ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.12.2019Справа № 910/18989/19
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» про забезпечення позову і додані до неї матеріали по справі
Особи, які отримають статус учасника справи:
Київська міська рада;
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ХОЛДИНГ» про визнання протиправним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року № 592/8165 «Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ХОЛДИНГ» у поновленні договорів оренди земельних ділянок», до відкриття провадження у справі, а саме:
- заборонити Київській міській раді та її виконавчому органу вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного земельного кадастру в частині припинення речових прав на земельні ділянки, а саме в частині змін відомостей про підстави виникнення іншого речового права; підстав внесення запису; виду іншого речового права; зміст та характеристики іншого речового права; опису об'єкту іншого речового права, щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер: 8000000000:66:178:0142, кадастровий номер: 8000000000:66:178:0143 на вул. Микільсько-Слобідська, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва та орендаря ТОВ «ЛВ-ХОЛДИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33058246).
Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, приходить до висновку, що дана Заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову вмотивована тим, що 19 грудня 2019 року на черговому пленарному засіданні ІХ сесії Київської міської ради VІІІ скликання прийнято Рішення № 592/8165 «Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ХОЛДИНГ» у поновленні договорів оренди земельних ділянок», п.п. 3.2. п. 3. якого доручено вжити організаційно-правових заходів щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державного земельного кадастру в частині припинення речових прав на земельні ділянки, у поновленні яких відмовлено цим рішенням.
Отже, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Київській міській раді вчиняти дії,спрямовані на виконання рішення Київської міської ради VІІІ скликання № 592/8165 від 19.12.2019 року, призведе до порушення прав Заявника як Орендаря земельної ділянки, оскільки в силу норм ч. 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» договір є автоматично поновленим, зважаючи, що Заявник після закінчення терміну дії договору оренди (28.01.2019 року) продовжує користування об'єктом оренди, а Київською міською радо не направлено заперечень про поновлення договору оренди протягом місяця.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту мас бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
А у постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Проте, Суд зазначає, що Заявником не додано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на те, що прийняття 19.12.2019 року Київською міською радою VІІІ скликання рішення № 592/8165 щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» у поновленні Договору оренди земельної ділянки унеможливить виконання рішення суду у випадку визнаття такого рішення протиправним не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони Київській міській раді та її виконавчому органу вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного земельного кадастру в частині припинення речових прав на земельні ділянки, а саме в частині змін відомостей про підстави виникнення іншого речового права; підстав внесення запису; виду іншого речового права; зміст та характеристики іншого речового права; опису об'єкту іншого речового права, щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер: 8000000000:66:178:0142, кадастровий номер: 8000000000:66:178:0143 на вул. Микільсько-Слобідська, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва та орендаря ТОВ «ЛВ-ХОЛДИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33058246), може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
За таких підстав, Суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» про забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді та її виконавчому органу вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного земельного кадастру в частині припинення речових прав на земельні ділянки, а саме в частині змін відомостей про підстави виникнення іншого речового права; підстав внесення запису; виду іншого речового права; зміст та характеристики іншого речового права; опису об'єкту іншого речового права, щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер: 8000000000:66:178:0142, кадастровий номер: 8000000000:66:178:0143 на вул. Микільсько-Слобідська, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва та орендаря ТОВ «ЛВ-ХОЛДИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33058246), не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-ХОЛДИНГ» про забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді та її виконавчому органу вчиняти будь-які дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного земельного кадастру в частині припинення речових прав на земельні ділянки, а саме в частині змін відомостей про підстави виникнення іншого речового права; підстав внесення запису; виду іншого речового права; зміст та характеристики іншого речового права; опису об'єкту іншого речового права, щодо оренди земельних ділянок кадастровий номер: 8000000000:66:178:0142, кадастровий номер: 8000000000:66:178:0143 на вул. Микільсько-Слобідська, 7-9 у Дніпровському районі м. Києва та орендаря ТОВ «ЛВ-ХОЛДИНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33058246)- відмовити.
2. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 28 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин