Справа № 640/9293/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
24 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання протиправною бездіяльності і протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»;
- визнати протиправними рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме: п. 2 Переліку до наказу від 03 травня 2019 року № 240 «Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення конкурсу на керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»; п. 2 Переліку до наказу від 09 серпня 2019 року № 461 «Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»;
- зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу керівника (директора) Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 . зазначив, що вважає протиправною бездіяльність Міністерства в частині невчинення відповідних дій щодо наймання позивача на роботу на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». Зауважує, що протиправними є рішення відповідача: наказ Мінагрополітики від 03 травня 2019 року № 240, а саме п. 2 переліку до наказу та наказ від 09 серпня 2019 року № 461, зокрема п. 2 переліку до наказу, а тому, останній зобов'язаний вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а саме п. 2 Переліку до наказу від 03 травня 2019 року № 240 «Про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб'єкта господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України - Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства аграрної політики та продовольства України, зокрема п. 2 Переліку до наказу від 09 серпня 2019 року № 461 «Про повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України» в частині оголошення повторного конкурсного відбору на заміщення вакантної посади керівника суб'єкта господарювання державного сектору економіки, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України - Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу керівника (директора) Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та вказану апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позиція апелянта обґрунтована тим, що виключно від волевиявлення ОСОБА_1 залежало призначення позивача на посаду керівника підприємства, а відповідач вжив всіх передбачених від нього законодавством заходів. При цьому, рішення про проведення нового конкурсного відбору прийнято у межах компетенції та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 лютого 2017 року № 103, у період з 16 по 17 березня 2017 року, у визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки» порядку, Міністерством проведено конкурсний відбір на посади керівників державних підприємств: «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» та «Львівхарчопроект».
17 березня 2017 року на засіданні комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери Мінагрополітики ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», що відображено у протоколі № 2.
Законність проведення конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», переможцем якого визначено ОСОБА_1 , ніким не спростовується.
26 січня 2018 року ОСОБА_1 надано згоду на проведення щодо нього спеціальної перевірки.
12 лютого 2018 року позивачем, як претендентом на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», надано до відповідача письмові пояснення з питань розбіжностей при проведенні Національним агентством з питань запобігання корупції щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки.
22 лютого 2018 року заступником директора Департаменту кадрового забезпечення та роботи з персоналом - начальником відділу роботи з ДП та розвитку соціально-трудових відносин Міністерства аграрної політики та продовольства України Слободяніною О. стосовно ОСОБА_1 складено довідку про результати спеціальної перевірки як щодо особи, яка претендує на зайняття посади директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
В період з березня 2018 року по січень 2019 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Міністерства із заявами щодо ознайомлення його із довідкою про результати проведеної відносно нього перевірки. Як відмічає позивач, його повідомляли, що відповідь на його звернення буде надана пізніше.
За твердженням ОСОБА_1 , будь-яких наказів про скасування результатів конкурсу чи визнання його проведення неправомірним тощо, не виявлено.
Так, за наслідками конкурсного відбору орган управління зобов'язаний вчинити відповідні дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», чого відповідачем зроблено не було.
Натомість позивачу з інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства, стало відомо про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України на підставі наказу Міністерства від 03 травня 2019 року № 240. Надалі також ОСОБА_1 стало відомо про прийняття 09 серпня 2019 року Міністерством нового наказу № 461, яким оголошено повторне проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Не погоджуючись з такими діями та наказом відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Разом із правовим регулюванням питань засад державної служби, її принципів, Законом України «Про державну службу» врегульовано питання порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби.
В той же час, поряд із наведеними приписами Закону України «Про державну службу», що стосуються питань проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби, Законом України «Про управління об'єктами державної власності» визначаються, відповідно до Конституції України, правові основи управління об'єктами державної власності.
Відповідно до статті 1 цього Закону, управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
В силу п. 21 ч. 1 статті 6 Закону, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, організовують і проводять конкурси з визначення керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, серед іншого, визначає порядок конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки (пп. «г» п. 18 ч. 2 статті 5 Закону).
Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777 (в тексті - Порядок-1) визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об'єктами державної власності, рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень).
Підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством, із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет Міністрів України, - рішення Кабінету Міністрів України).
Для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, крім керівників особливо важливих для економіки підприємств, суб'єкт управління утворює постійно діючу комісію або комісії для конкурсного відбору керівників окремих підприємств.
Як свідчать матеріали справи, наказом № 98 від 16 березня 2015 року Мінагрополітики утворено комісію з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства.
Наказом № 98 від 16 березня 2015 року, у редакції наказу від 02 серпня 2016 року № 262, Міністерства затверджено порядок роботи комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Згідно п.п. 4, 5, 7, 13, 20 Порядку-1, члени комісії розглядають документи і пропозиції, внесені особами, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі та його учасниками.
Комісія: оприлюднює на офіційному сайті суб'єкта управління не пізніше ніж протягом 10 днів після прийняття рішення (наказу), зазначеного у пункті 2 цього Порядку, оголошення про проведення конкурсного відбору на посаду керівника підприємства, яка стала вакантною, та результати конкурсного відбору не пізніше ніж протягом трьох днів з дати його завершення; приймає, реєструє та перевіряє на відповідність вимогам цього Порядку документи, подані претендентами; ухвалює рішення про допуск претендентів до конкурсного відбору або відхилення їх кандидатур; приймає і реєструє пропозиції, внесені учасниками конкурсного відбору; забезпечує відкритість конкурсного відбору та за результатами розгляду зазначених пропозицій визначає його переможця; розробляє та затверджує вимоги до претендентів; надсилає разом із згодою на обробку персональних даних претендентів запит до МВС стосовно надання інформації щодо відсутності (наявності) у них судимості, заборони займати відповідні посади або займатися певними видами діяльності.
Рішення комісії приймається більшістю голосів присутніх на засіданні її членів і оформляється протоколом.
Конкурсний відбір вважається таким, що закінчився, з дня ухвалення комісією рішення про затвердження його результатів.
Обов'язковою умовою проведення конкурсного відбору є його відкритість.
Представники засобів масової інформації мають право бути присутніми на засіданнях комісії під час розкриття пакетів документів, поданих претендентами, їх розгляду та оголошення переможця.
Переможець конкурсного відбору оголошується на засіданні комісії з дотриманням вимог пункту 13 цього Порядку.
Судом встановлено, що за результатами проведеного Міністерством з 16 по 17 березня 2017 року конкурсного відбору на посади керівників державних підприємств: «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» та «Львівхарчопроект», 17 березня 2017 року на засіданні комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери Мінагрополітики ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», рішення з чого оформлено протоколом № 2.
Таким чином, з огляду на визначення комісією Міністерства переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_1 , відповідний відбір згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 лютого 2017 року № 103 є таким, що закінчився з вказаної дати.
Відповідно до п. 20 Порядку-1, рішення комісії (а у випадках, визначених абзацами другим і п'ятим цього пункту, - рішення Кабінету Міністрів України) є підставою для укладення контракту між суб'єктом управління (господарською структурою) та переможцем конкурсного відбору.
Погодження призначення керівника підприємства головою місцевої держадміністрації проводиться в установленому порядку. У разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб'єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника.
Враховуючи зазначене, підставою для укладення контракту між суб'єктом управління та переможцем конкурсного відбору є рішення комісії.
Тобто, питання укладення між Міністерством та ОСОБА_1 контракту пов'язане з прийнятим комісією рішенням про оголошення останнього переможцем конкурсного відбору, яке є підставою для укладення між відповідними суб'єктом управління та переможцем конкурсного відбору контракту.
Поряд із цим, призначення ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» погоджується в установленому порядку головою місцевої держадміністрації.
Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818 (далі по тексту - Порядок-2) визначено процедуру погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих держадміністрацій призначення на посаду та звільнення з посади (крім звільнення за власним бажанням) керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, крім керівників підприємств, установ, організацій Збройних Сил та інших військових формувань, МВС, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.
Так, за результатами конкурсу керівник центрального органу виконавчої влади подає у 10-денний строк Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голові відповідної місцевої держадміністрації пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства, який є переможцем конкурсу.
Пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується: керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення, - відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території мм. Києва та Севастополя, - відповідно з головою Київської та Севастопольської міської держадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території району, - з головою райдержадміністрації.
Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації проводиться співбесіда з кандидатом на посаду.
Повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.
У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.
У разі погодження Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у тижневий строк в установленому порядку наказ про призначення, а у дводенний строк наказ про звільнення.
Таким чином, зважаючи на положення Порядку-1 та Порядку-2 в їх сукупності, визначеною є підстава для укладення між Міністерством та ОСОБА_1 контракту, а саме - рішення комісії Мінагрополітики.
Отже, за результатами конкурсу керівник Міністерства, як уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який представляє Мінагрополітики у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні, подає у 10-денний строк голові Київської міської держадміністрації пропозицію щодо погодження призначення на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» ОСОБА_1 , який є переможцем конкурсу, що зумовлює проведення співбесіди з таким кандидатом на посаду та надання головою місцевої держадміністрації висновку про результати проведеної співбесіди, що зазначається у картці погодження призначення на посаду керівника підприємства, яка складається за встановленою формою, і, як наслідок, пов'язується із питаннями: а) погодження відповідної пропозиції щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції»; б) укладення з останнім контракту; в) видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, як доказів вчинення відповідачем дій з подання голові відповідної місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду позивача - переможця конкурсу, так і доказів укладення з позивачем контракту і видачі наказу про призначення Учасника конкурсного відбору на посаду, тобто, вчинення відповідачем дій, спрямованих на призначення позивача на відповідну посаду, що є обов'язком Міністерств, матеріали справи не містять.
Згідно Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (далі по тексту - Порядок-3) спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (крім випадків, передбачених законодавством), у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.
Для проведення спеціальної перевірки претендент на посаду подає до відповідного органу письмову згоду на проведення спеціальної перевірки.
Орган, на посаду в якому претендує особа, або Нацдержслужба відповідно до абзацу четвертого пункту 3 цього Порядку на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки за формою згідно з додатком 3.
Рішення про призначення (обрання) або відмову у призначенні (обранні) на посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, приймається після проведення спеціальної перевірки, крім випадку, передбаченого пунктом 21 цього Порядку.
Як зазначено судом першої інстанції та жодним чином не спростовано відповідачем, позивачем подано заяву про проведення спеціальної перевірки, про результати якої щодо ОСОБА_1 05 лютого 2018 року Національне агентство з питань запобігання корупції повідомило Міністерство.
22 лютого 2018 року заступником директора Департаменту кадрового забезпечення та роботи з персоналом - начальником відділу роботи з ДП та розвитку соціально-трудових відносин Міністерства аграрної політики та продовольства України Слободяніною О. відносно Учасника конкурсного відбору складено довідку про результати спеціальної перевірки як щодо особи, яка претендує на зайняття посади директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції». Зі змісту довідки вбачається, що інформації, що перешкоджає зайняттю ОСОБА_1 посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, не виявлено.
Між тим, як вже було зазначено вище, доказів прийняття відповідачем рішення про призначення позивача на посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, після проведення щодо ОСОБА_1 спеціальної перевірки, суду не надано.
