79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.12.2019 справа № 914/1479/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Леваневського, 91; ідент.код 39848510)
до Відповідача: Приватного підприємства «ШипШина» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 357; ідент.код 35145549)
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 3412404,57грн.
Суддя: Стороженко О.Ф.
Секретар: Мазуркевич М.Р.
Представники:
Позивача : Клецький А.А. - Довіреність б/н від 17.01.2019;
Відповідача: Сокіл У.В. - Довіреність №1701/19-01 від 17.01.2019.
Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» подано Позовну заяву з вимогами про стягнення з Приватного підприємства «ШипШина» грошових коштів у загальній сумі 4829198,24грн, а саме:
-боргу (з урахуванням індексу інфляції) у сумі 4444523,59грн, що виник у зв'язку з порушенням Підприємством грошових зобов'язань з оплати вартості продукції, поставленої (упродовж 02.04-13.04.2019) на підставі Дилерського договору №62 від 01.10.2015;
-пені у сумі 354322,81грн, нарахованої на підставі умов Договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (від прострочених платежів) за кожен день прострочення;
-трьох процентів річних (від прострочених платежів) у сумі 30351,84грн та інфляційних втрат у сумі 8716,36грн (що включені у суму боргу), - нарахованих згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України.
Судом, Ухвалою від 06.12.2019, прийнято зменшення Позивачем загального розміру позовних вимог до 3 412 404, 57 грн, а саме:
-зменшення до 2870566,39 грн суми боргу з урахуванням від'ємного значення індексу інфляції;
- збільшення до 498 051,80 грн суми неустойки;
- збільшення до 43 786,38 грн суми трьох процентів річних.
У судовому засіданні представником Позивача повідомлено про зменшення, на даний час, суми боргу Відповідача, яка станом на 25.12.2019 складає 2147694,43грн.
Відповідачем подано Відзив і Заперечення, у яких викладено обґрунтування безпідставності позовних вимог та, зокрема, зазначено:
-ТОВ «ПРЕМІОРІ» та ПП «ШИПШИНА» 01.10.2015 укладено Дилерський договір № 62, за яким ПП «ШИПШИНА» - Дилер, а ТОВ «ПРЕМІОРІ» - Продавець;
-згідно з розділом 1 Дилерського договору: «Дилер - юридична особа, що уклала з ТОВ «Преміорі» Дилерський договір, і яка, за визначений період, закуповує у Продавця продукцію у встановленому чи більшому обсязі з метою її подальшої реалізації на встановленій території»;
-Дилерський договір є змішаним договором, у якому містяться елементи різних договорів, передбачених чинним законодавством України;
-Дилер, виступаючи стороною Дилерського договору, купує товар з метою подальшої його реалізації споживачеві, адже метою діяльності Дилера є продаж товару кінцевому споживачу;
-ПП “ШИПШИНА” не заперечує здійснення Позивачем поставки продукції на вказану суму, проте, вважає ствердження про несплату продукції та виникнення заборгованості за період з 02.04.2019 по 13.04.2019 (у сумі 4435807,23 грн) таким, що не відповідає дійсності;
-ТОВ «Преміорі» поставляло продукцію ПП “ШИПШИНА” ще з 2015 року, а Відповідач оплачував поставлену продукцію у міру її реалізації третім особам, як це вимагають та передбачають умови (і правова сутність) Дилерського договору;
-за 2018-2019 роки, коли була поставлена продукція, між керівниками Сторін було досянуто усної домовленості (без письмового підтвердження, оскільки дві компанії працюють разом на ринку вже більше 20-ти років, підтримуючи дружні відносини), згідно з якою Позивач, маючи на меті виконати план продажів виробленої продукції, поставляв Відповідачу продукцію із відстроченням оплати на невизначений термін;
-тому, незрозуміло, чому Позивач заявив вимогу про стягнення заборгованості саме тепер і саме за період з 02.04.2019 по 13.04.2019;
