Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"26" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/791/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н. Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Михалюк Руслани Володимирівни до P.H.U. HELIOS IHVEST про стягнення коштів в сумі 213 825, 90 грн
учасники провадження у судове засідання не з'явилися.
У грудні 2018 року фізична особа-підприємець Михалюк Руслана Володимирівна (Україна) (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до P.H.U. HELIOS IHVEST (Республіка Польща) (далі - відповідач) про стягнення коштів в сумі 213 825 грн. 90 коп., з яких: 107 191, 40 грн - основний борг, 106 634, 50 грн - майнова шкода.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.08.2014 року між позивачем та відповідачем укладено контракт № 0108/2014 і додаткову угоду до нього від 15.08.2017 р., за умовами яких продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю пиломатеріали, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах контракту. За неналежне виконання умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 107 191, 40 грн основного боргу та 106 634, 50 грн майнової шкоди.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідачем виступає іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент, який не має свого представництва на території України. Місцезнаходженням відповідача є: Республіка Польща.
Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 366 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Ухвалою суду від 27.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2019 року. Одночасно вказаною вище ухвалою провадження у справі зупинено на підставі приписів ст. 228 ГПК України у зв'язку з необхідністю звернення до іноземного суду із судовим дорученням про надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 26.06.2019 року провадження у справі №918/791/18 поновлено, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2019 року. Одночасно вказаною ухвалою провадження у справі зупинено на підставі приписів ст. 228 ГПК України у зв'язку з необхідністю звернення до іноземного суду із судовим дорученням про надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 26.12.2019 року провадження у справі №918/791/18 поновлено.
Відповідач своїм правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання 26.12.2019 року уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами суду від 27.12.2018 року та 26.06.2019 року відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965). Згідно з ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Суд розглядає справу за відсутності такого учасника, відповідно до чинного законодавства за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
01 серпня 2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено контракт №0108/2014 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця визначений товар, а покупець зобов'язується належним чином прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах цього контракту.
15 серпня 2019 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Контракту.
Пунктом 3.1. Контракту передбачено, що асортимент, об'єм і строки поставки товару
вказуються у специфікаціях.
Валютою платежу є Євро (код 920) (п. 3.1. Контракту).
Відповідно до п. 4.1 Контракту покупець здійснює 100% оплату за поставлену партію товару, протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури (інвойсу).
За умовами п. 5.1 Контракту, поставка товару по даному контракту здійснюється автотранспортом покупця із складу Продавця на умовах FSA - «Франко - склад Постачальника» ( м. Рівне ).
Згідно з п. 8.1 Контракту претензії можуть бути заявлені у відношенні кількості і якості відвантаженого товару - у випадку його невідповідності вимогам указаних в п. 1.2 і 1.3 дійсного контракту.
Всі спори і розбіжності, що витікають з дійсного Контракту, сторони намагаються вирішити шляхом переговорів з письмовим викладенням у претензії (п. 9.1 Контракту).
Відповідно до п. 11.1 Контракту за порушення умов дійсного контракту, винна сторона компенсує потерпілій стороні спричиненні цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Судом встановлено, що Гощанська ОДПІ ДФС у Рівненській області здійснила перевірку позивача з приводу несвоєчасного надходження коштів за надані послуги від компанії P.H.U. HELIOS IHVEST за період з 01.08.2014 року по 31.08.2015 року та склала акт № 140/1700/2756211447 від 30.09.2015 року, яким встановлено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР і на підставі ст. 4 Закону України № 185/94-ВР винесла відносно позивача податкове повідомлення-рішення №0015391700 від 19.10.2015 року про нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньо економічної діяльності на суму 96 142,04 грн, зокрема стосовно наступних поставок:
- 29 серпня 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 2347,50 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/004432. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 11,50 EUR (євро) на 04 календарних дні.
- 17 вересня 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 2219,00 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/004814. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 10,00 EUR на 13 календарних дні.
- 18 вересня 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 2177,00 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/004816, на суму 2198,00 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/004817, на загальну суму 4375,00 EUR. По даних поставках встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 82,00 EUR на 26 календарних дні.
- 08 жовтня 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 3377,00 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/005231. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 71,00 EUR на 31 календарних дні.
- 14 листопада 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 3645,50 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/005976. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 328,50 EUR на 04 календарних дні.
