26 грудня 2019 р.Справа № 520/7093/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Старосуда М.І. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника відповідача Міронова А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, по справі № 520/7093/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі по тексту відповідач) в якому просила суд:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №489101-5806-2038 від 13.03.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області.
Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 768,40 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку третьої групи та перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії Б № НОМЕР_1 .
Згідно договору дарування нежитлових приміщень, посвідченого 12.07.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алекаєвою З.Б. та зареєстрованого в реєстрі за №856, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 30591446 від 12.07.2011, зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення 1-го поверху № 7-1а, 7-2, 7-2б, 6-1, Х, в літері "А-5", загальної площею 64,9 кв.м., що знаходиться у житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
02 січня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передала Багатогалузевій приватній фірмі "Валентина і К" у тимчасове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-1а, 7-2, 7-2б, 6-1, Х, в літері "А-5", загальної площею 64,9 кв.м., що знаходиться у житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 02.01.2019.
Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №489101-5806-2038 від 13.03.2019 за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 10115,13 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення-рішення №489101-5806-2038 від 13.03.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України позивачу визначено суму земельного податку за 2019 рік в розмірі 10115,13 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до підпункту 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно з п.286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 284.1 ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
За приписами п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено визначено статтею 277 ПК України.
Так, згідно з п. 277.1 ст. 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Отже контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним особам податкових зобов'язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру щодо площі земельної ділянки, її нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів індексації, а також рішення сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад щодо ставок земельного податку.
Разом з тим, відповідно до статті 1, частини другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, як установлено частиною третьою статті 23 Закон №1378-IV, видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15).
Згідно з частиною першою статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (стаття 194 ЗК України).
Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року №3613-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
Таким чином для реалізації контролюючим органом повноважень щодо нарахування земельного податку фізичним особам законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних розрахунків, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.
З матеріалів справи слідує, що нарахування позивачу земельного податку за 2019 рік відповідачем проведено на підставі додатка 2 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» в редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 року №1284/18.
Між тим, колегія суддів зазначає, що органи місцевого самоврядування встановлюють лише ставки земельного податку, що сплачується на відповідній території.
База оподаткування визначена Податковим кодексом України.
З аналізу вищенаведених приписів ст. 271 ПК України слідує, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
З аналізу приписів ст. ст. 274, 277 ПК України слідує, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено обчислюється в залежності від їх нормативної грошової оцінки, а ставка податку за земельні ділянки в межах населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено, обчислюється від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірного визначення бази оподаткування для нарахування позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням земельного податку за 2019 рік.
Крім того, відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно договору дарування нежитлових приміщень, посвідченого 12.07.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алекаєвою З.Б. та зареєстрованого в реєстрі за №856, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 30591446 від 12.07.2011, зареєстрованого Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення 1-го поверху № 7-1а, 7-2, 7-2б, 6-1, Х, в літері "А-5", загальної площею 64,9 кв.м., що знаходиться у житловому багатоквартирному будинку за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 37/39.
Згідно технічного паспорту вказаний будинок має 5 поверхів.
Відповідачем при розрахунку податку була врахована площа земельної ділянки виходячи з площі нежитлового приміщення, що знаходиться у власності позивача без врахування площі приміщень, що знаходяться з 2 по 5 поверх на цій же земельній ділянці.
Відповідачем не надано доказів, що визначений позивачу оскаржуваним рішенням земельний податок нарахований з урахуванням частки кожного співвласника у праві власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці, з урахуванням частки прибудинкової території.
Отже, контролюючий орган, визначаючи позивачу суму земельного податку, не довів суду правомірності обрахунку земельного податку.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання, а отже не доведено суду правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №489101-5806-2038 від 13.03.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області та його скасування.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі № 520/7093/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №489101-5806-2038 від 13.03.2019 року Головного управління ДФС у Харківській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) М.І. Старосуд О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 27.12.2019 року