Справа № 640/19401/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
27 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Черпіцької Л.Т.,
суддів - Бараненка І.І., Глущенко Я.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
У листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про:
- визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконувати постанову Київського районного суду міста Донецька справа № 2а-8227/09 від 22 березня 2010 року ;
- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заборгованості по пенсії на користь ОСОБА_1 25 370,30 грн. з коштів державного бюджету.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що інших обов'язків, ніж нарахування і виплата вказаних у виконавчому документі донарахувань у чітко визначений період Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не має, і орган стягнення має в процесі виконавчого провадження прослідкувати виконання саме вказаних зобов'язань.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що державою гарантовано виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконувати постанову Київського районного суду міста Донецька справа № 2а-8227/09 від 22 березня 2010 року є протиправною.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, постановою Київського районного суду м. Донецька від 22 березня 2010 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності зі статтями 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 листопада 2006 року по 01 квітня 2008 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька провести такий перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01 листопада 2006 року по 01 квітня 2008 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 11 жовтня 2018 року № 91934/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 не передбачено надсилання довідок про здійснення нарахування виконання рішення суду із зазначенням нарахованої суми боргу без надходження повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання якого гарантується державою. Іншого порядку погашення заборгованості за рішенням суду, боржником за якими є суб'єкт владних повноважень, у тому числі Головне управління немає. Рекомендовано звернутись до управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в м. Києві.
На підставі встановлених вище обставин та положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача є недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Крім того, приписами ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 Верховний Суд підкреслив, що зазначені правові норми КАС України (зміст яких фактично не змінився після 15 грудня 2017 року), мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Як було встановлено судом першої інстанції, за своєю суттю даний спір виник у зв'язку з протиправним невиконанням відповідачем, на думку позивача, постанови Київського районного суду міста Донецька справа № 2а-8227/09 від 22 березня 2010 року, що виявилося у відмові виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії у розмірі 25 370,30 грн. Отже, той факт, що позивач вважає протиправною відмову відповідача у виплаті вказаних вище коштів, не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий спір.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17, а також постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15.
Як вже було неодноразово підкреслено вище, зі змісту предмету спору у цій справі вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме постанови Київського районного суду міста Донецька справа № 2а-8227/09 від 22 березня 2010 року.
Отже, хоча позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування пункту рішення, прийнятого на виконання рішення суду, проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, що, в силу вже згаданих приписів ст. ст. 382, 383 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, на переконання судової колегії, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення по суті перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення із наданням оцінки доводам апеляційної скарги щодо суті спірних правовідносин.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого спору і між тими самим сторонами, то наявні підстави для закриття провадження у справі згідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, що помилково було залишено поза увагою суду першої інстанції.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Л.Т. Черпіцька
Судді І.І. Бараненко
Я.Б. Глущенко