-ПП «ШИПШИНА» не визнає заборгованості за вказаний період (з 02.04.2019 по 13.04.2019), а також штрафних санкцій і втрат від інфляції, проте, не заперечує наявності заборгованості перед Позивачем у розмірі 3530807,23 грн (яка суттєво зменшилась з дати заявлення позову), яка виникла за попередні періоди, коли продукція була поставлена, але не була реалізована кінцевому споживачу;
-тобто, Відповідачем, у збиток собі, сплачуються кошти за продукцію, яку ніхто з кінцевих споживачів не купував;
-у Дилерському договорі немає положень про черговість погашення заборгованості, у тому числі відносно періодів, у яких така заборгованість виникла;
-сплачуючи заборгованість, Відповідач у своїх Платіжних дорученнях, у призначенні платежу, вказує про оплату продукції згідно з Дилерським договором (жодних зауважень зі сторони Позивача щодо такого призначення платежу не було);
-оскільки правова природа Дилерського договору передбачає реалізацію Дилером продукції кінцевим споживачам, то ПП «ШИПШИНА» вважає правильним та обгрунтованим погашення у першу чергу заборгованості за продукцію, яка була фактично реалізована;
-у 2018-2019 роках, коли ціни, запропоновані до продажу ПП «ШИПШИНА» на продукцію (для реалізації кінцевим споживачам), поставлену ТОВ «Преміорі», стали неконкуретними (тобто нижчими за запропоновані ціни ТОВ «Преміорі» для продажу ПП «ШИПШИНА») по відношенню з іншими постачальниками шин, ПП «ШИПШИНА», у збиток собі, зменшила ціни на вказану продукцію, щоб мати хоч якусь можливість реалізувати таку продукцію;
-проте, ТОВ «Преміорі», на спільних зустрічах та у листуванні, визнавало нас нестійким Покупцем та змушувало ставити ціни ті, які вони пропонували, а у разі недотримання цього лякали зупиненням поставок та ненаданням знижок;
-у зв'язку з зазначеним, ПП «ШИПШИНА» втрачало клієнтів, які купували шини, поставлені ТОВ «Преміорі»;
-проте, незважаючи на зазначене та відсутність реалізації продукції в необхідній кількості, ПП «ШИПШИНА» продовжує оплачувати поставлену продукцію;
-важливо також, що ПП «ШИПШИНА», яке є клієнтом банківської установи АТ «ПУМБ», навесні 2019 року зверталося (усно) до останнього про оформлення факторингу за таким порядком: АТ “ПУМБ” відкриває для ТОВ «Преміорі» тимчасовий рахунок, «заливає» туди кошти, ТОВ «Преміорі» отримує ці кошти і рахунок закривається, проте, Позивач відмовляється від проведення такої операції, обгрунтовуючи це тим, що ТОВ «Преміорі» не бажає відкривати розрахункові рахунки, в т.ч. тимчасові, у АТ «ПУМБ»;
-вказане підтверджує те, що Відповідач намагався погасити заборгованість перед Позивачем;
-крім цього, ПП «ШИПШИНА» неодноразово зверталося до ТОВ «Преміорі» з проханням забрати продукцію, яка нереалізовується, проте жодної відповіді від Позивача не надходило;
-до Відповідача надходив Лист ТОВ «Преміорі», а не претензія, у якому не було недотримано вимог, передбачених ст. 222 Господарського кодексу України для оформлення претензії, і який, відповідно, не може визнаватися претензією та слугувати належним доказом досудового врегулювання спору;
-Позивачем та Відповідачем складений Акт звіряння розрахунків станом на 16.07.2019, у якому не зазначено, що саме за період з 02.04.2019 по 13.04.2019 у Відповідача існує заборгованість перед Позивачем;
-основна діяльність ПП «ШИПШИНА» має сезонний характер, що свідчить про те, що Відповідач не має постійно високого прибутку, а лише у період зміни сезонних шин на транспортні засоби;
-на ПП «ШИПШИНА» працює понад 250 людей, яким необхідно своєчасно виплачувати заробітню плату, також необхідно у бюджет своєчасно сплачувати обов'язкові податки і збори та виконувати інші договірні зобов'язання перед контрагентами;