- 18 листопада 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 4371,15 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/006021, на суму 3317,65 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/006023, на суму 3020,00 EUR оформлені ВМД типу МД-2 №2040600000/2014/006025. По даних поставках встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 2358,65EUR на 08 календарних дні, в сумі 4388,00 EUR на 16 календарних дні, в сумі 3303,30 EUR на 17 календарних дні.
- 20 листопада 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 3425,85 EUR оформлені ВМД типу МД-2 №2040600000/2014/006070. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 34,70 EUR на 15 календарних дні, в сумі 3391,15 EUR на 20 календарних дні.
- 03 грудня 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 3892,80 EUR оформлені ВМД типу МД-2 №2040600000/2014/006355, на суму 3700,40 EUR оформлені ВМД типу МД-2 №2040600000/2014/006358. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 26,85 EUR на 07 календарних дні, в сумі 3888,00 EUR на 24 календарних дні, в сумі 3678,35 EUR на 28 календарних дні.
- 09 грудня 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 4036,50 EUR оформлені ВМД типу МД-2 № 2040600000/2014/006492, на суму 3432,00 EUR оформлені ВМД типу МД-2 №2040600000/2014/006488. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 9,65 EUR на 22 календарних дні, в сумі 3420,00 EUR на 39 календарних дні, в сумі 4028,00 EUR на 45 календарних дні, в сумі 10,85 EUR на 57 календарних дні,
- 19 грудня 2014 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 2412,00 EUR та на 1725,60 EUR оформлені однією ВМД типу МД-2 №2040600000/2014/006661. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 4111,15 EUR на 47 календарних дні, в сумі 26,45 EUR на 37 календарних дні.
- 06 січня 2015 року позивач відвантажила відповідачу пиломатеріали на суму 3147,10 EUR оформлені однією ВМД типу МД-2 № 2040600000/2015/000029 та на 2987,60 EUR оформлені однією ВМД типу МД-2 № 2040600000/2015/000030. По даній поставці встановлено затримку надходження коштів на поточний валютний рахунок в сумі 6111,55 EUR на 37 календарних дні, в сумі 23,15 EUR на 147 календарних дні.
Як вбачається з листа ГУ ДФС у Рівненській області від 22.11.2018 року №15/ФОП/17-00-13-04-04 позивачем було сплачено кошти на рахунки УК у Корецькому районі (призначення платежу - пеня за порушення термінів рахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності відповідно до акту №140/1700/2756211447). Судом встановлено, що позивачем, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань по оплаті товару за Контрактом, було сплачено пеню на суму 96 142, 04 грн.
Крім того, 27.04.2018 року ГУ ДФС у Рівненській області здійснило перевірку позивача та склало акт № 1125/17-00-13-05/2756211447, відповідно до якого встановлено порушення ст. 9, 16 Декрету КМУ от 19.02.1993 р. № 15-93 і на підставі п.п.54.3.3.п.54.3 ст. 54 ПК України № 2755-VI винесено відносно позивача два податкових рішення повідомлення №0004611303, № 0004601305 від 15.05.2018 року про нарахування фізичній особі-підприємцю Михалюк Руслані Володимирівні штрафних фінансових санкцій за порушення вимог валютного законодавства на суму 1 190, 00 грн та на суму 179 302,46 грн відповідно.
Сума грошового зобов'язання визначена у податковому рішенні повідомленні підлягала сплаті на рахунки казначейства протягом десяти днів, наступного за днем отримання вказаного рішення повідомлення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 29.08.2019 року було сплачено кошти на рахунки УК у Корецькому районі (призначення платежу - пеня за порушення термінів рахунків у сфері зовнішньо економічної діяльності згідно акту перевірки №1125/17-00-13-05/2756211447 від 27.04.2018 року), що стверджується квитанціями №0.0.1120692895.1 та №0.0.1120692052.1 на суму 1 190, 00 грн та 9 302, 46 грн відповідно. Всього позивачем сплачено штрафних санкцій на загальну суму 106 634, 50 грн.
11 серпня 2018 року позивач направив відповідачу претензію про стягнення з заборгованості по оплаті товару та майнової шкоди яка виникла в результаті невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару.
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду у спосіб зокрема відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльність особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності б хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.
У даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди.
Протиправна поведінка полягала відповідача у несвоєчасному надходженні коштів від останнього за надані послуги згідно Контракту на валютний рахунок позивача.
Майнова шкода, завдана фізичній особі-підприємцю Михалюк Руслані Володимирівні полягає у витратах сплаті позивачем штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 106 634, 50 грн.
Причинний зв'язок між завданою фізичній особі-підприємцю Михалюк Руслані Володимирівні майновою шкодою і протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок несвоєчасного розрахунку відповідачем за надані послуги за Контрактом, позивачу було нараховано ГУ ДФС у Рівненській області штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства та відповідно останнім сплачено їх на загальну суму 106 634, 50 грн.
Таким чином, зважаючи на все викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 106 634,50 грн майнової шкоди є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Також судом встановлено, що позивачем було поставлено і передано у власність покупця товар, що стверджується вантажно-митними деклараціями (форма МД-2) від 27.09.2017 - ЕК 10 АА, від 18.01.2018 - ЕК 10 АА, від 19.02.2018 - ЕК 10 АА на загальну суму 9 051, 39 EUR.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки- фактури: № 6 від 25.09.2017р. на суму 1 706,76 EUR., на суму 1 266,57 EUR., всього на загальну суму - 2 973,33 EUR. Строк платежу до 29.09.2017 року; № 7 від 12.01.2018 року на товар на суму 3 103, 20 EUR. Строк платежу 18.01.2018 року; № 8 від 19.02.2018 р. на товар на суму 2 974, 86 EUR. Строк платежу 23.02.2018 року. Проте відповідачем було лише частково оплачено за поставлений товар, внаслідок чого заборгованість по поставці становить 6 443, 65 EUR.
За приписами ст. 171 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання належне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ьст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ьст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів виконання відповідачем умов контракту, щодо здійснення оплати за поставлений товар, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 343, 65 EUR (євро), обґрунтованими, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на все викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню судом з покладення на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України витрат по оплаті судового збору в сумі 3 208, 00 грн.
Стосовно витрат позивача на професійну правову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Позивачем заявлено для відшкодування суму 9 938, 04 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивачем долучено до матеріалів справи копію укладеного між позивачем та адвокатом Бодряговим Віктором Сергійовичем (далі - адвокат) договору про надання правової допомоги від 10.08.2018 року, звіт про виконання договору про надання правової допомоги від 10.08.2018 року, ордер серії РН-386 від 10.12.2018 року, копії платіжних доручень №23 від 04.04.2019 року на суму 4 000, 00 грн, №49 від 19.06.2019 року на суму 2 000, 00 грн, №79 від 22.10.2019 року на суму 2 038, 05 грн, копію заключної виписки за період з 23.12.2019 року по 26.12.2019 року про зарахування на рахунок адвоката 1 900, 00 грн.
Відповідно до абз. 2 Договору про надання правової допомоги від 10.08.2018 року змістом доручення є надання правової допомоги позивачу у справі щодо стягнення на користь останнього майнової шкоди, відсотків, річних, інфляційних, заборгованості за невиконання відповідачем контракту №0108/2014 від 01.08.2014 року.
Як вбачається зі звіту про виконання договору про надання правової допомоги від 10.08.2018 року вартість послуг адвоката за підготовку претензій, позову, розрахунку до позову становить 9 938, 04 грн.
Тобто, сума судових витрат, понесених позивачем, у зв'язку з розглядом справи №918/791/18 у Господарському суді Рівненської області, а саме витрат на професійну правничу допомогу складає 9 938, 04 грн.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд констатує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; а також предметом позовних вимог та строку розгляду справи, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.
Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З огляду на викладене вище, зважаючи на відсутність клопотання сторін про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та покладення їх на відповідача.
Керуючись ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з P.H.U. HELIOS IHVEST (UI. Boleslawa Pobolnnego 48b 62-800 Kalisz Polska NIP: PL 618 164 64 23) на користь фізичної особи-підприємця Михалюк Руслани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 107 191, 40 грн основного боргу, що еквівалентно 3 343, 65 EUR (євро), 106 634, 50 грн майнової шкоди, 3 208, 00 грн судового збору та 9 938, 04 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 28.12.2019 року.
Суддя Церковна Н. Ф.