18 грудня 2019 р.Справа № 480/3142/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Старосуда М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Сєдєлєва Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 15.10.2019 року по справі № 480/3142/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у не проведенні не внесенні змін у викопіювання з кадастрової карти (плану) до наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ в уточненні викопіювання плану кадастрової карти бажаної земельної ділянки згідно доданого відображення з витягу кадастрової карти Держгеокадастру;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області здійснити проведення змін в уточненні місця розташування у викопіювання кадастрової карти (плану) до наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ відображеної 19.07.2019 бажаної земельної ділянки шляхом оформлення окремого наказу "Про внесення змін до наказу" від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ в частині частково зміненого місця розташування бажаної земельної ділянки доданої до заяви від 19.07.2019 та доданого витягу з плану кадастрової карти від 11.09.2018.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду України від 10.10.2019 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду України від 12.06.2019 року по справі №480/1268/19 та прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 по справі №818/2385/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, крім іншого, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумський області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка розташована поза межами населеного пункту на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської обл. На виконання рішення суду від 23.07.2018 Головним управління Держгеокадастру у Сумській області видано наказ від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою". У ході розробки проекту землеустрою виявилось, що земельна ділянка частково зайнята, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись 15.06.2019 та 19.07.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявами про видачу наказу щодо уточнення місця розташування земельної ділянки шляхом видачі окремого наказу "Про внесення змін до наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ в частині частково зміненого місця розташування бажаної земельної ділянки, проте відповідачем було неправомірно відмовлено у внесенні таких змін. Позивач зазначає, що згідно наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в 2 га, а враховуючи, що земельна ділянка зменшилась у зв'язку з її частковою зайнятістю, відповідач має внести зміни до наказу згідно п.п. 108-120, 121 Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджену наказом від 03.08.2018 № 123 на вимогу постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 по справі №818/2385/18 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , окрім іншого, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумський області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка розташована поза межами населеного пункту на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської обл. (а.с.12-14)
На виконання рішення суду від 23.07.2018 Головним управління Держгеокадастру у Сумській області видано наказ від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" (а.с.19).
15.06.2019 та 19.07.2019 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявами про видачу наказу щодо уточнення місця розташування земельної ділянки шляхом видачі окремого наказу "Про внесення змін до наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ в частині частково зміненого місця розташування бажаної земельної ділянки.
Листами від 09.07.2019 №Л-554/0/5-19/460/6-19 та від 05.08.2019 №Л-657/0/5-19/529/6-19 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про те, що нормами чинного законодавства не передбачено права відповідача вносити зміни до наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вказало, що позивач може звернутися до Головного управління із заявою про визнання наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ таким, що втратив чинність, та повернути завірену копію наказу. Також, ОСОБА_1 має право в порядку визначеному статтею 118 Земельного кодексу повторно звернутись із клопотанням та доданим до нього графічним матеріалом, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.27, 27а).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що внесення змін до наказу, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою в частині місця розташування бажаної земельної ділянки Земельним кодексом України не передбачено, а тому відповідач діяв правомірно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст.118 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною шостою наведеної норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України).
З аналізу вищевказаних норм слідує, що дозвіл надається за клопотанням особи у якому мають бути зазначені цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, а також додаються графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки. Отже, при поданні клопотання особа самостійно визначає бажане місце розташування земельної ділянки та суб'єкт владних повноважень розглядає можливість надання земельної ділянки саме у бажаному місці розташування.
При цьому, колегія суддів зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №545/808/17.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області за заявою ОСОБА_1 від 18.04.2017, до якої були додані графічні матеріали бажаної земельної ділянки, 11.09.2018 виданий наказ №18-7124/16-К про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою відповідачем зазначено її розмір ділянки та місце розташування згідно викопіювання з кадастрової карти (а.с. 19, зворот).
У ході розробки проекту землеустрою позивачем виявилось, що земельна ділянка на яку надано дозвіл частково зайнята, у зв'язку з чим позивач звертався із заявами від 15.06.2019 та від 19.07.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про видачу наказу щодо уточнення місця розташування земельної ділянки шляхом видачі окремого наказу "Про внесення змін до наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ в частині частково зміненого місця розташування бажаної земельної ділянки, проте відповідачем було відмовлено в задоволенні його заяви.
Листами від 09.07.2019 №Л-554/0/5-19/460/6-19 та від 05.08.2019 №Л-657/0/5-19/529/6-19 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило позивача про те, що нормами чинного законодавства не передбачено права відповідача вносити зміни до наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вказало, що позивач може звернутися до Головного управління із заявою про визнання наказу від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ таким, що втратив чинність, та повернути завірену копію наказу. Також, ОСОБА_1 має право в порядку визначеному статтею 118 Земельного кодексу повторно звернутись із клопотанням та доданим до нього графічним матеріалом, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.27, 27а).
Колегія суддів вважає вищевказану відмову правомірною, оскільки внесення змін до дозволу на розробку проекту землеустрою в частині місця розташування бажаної земельної ділянки, Земельним кодексом України не передбачено. Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою на іншу земельну ділянку по суті є новим рішенням суб'єкта владних повноважень та воно не може прийматись шляхом внесення змін до іншого рішення. Колегія суддів зазначає, що внесення змін до інших рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в частині визначення земельної ділянки порушує визначену чинним законодавством процедуру приватизації земельної ділянки, визначену ст. 118 Земельного кодексу України.
В даній справі наказ від 11.09.2018 №18-7124/16-18-СГ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою видано на виконання рішенню Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 по справі №818/2385/18, яким зобов'язано надати дозвіл на визначену земельну ділянку із заявою про надання якої звертався позивач.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що у зв'язку із частковою зайнятістю земельної ділянки на яку йому надано дозвіл її розмір зменшився, що є неправомірним, оскільки згідно дозволу він має право на ділянку в розмірі 2 га.
На вищевказані доводи колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись у визначеному законом порядку із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на іншу земельну ділянку у бажаному позивачем розмірі, але не більше 2 га.
Стверджуючи про протиправність оскаржуваної відмови ГУ Держгеокадастру та наявність у відповідача повноважень внести зміни до Наказу № 18-7124/16-К від 11.09.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач посилається на Типову інструкцію з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру п.п. 108-120, 121 Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджену наказом від 03.08.2018 № 123.
Колегія суддів не приймає вказані доводи позивача, оскільки Інструкція з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру визначає вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням і жодним чином не регулює правовідносини, які виникають у процесі безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, вищевказана інструкція не містить норм, які визначають можливість внесення змін до наказу саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема про зміну земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у внесенні змін до наказу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в частині місця розташування земельної ділянки, відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі № 480/3142/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року по справі №480/3142/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва М.І. Старосуд
Повний текст постанови складено 27.12.2019 року