-проте, незважаючи на це, ПП «ШИПШИНА» як у сезонний, так і позасезонний період сплатило Позивачу більше 82-х мільйонів гривень і продовжує щодня сплачувати заборгованість перед ТОВ «Преміорі;
-починаючи з 02.01.2019 Відповідачем (станом на 01.10.2019) було перераховано кошти у сумі 82883000,00 грн, з них: з 02.04.2019 по 16.07.2019 (дата подачі позовної заяви ТОВ «Преміорі») було перераховано 41088000,00грн, а з 17.07.2019 по 01.10.2019 - 885000,00 грн (разом - 41983000,00грн);
-незважаючи на значні надходження коштів від ПП «ШИПШИНА», ТОВ «Преміорі» все-таки подало позов про стягнення боргу (та нарахувало штрафні санкції) за зручний для Позивача період;
-Відповідач вважає, що заборгованості за період з 02.04.2019 по 13.04.2019 не існує, а отже нарахування інфляційних втрат, пені та 3-х % річних є неправомірним, адже здійснено на суму заборгованості, яка визначена неправильно (за невідповідний період);
-Відповідач визнає існування заборгованості станом на 01.10.2019 у розмірі 3530807,23грн, яка виникла за попередні періоди частково за 2018-2019 роки, а саме: згідно Видаткових накладних від 04.01.2018-30.03.2019.
-Відповідачем у відзиві визнано заборгованість попередніх періодів, а не періоду, який вказаний у позовній заяві, відповідно, - нарахування пені, відсотків та інфляційних є неправомірним (так як нараховано без врахування щоденної оплати Відповідачем певної суми боргу та із зазначенням невірного періоду виникнення заборгованості);
-посилання Позивача на умови Договору щодо черговості погашення заборгованості взагалі не відповідають поняттю такої черговості;
-щодо заборгованості станом на сьогоднішній день, то Відповідачем вона не визнається, оскільки у бухгалтерії Відповідача обліковується інша сума.
Представники Сторін надали пояснення стосовно обставин спору.
У судовому засіданні 06.12.2019 судом оголошувалась перерва.
Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.
У ході дослідження обставин справи та поданих доказів суд встановив:
01.10.2015 Сторонами укладено Дилерський договір №62, згідно з умовами якого Позивач (Продавець), упродовж 02.04-13.04.2019, здійснив поставку Відповідачу товарів (автошини) загальною вартістю 4606698,12грн, що підтверджують двосторонні Накладні (№2407 від 02.04.2019, №№2508, 2511, 2512, 2514, 2515, 2517 від 06.04.2019, №№2549, 2550 від 08.04.2019, №№2569, 2571, 2572 від 09.04.2019, №№2626-2629 від 10.04.2019, №№2705, 2710 від 11.04.2019, №№2749-2751 від 12.04.2019, №№2757, 2766, 2771-2774 від 13.04.2019).
Згідно з умовами п.9.1 Договору, Відповідач (Дилер) зобов'язався здійснювати оплату вартості «кожної партії» поставленого товару в 14-денний строк з моменту поставки.
Відповідно до умов п.4.3 Договору, «партія» товару - це частина товару, поставлена в обумовленому місяці згідно зі встановленим Графіком (зазначеним у Заявці Дилера, затвердженій Продавцем).
Згідно з умовами п.п. 1, 3.3.2, 4.1, 4.2, 6.1 Договору, Дилер щомісяця зобов'язаний подавати Продавцю (на затвердження та на виконання) Заявку на поставку товару у наступному місяці, відповідно до якої Сторонами повинна укладатись Додаткова угода щодо здійснення поставок упродовж відповідного місяця (передбачена умовами п.п.2.2, 3.1.4, 4.2 Договору).
Позивачем зазначено, що усі питання щодо поставок узгоджувались Сторонами лише засобами електронного зв'язку.
За даними Позивача, Відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачено вартість поставленого (у спірному періоді) товару і станом на 25.12.2019 сума боргу складає 2147694,43грн.
Відповідачем визнано наявність заборгованості за Договором, проте, стверджено про: здійснення оплати вартості спірної продукції та наявність боргу за товар, який поставлено раніше (упродовж 04.01.2018-30.03.2019).
