19 грудня 2019 року Справа № 915/2125/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав”, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016, м. Київ, 02002 (код ЄДРПОУ 37396233)
адреса представника: вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 1012, м. Київ, 02002
до відповідача Фізичної-особи підприємця Пастухова Сергія Юрійовича, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 )
адреса для листування: АДРЕСА_2 “SMAUGY Bar&Vape”
про стягнення коштів в сумі 18 543, 83 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
До господарського суду Миколаївської області звернулась Приватна організація “Українська ліга авторських і суміжних прав” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Пастухова Сергія Юрійовича суму основного боргу в розмірі 9 000, 00 грн., втрати від інфляції в сумі 352, 83 грн., три проценти від простроченої суми, що складають 191, 00 грн., штраф у розмірі 7 500, 00 грн., суму дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі 1 500, 00 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 19.11.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2019 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 19.12.2019 року.
Сторони явку повноважних представників в судові засідання 19.11.2019 року та 19.12.2019 року не забезпечили.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 38, 39, 60, 61).
Ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.10.2019 року та 19.11.2019 року, надіслані на адресу відповідача Фізичної-особи підприємця Пастухова Сергія Юрійовича, АДРЕСА_1 повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти «відсутній адресат» та «за закінченням встановленого терміну зберігання» (арк. 40-43, 62-64).
Додатково ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.10.2019 року та 19.11.2019 року надсилались судом на адресу вул. Соборна, 4-г, м. Миколаїв, 54000 “SMAUGY Bar&Vape” (вказаний в договорі заклад, в якому ФОП Пастухов С. Ю., здійснює використання творів) (арк. 26). Ухвали, надіслані на вищевказану адресу повернуті до суду поштовою установою із відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (арк. 44-47, 65-67).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Ухвали направлялись на дві адреси відповідача, зокрема, адресу, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та/або представника відповідача.
04.11.2019 року на адресу господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (вх. № 16982/19 від 04.11.2019 року) (арк. 48-49).
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Клопотання судом розглянуто та задоволено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 19.12.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № КБР-30/03/18 від 01.03.2018 року, який є ліцензійним договором, а саме: зобов'язань щодо сплати платежів за публічне виконання оприлюднених музичних творів, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, та, як наслідок, на суми прострочень позивачем нараховано втрати від інфляції, 3%, штраф. У зв'язку з простроченням передбачених умовами договору платежів, позивач також просить суд стягнути суму дострокової сплати винагороди (роялті). Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 610, 612, 625 ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
01.03.2018 року між Приватною організацією “Українська ліга авторських і суміжних прав” (УЛАСП) та ФОП Пастуховим С.Ю. (Користувач) укладено Договір № КБР-30/03/18 (арк. 22-25).
До договору між сторонами було складено Додаток № 1 та Додаток № 2 (арк. 26-27).
Договір та додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.
Доказів припинення, розірвання або визнання недійсним договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до розділу 1 преамбули Договору УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав № 19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Відповідно до п. 6.3 Договору сторони розуміють, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об'єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.
Відповідно до розділу 2 Договору територія - площа закладу, визначеного сторонами у відповідному додатку до цього договору, стосовно якої надається право (невиключна ліцензія).
Відповідно до додатку № 1 до договору Користувач здійснює використання творів у «SMAUGY Bar&Vape», м. Миколаїв, вул. Соборна, 4-Г (арк. 26).
Відповідно до розділу 2 Договору твори - перелік музичних творів та каталогів творів, що розміщений на сайті УЛАСП: www.ulasp.org/ Враховуючи те, що УЛАСП має в управлінні твори, що входять до великих каталогів видавників, то посилання на такий каталог означатиме можливість знайти конкретний твір на сайті відповідного видавника.
Відповідно до п. 3.1 Договору Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, у свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.
Відповідно до розділу 2 Договору строк - строк використання творів, на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку договору, зазначеному в п. 6.1 цього договору, а у випадку, коли строк зазначений в п. 6.1 закінчився, але цей договір залишився чинним - строк визначений на підставі п. 6.2 цього договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.03.2019, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
Отже, договір діє з 01.03.2018 до 01.03.2019.
Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.
В матеріалах справи відсутні докази направлення Повідомлення сторін про припинення дії договору, що дає підстави стверджувати, що строк дії договору продовжено на той самий строк, тобто з 01.03.2019 до 01.03.2020.
Відповідно до п. 6.4 Договору керуючись статтею 179 Господарського кодексу України та статтею 207 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди про те, що УЛАСП при оформленні та підписанні договорів, додаткових угод, додатків, актів, а також інших юридичних та бухгалтерських документів, пов'язаних з цим договором та його виконанням, має право використовувати факсимільне відтворення підпису Генерального директора Рогового Андрія Миколайовича, а користувач не заперечує і погоджується на таке використання.
Відповідно до п. 6.6 Договору користувач підтверджує, що йому відоме положення п. в) ч. 1 Статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно якого УЛАСП як організація колективного управління може збирати винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав. У випадку, якщо будуть поставлені під сумнів положення цього договору щодо форми визначення конкретного переліку творів, на які передаються права і в результаті положення щодо конкретного переліку творів за якихось причин буде визнане таким, що не має юридичної сили, то буде вважатись, УЛАСП надав користувачу права (невиключну ліцензію) стосовно необмеженого переліку музичних творів.
Відповідно до п. 6.9 договору у разі втрати УЛАСПом статусу організації колективного управління цей договір залишається чинним, а УЛАСП автоматично набуває статусу повіреного, що діє на підставі ст. 46 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Невиконання користувачем умов ліцензійного договору в частині сплати винагороди за використання творів у комерційній діяльності (публічне виконання музичних творів в закладі торгівлі і послуг) і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу (винагороди (роялті)).
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір № КБР-30/03/18 від 01.03.2018 року за своєю правовою природою є ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч. 3-6 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.
Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
Умовами укладеного між сторонами договору № КБР-30/03/18 від 01.03.2018 року сторони погодили вид ліцензії (невиключна ліцензія) (п. 3.1), сфера та спосіб використання об'єктів права інтелектуальної власності (використання в комерційній діяльності Користувача музичних творів шляхом їх публічного виконання) (п. 3.1), конкретні права, що надаються за договором (розділ 3), територія (заклад «SMAUGY Bar&Vape», м. Миколаїв, вул. Соборна, 4-Г) (додаток № 1), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єктів права інтелектуальної власності (додаток № 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
Як встановлено судом вище та не спростовано матеріалами справи строк дії договору відповідно до п. 6.1 з урахуванням продовження дії договору відповідно до п. 6.2 договору становить з 01.03.2018 року до 01.03.2020 року.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до розділу 2 Договору винагорода (роялті) - загальна винагорода, яка повинна бути сплачена користувачем УЛАСП стосовно строку.
Відповідно до п. 3.3 Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору.
Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.
Відповідно до п. 3.5 Договору сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного акту покладається на Користувача.
Відповідно до п. 1 Додатку № 2 до договору винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього договору і виплачується користувачем УЛАСПу що три місячними платежами.
Сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання творів:
1.1 Розмір щомісячного платежу має складати 500,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору;
1.2 Загальний розмір платежу за три місяці з дня набуття чинності договору становить 1500, 00 грн. Зазначена сума що три місячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об'єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об'єкта (якщо договір є чинним).
Тобто, Користувач має сплатити всю суму заборгованості, незважаючи на те, що він міг деякий час не використовувати у своїх господарській діяльності музичні твори, якщо договір є чинним.
Судом встановлено, що відповідачем ФОП Пастухов С. Ю. 29.03.2018 року проведено оплату винагороди за договором в розмірі 1 500 грн. (період березень-травень 2018), що підтверджується поданим до матеріалів справи реєстром платіжних документів по фільтру за період з 08.10.2017 року по 08.10.2019 (арк. 28).
Отже, відповідачем проведено оплату винагороди (роялті) лише за перші 3 місяці (один квартал) дії договору.
