"27" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3165/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/3165/19
за позовом: Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, 11)
до відповідача: Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка)
про стягнення 10 633,33 грн.
25.10.2019р. Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Хлібна база № 77" Державного агентства резерву України, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 10 633,33 грн та судовий збір.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2019р. у справі №916/1826/19 позов Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України було задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Хлібна база №77" Державного агентства резерву України заборгованість у сумі 200 000 грн, штраф - у сумі 20 000 грн та пеню у сумі 106, 40 грн, а також судовий збір - 3301,60 грн.
Як зазначає позивач, під час розгляду справи №916/1826/19 судом було здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що сума пені за вказаний позивачем період стягнення з 01.05.2019р. - 25.06.2019р. складає 10 739,73. Водночас, оскільки позивачем було заявлено до стягнення пеню виключно у сумі 106, 40 грн, позов в частині стягнення пені було задоволено у вказаній сумі. За таких обставин, позивач звернувся з позовом про стягнення решти суми пені за період з 01.05.2019р. - 25.06.2019р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3165/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 30.10.2019р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та отримана останнім 13.11.2019р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.32).
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана останнім 12.11.2019р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.31).
Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву .
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалися, жодних заперечень проти позову не надали, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом при розгляді справи №916/1826/19, 08.11.2018р. між ДП “Охтирський КХП” (позикодавець) та ДП “Хлібна база 77” (позичальник) укладено договір про надання позики (поворотної фінансової допомоги) № 30, де Позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбаченим цим договором.
08 лютого 2019 року між Державним підприємством “Охтирський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України (позикодавець) та Державним підприємством “Хлібна база № 77” Державного агентства резерву України (позичальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 30 про надання позики (поворотної фінансової допомоги) від 08.11.2018 р., п.п. 1, 2 якої сторони виклали п. 3.1 договору № 30 від 08.11.2018 р. у наступній редакції: “поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30 квітня 2019 року”; ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про надання позики (поворотної фінансової допомоги) № 30 від 08.11.2018 р.
Судом у справі №916/1826/19 також встановлено, що Державне підприємство “Охтирський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України на виконання умов вказаного договору перерахувало Державному підприємству “Хлібна база № 77” Державного агентства резерву України суму фінансової допомоги в розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 1427 від 09.11.2018р.
При цьому за умовами п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1) відповідач зобов'язався повернути кошти фінансової допомоги на поворотній основі ДП “Охтирський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України до 30 квітня 2019 року, однак, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, у встановлений строк не виконав зобов'язання щодо повернення отриманої позики, у зв'язку з чим у останнього існує невиконане зобов'язання щодо повернення позивачу отриманої позики в розмірі 200000,00 грн. Докази сплати відповідачем цієї суми в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків повернення поворотної фінансової допомоги, встановленого в п. 3.1 даного договору, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 10% відсотків від загальної суми поворотної фінансової допомоги та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Як встановлено судом, розмір пені за обраний позивачем період складає:
Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
20000001.05.2019 - 25.06.2019560.096 %10739.73
В рамках справи №916/1826/19 позивачем було заявлено, а рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2019р. відповідно задоволено вимоги Державного підприємства “Охтирський комбінат хлібопродуктів” про стягнення пені у сумі 106,40 грн.
Враховуючи, що вимоги про стягнення пені у розмірі 10633,33 грн. (10739.73 - 106,40) в рамках справи №916/1826/19 не заявлялися, що є правом позивача з огляду на принципи диспозитивності та змагальності судового процесу, та не розглядалися, суд вважає вимоги позивача про стягнення пені у сумі 10633,33 грн в межах справи №916/3165/19 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921,00 грн, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Хлібна база № 77” Державного агентства резерву України (67200, Одеська область, Іванівський район, смт. Іванівка; код ЄДРПОУ 20947701) на користь Державного підприємства “Охтирський комбінат хлібопродуктів” Державного агентства резерву України (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, 11; код ЄДРПОУ 00956031) пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 10 633 /десять тисяч шістсот тридцять три/грн. 33 коп., а також судовий збір у сумі 1 921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/ грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.М. Щавинська