ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2019Справа № 910/9525/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., за участю секретаря судового засідання Мамонтової О.О., розглянувши господарську справу
за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького»
до Міністерства оборони України
про про тлумачення змісту правочину,
Представники:
від позивача Сав'як І.Б. (за довіреністю),
від відповідача Ромашкан С.А. (за довіреністю)
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (далі- ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) про тлумачення умов пункту 4.2 договору № 1/92-09 про спільне використання аеродрому державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» від 12.03.2009 (далі - Договір), визначивши, що безкоштовне забезпечення прийому та випуску державних повітряних суден Збройних Сил України та Міноборони здійснюється шляхом надання послуги зліт-посадки повітряного судна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем виник спір в результаті різного трактування п. 4.2 Договору, яким передбачено, що позивач безкоштовно забезпечує прийом та випуск державних повітряних суден (далі - ДПС) Збройних Сил України та Міноборони (у тому числі, повітряних суден підприємств Міноборони), крім тих, які здійснюють комерційну діяльність. Позивач трактує п.4.2 Договору як безоплатне надання ДПС послуги із забезпечення зльоту-посадки, а відповідач - як безкоштовне обслуговування та надання усіх аеропортових послуг для ДПС, які прибувають/відбувають з аеропорту «Львів». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке:
- оскільки термін «прийом та випуск повітряного судна» нормативно не визначений, на думку позивача при тлумаченні змісту Договору слід виходити із загальноприйнятого у відповідній сфері відносин значення термінів;
- послуги, що надаються в аеропорту, належать до ринків, що перебувають в стані природних монополій (ст. 78 Повітряного кодексу України), перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зліт-посадка є окремою послугою, за надання якої сплачується самостійних аеропортовий збір, інші послуги і збори за них не пов'язані з прийомом і випуском повітряного судна.
Суд своєю ухвалою від 23.07.2019 відкрив провадження у справі № 910/9525/19, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на таке:
- під час укладення Договору та його виконання до 2017 року у сторін не виникало спорів щодо його виконання та необхідності здійснення оплати військовою частиною НОМЕР_1 послуг, які згідно з п. 4.2 Договору надавались безкоштовно;
- між сторонами існує спір про право на оплату послуг (майновий спір), про що свідчить копія претензії щодо сплати заборгованості у розмірі 1 571 034,17 грн. за послуги, надані військовій частині НОМЕР_1 з 05.10.2017 до 18.10.2018 за Договором;
- статтею 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право сторони на тлумачення змісту правочину, а не його частини чи словосполучення;
- Договором не визначено право сторін на звернення до суду за тлумаченням змісту Договору або його окремих положень.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій надав пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, зазначивши таке:
- позивач дійшов висновку, що аеродромні послуги, що надаються відповідачу з урахуванням умов п. 4.2 Договору є платними та підлягають оплаті у встановленому законодавством України порядку;
- відповідач жодним чином не доводить, що послуги з прийому та випуску включають в себе все аеропортове обслуговування ДПС;
- сторонами по-різному тлумачиться п. 4.2 Договору, вирішення цього спору може вплинути на виконання Договору. Позивач та відповідач мають різні оцінки змісту умов Договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до ст. 213 ЦК України, тому позивач звернувся до суду про тлумачення умови Договору;
- твердження відповідача щодо того, що ст. 213 ЦК України визначено право сторони на тлумачення судом змісту правочину, а не окремого його пункту, частини чи словосполучення, спростовується положеннями частини третьої та четвертої ст. 213 ЦК України;
- право сторін на звернення до суду, у тому числі за тлумаченням змісту Договору або його окремих положень, передбачає чинне законодавство України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив:
12.03.2009 державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» (попередня назва позивача) та Військова частина НОМЕР_1 , що діяла на підставі довіреності Міноборони від 06.03.2009 № 220/152/д, уклали договір № 1/92-09 про спільне використання аеродрому державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» (Договір).
Предметом Договору є спільне використання аеродрому державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» (далі - аеродром «Львів») (п. 1.1 Договору).
Як зазначено у п. 1.2 Договору, він укладений з метою забезпечення ефективного використання державних повітряних суден (ДПС) та аеродрому «Львів», організації викання,обслуговування та забезпечення польотів, експлуатації утримання поточного ремонту та забезпечення польотів ДПС, експлуатації утримання і поточного ремонту та забезпечення безпеки аеродром «Львів».
Сторони домовились, що інженерно-авіаційне забезпечення польотів на аеродромі «Львів» здійснюється силами та засобами ДП «МА «Львів» (п. 2.2 Договору), яке несе витрати на утримання аеродрому «Львів» (п. 2.5 Договору).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору позивач безкоштовно забезпечує прийом та випуск ДПС ЗСУ та Міноборони (у тому числі, повітряних суден підприємств Міноборони), крім тих, які здійснюють комерційну діяльність.
20.10.2017 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з листом №2144, яким повідомив, що укладеним Договором не врегульовано правовідносини щодо оплати інших аеропортових зборів та послуг з наземного обслуговування повітряних суден (крім зліт-посадки повітряних суден), які надаються відповідно до чинних нормативно-правових актів. Разом з листом позивач надіслав проект відповідного договору і зазначив, що застосовуватиме тарифи на послуги з наземного та пасажирського обслуговування при обслуговуванні ДПС відповідно до заявок військової частини.
Листом від 27.11.2017 № 837 від військової частини НОМЕР_1 позивачу надійшла відповідь, в якій зазначено, що для вирішення питань, пов'язаних зі спільним використанням аеродрому, а саме: оплати тарифів на послуги з наземного та пасажирського обслуговування при обслуговуванні ДПС доцільно звертатися безпосередньо до Міноборони.
20.12.2017 позивач звернувся до Міністерства оборони України з листом № 2585, в якому просив сприяння у вирішенні питання оплати інших аеропортових зборів та послуг з наземного обслуговування державних повітряних суден (крім зліт-посадки повітряних суден).
У відповіді від 29.01.2018 №350/1/166пс, наданої за дорученням Міністерства оборони України командувачем Повітряних сил ЗСУ, повідомлено позивачу, що зважаючи на вимоги Законів України «Про оборону», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині дії особливого періоду, підстав для внесення змін і доповнень до Договору немає.
Позивач надіслав відповідачеві претензію від 13.11.2018 № 2821/01.01.16 (далі - Претензія) про сплату заборгованості у розмірі 1 571 034,17 грн. за послуги, надані військовій частині НОМЕР_1 з 05.10.2017 до 18.10.2018.
У відповіді на Претензію від 15.12.2018 № 350/1/2552/ПС військова частина НОМЕР_2 зазначила, що відповідно до п. 4.2 Договору враховується повний комплекс надання аеропортових послуг, необхідних для прийому-випуску ДПС, у тому числі, але не тільки, послуги зліт-посадки.
Отже, наведене свідчить про різне розуміння сторонами змісту п. 4.2 Договору в частині визначення поняття «прийом та випуск» ДПС ЗСУ та Міноборони.
Зокрема, позивач вважає, що безкоштовне забезпечення прийому та випуску ДПС передбачає безкоштовне надання послуги із забезпечення зльоту-посадки, а відповідач стверджує, що прийом і випуск ДПС включає безкоштовне обслуговування та надання усіх аеропортових послуг для ДПС, які прибувають/відбувають з аеропорту «Львів».
З огляду на зазначене, між сторонами існує спір щодо різного розуміння п. 4.2 Договору.
Вирішуючи питання можливості вирішення цього спору в рамках окремого, самостійного позовного провадження, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 637 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною 3 цієї норми, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
За змістом частини 4 статті 213 ЦК України, якщо за правилам, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинили правочин, до уваги беруться мете правочину, зміст попередніх переговорів, уставлена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину аборт його частина у способи, передбачені ст. 213 ЦУК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Тлумачення не може встановлювати нових умов, тільки роз'яснити вже існуючі умови договору.
Наведене вказує на те, що різного розуміння сторонами п. 4.2 Договору є підставою для постановлення окремого рішення суду про тлумачення, і належним відповідачем за цими вимогами є Міноборони як сторона Договору.
Загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні (частини 3-4 статті 213 ЦК України), втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (у випадку безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Аеродром «Львів», відповідно до ст. 1 Повітряного кодексу України, є аеродромом спільного використання, що визнається сторонами.
Відповідно до статті 81 Повітряного кодексу України у разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов'язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.
Перелік та розміри аеропортових зборів передбачені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.04.2008 № 433 «Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України та внесення змін до наказу Мінтрансу від 06.07.99 N 352 (далі - Наказ № 433). Наказом № 433 передбачені такі аеропортові збори: збір за посадку-зліт повітряних суден, збір за обслуговування пасажирів в аеровокзалі, збір за забезпечення авіаційної безпеки, збір за наднормативну стоянку повітряних суден.
Отже, аеропортовими послугами, за які сплавляють окремі аеропортові збори, є:
- посадка-зліт повітряних суден;
- обслуговування пасажирів в аеровокзалі;
- забезпечення авіаційної безпеки;
- наднормативна стоянка повітряних суден.
«Прийом» та «випуск» не є нормативною термінологією, що застосовується законодавством у галузі авіації та використання повітряного простору України, у зв'язку з чим суд при тлумаченні цих слів виходить із загальноприйнятого значення термінів.
Визначальним для виявлення точок дотику у термінології, застосованої законодавством, та Договором, є тлумачення слів Великим тлумачний словником сучасної української мови (автор проекту та головний редактор В.Т. Бусел), рекомендованого Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-4450 від 26.11.2001), у якому розкривається значення слів і його відтінки.
Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови, нижче наведена слова вживаються у такому значенні (судом використанні значення, які можуть бути застосовані у сфері авіації):
прийом - виконання, здійснення дії за один раз, дозволяти кому-небудь увійти, впускати кудись;
випуск - дія за значенням випускати, тобто давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і тому інше звідкись, кудись;
посадка - приземлення літака або якого-небудь іншого літального апарату;
зліт - дія за значенням злітати, тобто летячи, підніматися в повітря;
обслуговування - дія за значенням обслуговувати: виконувати роботу, функції, пов'язаних з задоволенням чиїх-небудь запитів;
забезпечення - створювати надійні умови для здійснення чого-небудь, гарантувати щось;
стоянка - зупинка, тимчасове перебування на одному місці.
Виходячи з буквального змісту, суті висвітлених значень цих слів у сфері авіації, є синонімічними терміни «прийом» та «посадка», оскільки описують разову дію дозвільного характеру приземлення літака, а також синонімічними терміни «випуск» і «зліт», під якими розуміється дія дозвільного характеру піднятися в небо.
Водночас значення слів «обслуговування», «забезпечення» та «стоянка» за своїм розумінням не діями, які сучасна українська мова тлумачить як «прийом» і «випуск» і, відповідно, вони не їх складовими елементами.
Вказане свідчить про обґрунтованість доводів позивача, що за своїм значенням застосовані у Договорі терміни «прийом» та «випуск» слід тлумачити та розуміти як «посадка-зліт».
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на такий принцип тлумачення правочинів як contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Текст Договору було розроблено адміністративним департаментом відповідача, про що свідчить відповідний реєстраційний штрих-код на тексті Договору, та визнається сторонами.
Використавши у Договорі терміни «прийом» та «випуск», які не застосовуються законодавством у галузі авіації та використання повітряного простору України, відповідач повинен нести ризики за значення цих слів, які підлягають тлумаченню на користь позивача.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що умови п. 4.2 Договору передбачають безкоштовне надання позивачем послуги зліт-посадка ДПС.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» до Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Розтлумачити умови пункту 4.2 договору № 1/92-09 про спільне використання аеродрому державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» від 12.03.2009, укладеного між державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» та Міністерством оборони України, визначивши, що безкоштовне забезпечення прийому та випуску державних повітряних суден Збройних сил України та Міноборони здійснюється шляхом надання послуги зліт-посадки повітряного судна.
Стягнути з Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, код 00034022) на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (АЕРОПОРТ ЦА, м. Львів, Львівська обл., 79000, код 33073442) 1921 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Повний текст рішення складено 27.12.2019.
Суддя С. А. Ковтун