26.12.2019 р. Справа № 914/2626/19
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І.
розглянув заяву Фізичної особи-підприємця Храпка Володимира Миколайовича, с. Бучали, Городоцький район, Львівська область,
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іванюка Вячеслава Йосиповича, м. Луцьк, заборгованості в сумі 61 621,60 грн. (58 121,60 грн. грошової заборгованості - збитки в розмірі вартості пошкодженого товару та 3 500,00 грн. витрат на правничу допомогу).
16.12.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла заява Фізичної особи-підприємця Храпка Володимира Миколайовича про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іванюка Вячеслава Йосиповича заборгованості в сумі 61 621,60 грн., яка складається з 58 121,60 грн. грошової заборгованості, що є збитками в розмірі вартості пошкодженого товару, та 3 500,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Cуд звертає увагу, що заява, подана заявником в даній справі, не підсудна Господарському суду Львівської області, враховуючи наступне.
Заявник визначає територіальну підсудність спору відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України, згідно з якою позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Також заявник здійснює посилання на приписи ст. 532 ЦК України, відповідно до якої, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, за місцем здавання товару (майна) перевізникові. Виходячи з наведеного та з умови договору про завантаження товару у с. Бучали Львівської області, заявник вважає, що місцем виконання договору є територія Львівської області, у зв'язку з чим справа підлягає розгляду Господарським судом Львівської області.
Суд, аналізуючи правила територіальної юрисдикції, визначені ГПК України, зазначає, що законом не передбачено можливості визначення територіальної юрисдикції, встановленої договором між сторонами. Так, ст. 29 ГПК України надає заявнику право звертатися до суду за місцем виконання договору, проте у чітко визначених випадках: якщо в договорі визначено місце його виконання та якщо виконувати договір його їх особливість можна тільки в певному місці. Суд звертає увагу, що договором перевезення чи договором-заявкою на конкретне перевезення не визначено місяця виконання договору, про що також вказує сам заявник у тексті заяви, як цього вимагає ч. 5 ст. 29 ГПК України. Тому суд доходить висновку, що заявником обрано неправильну норму ГПК України при визначенні належності спору до територіальної юрисдикції господарського суду. Застосуванню у даному випадку підлягає припис ст. 27 ГПК України, відповідно до якого позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Храпка Володимира Миколайовича АДРЕСА_1 . Відтак, заява про видачу судового наказу належить до територіальної юрисдикції Господарського суду Волинської області.
Згідно з пунктом 9 частини 1 та частиною 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відсутні підстави для задоволення заяви про видачу судового наказу у зв'язку з недотриманням заявником приписів п. 9 ч. 1 ст. 152 ГПК України. Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Суд також зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Враховуючи встановлені обставини, беручи до уваги приписи ст. 152 ГПК України щодо підстав відмови у видачі судового наказу через порушення порушенням правил підсудності та підстав передачі заяви про видачу судового наказу за підсудністю, забезпечуючи при цьому заявнику можливість реалізації свого права на звернення до суду із повторною заявою про видачу судового наказу після усунення недоліків, виявлених судом, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу в даній справі.
Керуючись ст. ст. 147, 150, 151, 152 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Храпка Володимира Миколайовича про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іванюка Вячеслава Йосиповича заборгованості в сумі 61 621,60 грн. (58 121,60 грн. грошової заборгованості - збитки в розмірі вартості пошкодженого товару та 3 500,00 грн. витрат на правничу допомогу) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.