Оскільки умовами Договору не передбачено можливості вибіркової оплати Дилером (на свій розсуд) певних партій поставленого товару, тому, наявні підстави для застосування норми ч.1 ст.526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання повинно виконуватись відповідно до звичаїв ділового обороту, які передбачають погашення заборгованості у порядку черговості її виникнення.
Тому, правомірним є зарахування Позивачем коштів, сплачених Відповідачем, на погашення заборгованості, що виникла раніше (за товар, який поставлявся до часу поставки спірного товару).
Отже, наявна у Відповідача заборгованість - це борг за спірний товар (а не товар, який поставлено раніше).
Враховуючи факт часткової сплати Відповідачем, у ході судового процесу, вартості поставленого спірного товару (у сумі 722871,96грн), наявні підстави, передбачені нормою п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, для закриття провадження у справі стосовно відповідної частини позовних вимог, - у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань, Позивачем нараховано:
-згідно з умовами п.14.2 Договору - пеню (неустойку) у сумі 354322,81грн, визначену у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (від сум боргу) за кожен день прострочення платежів;
-згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України - три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 30351,84грн.
Проте, Позивачем не надано обґрунтованого Розрахунку пені та процентів річних із обов'язковим зазначенням: поставок, за якими виник борг, та часткових оплат, здійснених Відповідачем, що унеможливлює суду проведення перевірки правомірності нарахування відповідних сум. Також представник Позивача не надав обґрунтованих пояснень щодо проведеного Розрахунку.
Отже, позовні вимоги про стягнення сум пені та процентів річних належним чином - не доведені.
Крім цього, важливо, що первинно Позивачем, на підставі норми ч.2 ст.625 ЦК України, заявлялась і вимога про стягнення з Відповідача інфляційних втрат у сумі 8716,36грн, які було включено у суму основного боргу. Проте, враховуючи дефляцію, Позивач, при зменшенні загального розміру позовних вимог, фактично інфляційних втрат - не нараховував (при цьому, суму основного боргу зменшив із урахуванням від'ємної величини індексу інфляції).
Отже, фактично позовна вимога про стягнення інфляційних втрат - відсутня.
Інші обставини (крім зазначених), які вказано Відповідачем (у Відзиві, Запереченнях та письмових Поясненнях), не входять у предмет доказування і, відповідно, - не підлягають встановленню судом.
При цьому, важливо, що обставини стосовно черговості оплат не підтверджені Відповідачем жодними доказами, а виконання обумовленого Сторонами грошового зобов'язання не залежить від назви Договору.
Також, наявні підстави для застосування норми ч.4 ст.165 ГПК України, згідно з якою факт відсутності у Відзиві вказівок на незгоду з обставинами щодо поставок спірного товару (його кількості, вартості, строків поставок, приймання чи ін.) позбавляє Відповідача права заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті.
Оскільки Відповідачем, виходячи з норм статей 509, 526, 530, 610, 612, 629, 655 Цивільного кодексу України, допущено порушенням грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, обумовленого Договором, тому, позовна вимога про стягнення суми боргу (2147694,43грн) - повністю обґрунтована та, відповідно, - підлягає задоволенню.
У зв'язку з недоведеністю, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені та трьох процентів річних - безпідставні, що зумовлює наявність підстав для відмови у їх задоволенні.
Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.123 ГПК України, наявні підстави для покладення на Сторін судових втрат у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 73-80, 86, 91, 123, 165, 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, - суд
1.Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення боргу у сумі 722871,96грн.
2.Позов стосовно решти позовних вимог задоволити частково.
3.Стягнути з Приватного підприємства «ШипШина» (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 357; ідент.код 35145549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Леваневського, 91; ідент.код 39848510) борг у сумі 2147694,43грн, а також - витрати на судовий збір у сумі 32215,42грн.
4.У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та трьох процентів річних (від прострочених платежів) - відмовити повністю.
Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:
- у випадку відсутності апеляційного оскарження у 20-денний строк - після закінчення вказаного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;
- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування - після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.
Повне Рішення складено 28.12.2019.
Суддя Стороженко О.Ф.