Суду не подано доказів оплати відповідачем винагороди за період дії дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності (дії ліцензійного договору), а саме: з червня 2018 по листопад 2019, строк оплати якої настав в силу умов п. 3.3 договору та додатку № 2 до договору.
Позивачем заявлено до стягнення винагороду за період з червня 2018 по листопад 2019 (18 місяців) в сумі 9 000 грн. (по 500 грн. щомісячно, як передбачено додатком № 2).
Судом також встановлено наступне.
Відповідно до п. 3.6. Договору якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної прострочки УЛАСП набуваєправо на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк у повному обсязі.
Враховуючи, що відповідачем прострочено платіж (не проведено оплату винагороди за 18 місяців), УЛАСП в силу умов п. 3.6 договору набув право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк у повному обсязі, тобто за період з грудня 2019 по лютий 2020 року включно (строк дії договору до 01.03.2020), що становить 1 500 грн. (по 500 грн. щомісячно, як передбачено додатком № 2).
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості (винагороди) за договором № КБР-30/03/18 від 01.03.2018 року на загальну суму 9 000, 00 грн. та дострокової винагороди в сумі 1 500, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 000, 00 грн. та суми дострокової сплати винагороди (роялті) в розмірі 1 500, 00 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Позивачем нараховано відповідачу 191, 00 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 27.05.2018 року по 26.09.2019 року. Нарахування здійснено по кожному платежу окремо.
Розрахунок суми 3 % річних у сумі 191, 00 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 7-8).
Позивачем також нараховано відповідачу 352, 83 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов'язань, за період з червня 2018 року по серпень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 6-7).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 352, 83 грн. та 3 % річних у сумі 191, 00 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.
3. Щодо вимоги про стягнення штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.6. Договору якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк у повному обсязі.
Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 100 % від суми простроченого платежу на суму 7 500, 00 грн. за період з червня 2018 року по серпень 2019 року (100 % х 7 500, 00 грн.) Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Отже, нарахування штрафу в сумі 7 500, 00 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 1 921, грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
25.11.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 18016/19), в якій позивач просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 5 000, 00 грн.
Розглянувши подану заяву позивача слід зазначити наступне.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: договором про надання професійної правової допомоги № 8.115-А від 01.10.2019 року, укладеним між адвокатським об'єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (клієнт) (арк. 29-30); наказом № 8.115 від 01.10.2019 року (арк. 31); довіреністю від 01.10.2019 року (арк. 32); свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000083 (Хлєбніков С.Г.) та № 3228 від 28.02.2008 року (Сербуль О.Ю.) (арк. 33, 34); актом затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом на суму 5 000, 00 грн. (арк. 70); платіжним дорученням № 571 від 14.11.2019 року на суму 5 000, 00 грн. (арк. 71).
Відповідно до акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції адвокатським об'єднанням надано клієнту (позивачу) правову допомогу: підготовка позовної заяви, аналіз документів для підготовки позовної заяви, проведення розрахунків загальної заборгованості на суму 3 000 грн., аналіз законодавства, надання консультацій клієнту на суму 1 000 грн. та підготовка процесуальних документів на суму 1 000 грн.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем Приватною організацією “Українська ліга авторських і суміжних прав” судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн., які в повному обсязі підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Фізичної-особи підприємця Пастухова Сергія Юрійовича, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь позивача Приватної організації “Українська ліга авторських і суміжних прав”, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016, м. Київ, 02002 (код ЄДРПОУ 37396233); адреса представника: вул. Є. Сверстюка, 23, офіс 1012, м. Київ, 02002 (п/р НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 322313, код ЄДРПОУ 37396233):
- 9 000, 00 грн. (дев'ять тисяч грн. 00 коп.) - суми основного боргу;
- 352, 83 (триста п'ятдесят дві грн. 83 коп.) - інфляційних втрат;
- 191 00 грн. (сто дев'яносто одна грн. 00 коп.) - 3 % річних;
- 7 500, 00 грн. (сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) - штрафу;
- 1 500, 00 грн. (одна тисяча п'ятсот грн. 00 коп.) - суми дострокової сплати винагороди (Роялті);
- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.12.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш