ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2019Справа № 910/14080/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Фемос»
про стягнення 203072,81 грн.,
Представники:
від позивача Іванов П.І. (за дов.)
від відповідача Сулімов О.П. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Фемос» про стягнення 203072,81 грн., з яких: 133072,81 грн. невикористаного авансового платежу, 70000,00 грн. неустойки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору підряду № КФ110718 від 11.07.2018, не повернув невикористаний авансовий платіж у розмірі 133072,81 грн., а також не виконав весь обсяг робіт обумовлених сторонами.
Суд своєю ухвалою від 15.10.2019 відкрив провадження у справі № 910/14080/19, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач подав клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Суд задовольнив клопотання позивача, призначив судове засідання.
Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що позивач не надав обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
11 липня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (генеральний підрядник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Фемос» (підрядник) уклали договір підряду № КФ110718 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого, підрядник зобов'язався на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами відповідно до проектної документації, умов цього Договору, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений Договором строк виконати комплекс робіт з влаштування чистового оздоблення в квартирах з ремонтом (далі - Роботи) на об'єкті: «Будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Академіка Каблукова, 23 у Солом'янському районі м. Києва». Житловий будинок № 3 та передати генеральному підряднику закінчені роботи. Обсяги та склад робіт визначаються твердим кошторисом.
Згідно з п.1.1.5 Договору роботи вважаються виконані підрядником відповідно до умов Договору, проектної документації та прийняті генеральним підрядником шляхом підписання ним акту виконаних робіт та довідки форми КБ-3 щодо 100% виконання робіт за Договором.
У пункті 5.1.1 Договору сторони погодили строк початку виконання робіт - 16.07.2018.
Відповідно до п 5.1.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.08.2018) строк закінчення виконання робіт - 26.11.2018.
Згідно з п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 13.09.2019) ціна робіт складає 1980952,02 грн. з ПДВ.
Позивач перерахував на рахунок відповідача 2967059,65 грн.
Згідно п.7.1. Договору оплата робіт здійснюється генеральним підрядником та підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт та довідки по формі КБ-3 з урахуванням раніше виплачених авансових платежів, якщо авансові платежі виплачувались.
Позивач та відповідач підписали п'ять актів на загальну суму 1719134,27 грн.
За таких обставин сума невикористаних авансових платежів становила 1247926,38 грн.
У додатковій угоді № 3 від 13.09.2019 до Договору сторони погодили, що підрядник після підписання цієї додаткової угоди та акту приймання передачі виконаних робіт здійснює продаж генеральному підряднику матеріалів на суму 261817,75 грн.
Невикористані за Договором матеріали на суму 261817,75 грн. відповідач продав позивачу на підставі підписаних видаткових накладних № 16 від 21.06.2019 та № 17 від 21.06.2019.
Оплата за ці матеріали здійснена шляхом вирахування 261817,75 грн. з суми невикористаних відповідачем авансових платежів за Договором.
Таким чином, загальна сума невикористаних Відповідачем авансових платежів зменшилась до 986108,60 грн.
Згідно з п. 3 додаткової угоди № 3 від 13.09.2019 до Договору підрядник зобов'язаний повернути 986108,60 грн. протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання цієї угоди.
Відповідач повернув позивачу 100000,00 грн.
Крім того, оскільки позивач мав перед відповідачем заборгованість у розмірі 753035,79 грн. за договором підряду № КФ 040718 від 04.07.2018, а відповідач мав заборгованість перед позивачем розмірі 886108,60 грн., сторони уклали угоду про зарахування однорідних вимог від 16.09.2019 на суму 753035,79 грн.
За таких обставин заборгованість відповідача перед позивачем за Договором склала 133072,81 грн.
Станом на день вирішення справи в суді відповідач не перерахував позивачеві 133072,81 грн. боргу.
Крім того відповідач не виконав весь обсяг робіт, про що свідчить відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт та довідки форми КБ-3 щодо 100% виконання робіт за Договором.
Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 133072,81 грн. та прострочення виконання робіт належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.
Відповідно до п. 11.2 Договору у разі, якщо підрядник не виконає роботи в визначені договором строки, генеральний підрядник має право вимагати від підрядника сплати неустойки у розмірі 1% від вартості договірної ціни з ПДВ (20%) за кожен день прострочення.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.
З огляду на це, визначена в п. 11.2 Договору неустойка є за своєю правовою природою пенею.
Згідно з п. 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № від 20.08.2018) ціна договору становить 5594944,13 грн. з ПДВ.
За період з 27.11.2018 по 24.06.2019 (211 днів) позивач нарахував 11805331,84 грн., проте, виходячи з засад розумності та добросовісності заявив до стягнення 70000,00 грн.
Суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 70000,00 грн. пені з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.
У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 ст.231 ГК України.
Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 11.2 Договору, яка не суперечить висновкам законодавства.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Фемос».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Фемос» (площа Солом'янська, 2, офіс 701 А, м. Київ, 03035, код 41893740) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (вул. Анрі Барбюса, 28-Б, м. Київ, 03150, код 34692645) 133072,81 грн. боргу, 70000,00 грн. пені, 3046,10 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Повний текст рішення складено 27.12.2019.
Суддя С. А. Ковтун