27 грудня 2019 р.Справа № 545/2985/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мелешка Сергія Івановича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Кіндяк Ігор Степанович, м. Полтава, повний текст складено 10.12.19 року по справі № 545/2985/19
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мелешка Сергія Івановича
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мелешка Сергія Івановича (далі - поліцейський Мелешко С.І., відповідач), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДПО18 № 683797 від 20.11.2019 року.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10.12.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
Визнано незаконною та скасовано постанову серії ДПО 18 № 683797 від 20.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а провадження у справі - закрито.
Поліцейський роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мелешко Сергій Іванович, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції не було вжито всіх заходів щодо всебічного, повного дослідження всіх обставини справи та не надано належної оцінки доказам, на які спирався відповідач.
Так, суд першої інстанції зазначає, що відповідачем не надано належного доказу на підтвердження законності винесеної ним постанови, а єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова.
В свою чергу, відповідач звертає увагу, що до відзиву був долучений відеодиск із записами з нагрудної відеокамери поліцейського ВІ 00046 та відеореєстратора Aspiring, який містить інформацію щодо предмета доказування (на відеозаписі з відеореєстратора зафіксований транспортний засіб позивача, на якому відсутній задній правий бризковик), отриманий у встановленому законом порядку.
Даний доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР з боку водія автомобіля.
Даний доказ, на виконання вимог ч. 3 ст. 77 КАС України, був досліджений безпосередньо під час розгляду справи інспектором патрульної поліції, та доданий до постанови (в п. 8 «до постанови додаються» міститься відповідна відмітка), а відтак був покладений в основу прийнятті рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Що стосується посилань суду першої інстанції на Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13.10.2008 року № 534 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів під час їх експлуатації», то ций Наказ стосувався працівників ДАІ.
Оскільки перевірка транспортного засобу під керуванням позивача здійснювалась не працівниками Державтоінспекції, а працівниками патрульної поліції, то дія вищевказаного Порядку на останніх не поширюється.
Працівники патрульної поліції під час виконання покладених на них обов'язків керуються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог вказаної Інструкції, при здійсненні контролю технічного стану шляхом візуального спостереження, складання Акту відповідності технічного стану ТЗ не передбачено.
Оскільки визначення наявності чи відсутності бризковика на транспортному засобі не вимагає застосування будь-яких спеціальних пристроїв, окрім візуального спостереження, акт відповідності не складався, відповідачем було зафіксовано відсутність бризковика на відеореєстратор (прилад, що має функцію відеозапису), а даний відеозапис долучений до постанови в якості доказу.
Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.12.2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.12.2019 року - без змін.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою, та на електронну адресу.
Відповідач повідомлявся на електронну адресу.
В апеляційній скарзі відповідач просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мелешка С.І. від 20 листопада 2019 року серії ДПО 18 № 683797 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у діях водія, ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки відсутні докази, які б вказували на порушення ним вимог п.п. 31.4.7 е) ПДР України, у зв'язку з чим постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі підлягає закриттю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України “Про Національну поліцію” поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Національну поліцію” під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України “Про дорожній рух” визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення ДПО 18 № 683797 від 20.11.2019 року, поліцейським роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мелешком С.І. встановлено, що 20.11.2019 року о 20 год. 40 хв. на 395 км. автодороги Київ-Харків-Довжанський, водій ОСОБА_1 керував ТЗ: ДАФ, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом OVIBOS 36 НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , у якого відсутній задній правий бризговик, який передбачений конструкцією ТЗ, чим порушив вимоги п. 31.4.7 є) ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП відбулося через порушення, на думку відповідача, позивачем п. 31.4.7 (е) ПДР України, оскільки позивач керував транспортним засобом, у якого був відсутній задній правий бризковик.
Пунктом 31 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, встановлені вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.
Приписами п.п. 31.4 п. 31 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності визначених цим пунктом технічних несправностей і невідповідності визначених цим пунктом вимогам.
У наведеному пункті Правил дорожнього руху викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів, до яких, зокрема, п.п. 31.4.7 (е) ПДР України віднесено відсутність передбачених конструкцією бамперу або заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризковиків.
Отже, відсутність бризковиків віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
При цьому, конструкція цієї норми права дає підстави для висновку, що словосполучення «відсутній передбачений конструкцією» відноситься як до бампера або заднього захисного пристрою, так і до грязезахисних фартухів і бризковиків.
Таким чином, якщо конструкцією транспортного засобу бризковики не передбачені, то це не буде порушенням вимог п. 31.4.7 «е» Правил дорожнього руху України.
Настання відповідальності за порушення наведеного пп. «е» п. 31.4.7. Правил дорожнього руху можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній.
Позивач в своїх поясненнях наполягав, що конструкція транспортного засобу (напівпричеп OVIBOS 36W1) не передбачає наявність задніх бризковиків. Вказані бризковики були прикручені позивачем самостійно, один з яких відпав під час руху транспортного засобу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже обов'язок доказування у цьому випадку про те, що конструкція транспортного засобу (напівпричеп OVIBOS 36W1) передбачає наявність задніх бризковиків покладено на відповідача.
Проте, з оскарженої постанови не встановлено, чим передбачено наявність цих бризковиків і як саме поліцейський встановив, що конструкція цього транспортного засобу передбачає бризковики (посилання на ДСТУ тощо).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2019 р. по справі № 524/9843/16-а.
Окрім того, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, колегія суддів зауважує на таке.
Відповідачем в підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення до оскаржуваної постанови додано відеозапис з нагрудної камери ВІ 00046 та відеореєстратора Aspiring, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу позивача.
З вказаного відеозапису слідує, що на ньому зафіксовано момент огляду автомобіля позивача та виявлення відсутності на ньому заднього правого бризковика.
Проте, колегія суддів зазначає, що вказаний відеозапис не свідчить про порушення позивачем п. 31.4.7 (е) ПДР України та не підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, з огляду на таке.
Так, позивачем під час його зупинки не заперечувався факт, що в момент зупинки його автомобіля був відсутній задній правий бризковик.
Між тим, позивач зазначив, що бризковики були прикручені ним самостійно, в результаті чого один з них відпав під час руху, тобто в дорозі.
Колегія суддів зазначає, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можно кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Він містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху та встановлений порядок використання транспортних засобів.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі як умислу, так і необережності.
Суб'єкт адміністративного правопорушення - спеціальний (водій транспортного засобу).
Ознака винності діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено наявність вини (суб'єктивної сторони правопорушення) позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, виходячи з такого.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 , останній в момент зупинки його автомобіля не заперечував відсутність заднього правого бризковика, але пояснив відповідачу, що конструкція його транспортного засобу не передбачає наявність задніх бризковиків, вказані бризковики були прикручені ним самостійно, в результаті чого один з них відпав під час руху, тобто в дорозі.
З відеозапису не вбачається, що під час розгляду справи відповідачем з'ясовувалися обставини відсутності бризковика. Свідки допитані не були, пояснення позивача до уваги не прийняті.
Отже, відповідачем не доведено наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сам факт визнання особою вини у порушені ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2019 року по справі №537/2088/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.
Враховуючи те, що під час судового розгляду не було надано відповідачем доказів обізнаності позивача про технічні несправності автомобіля під час його керування, колегія суддів вважає недоведеною вину позивача у вчиненні правопорушення, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова серії ДПО 18 № 683797 від 20.11.2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови серії ДПО 18 № 683797 від 20.11.2019 року, за приписами ч.3 ст.286 КАС України, суд першої інстанції правомірно закрив справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Мелешка Сергія Івановича залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10.12.2019 року по справі № 545/2985/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді І.С. Чалий С.С. Рєзнікова