Отже, з аналізу наведених норм права та встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо бездіяльності Міністерства відносно наймання ОСОБА_1 на роботу директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Щодо посилань відповідача на відсутність волевиявлення позивача щодо призначення його на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», то колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а отже такими, що не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Так, подання позивачем заяви від 15 березня 2017 року про допуск його до участі у конкурсному відборі керівника державного підприємства; згода на збір та обробку персональних даних; участь у конкурсному відборі; подання заяви про згоду на проведення спеціальної перевірки; надання письмових пояснень з питань розбіжностей при проведенні Національним агентством з питань запобігання корупції спеціальної перевірки; звернення із заявами від: 21 березня 2018 року, 15 травня 2018 року, 25 липня 2018 року, 07 листопада 2018 року та 14 січня 2019 року про ознайомлення із довідкою про результати проведено спеціальної перевірки не свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 щодо призначення його на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Також, з урахуванням наведеного вище, судом першої інстанції вірно відхилено аргументи відповідача в тій частині, що направлення Міністерством в липні та серпні 2017 року на адресу Учасника конкурсного відбору листів щодо подання таким документів, визначених Порядком-3, доводить відсутність бездіяльності Мінагрополітики в питанні призначення ОСОБА_1 на посаду, переможцем якої він був визначений згідно рішення комісії від 17 березня 2017 року.
За п.п. 21, 21-1 Порядку-1, погодження призначення керівника підприємства головою місцевої держадміністрації здійснюється в установленому порядку. У разі вмотивованої відмови голови облдержадміністрації (підтримки головою облдержадміністрації вмотивованої відмови голови райдержадміністрації) у погодженні призначення керівника підприємства суб'єкт управління вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо надання згоди на призначення такого керівника.
Комісія має право прийняти вмотивоване рішення про відхилення всіх пропозицій учасників та про повторне проведення конкурсного відбору. У разі коли пропозицію подав лише один учасник, конкурс не проводиться. При цьому оголошується повторне проведення конкурсного відбору.
У разі відсутності претендентів на участь у конкурсному відборі, визнання комісією конкурсних пропозицій такими, що не відповідають вимогам пункту 18 цього Порядку або реалізація яких не забезпечує належну ефективність управління підприємством, чи у разі непогодження Кабінетом Міністрів України призначення керівника приймається рішення про повторне проведення конкурсного відбору.
За п. 9 Порядку-2, у разі коли Кабінет Міністрів України не погоджується з пропозицією щодо призначення на посаду керівника підприємства, керівник центрального органу виконавчої влади приймає рішення про повторне проведення конкурсу або визначає іншого кандидата на посаду за умови непроведення конкурсу.
Таким чином, з наведених положень випливає, що проведення повторного конкурсного відбору має місце у випадку: а) прийняття комісією вмотивованого рішення про відхилення всіх пропозицій учасників; б) подання пропозиції у конкурсному відборі лише одним учасником; в) непогодження Кабінетом Міністрів України призначення керівника на посаду.
При цьому, за п. 2 Порядку-1, підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства є рішення (наказ) міністерства, із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства.
Отже, в розрізі питання наявності підстав для оголошення проведення конкурсу керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», і оголошення повторного конкурсного відбору на вказану посаду, що передбачено у прийнятих Міністерством наказах, зокрема у пунктах 2, беручи до уваги проведення, згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28 лютого 2017 року № 103, конкурсного відбору керівника державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», а також його закінчення з оголошенням переможця, зважаючи на невмотивованість, в силу вимог Порядку-1 та Порядку-2, підстав для проведення конкурсу на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», судом в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що оскаржувані накази в частині включення до їх переліку відомостей про оголошення конкурсу та повторного конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» прийняті не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 8 ч. 2 статті 2 КАС України, що є підставою для визнання протиправних таких рішень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо наймання позивача на роботу керівника (директора) Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», що вказує про порушення реальних прав та інтересів останнього, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства вчинити дії щодо наймання ОСОБА_1 на роботу, що не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права Учасника конкурсного відбору.
Аналіз віще наведеного дає підстави апеляційному суду дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу суду.
Апелянт також не погоджується з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2019 року, та вважає, що йому безпідставно відмовили в задоволенні клопотання про закриття провадження по справі.
Так, відповідач вважає, що спірні правовідносини є трудовими, а не публічно-правовими, відтак повинні розглядатись у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.?
При цьому відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на п.4 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та наголошує на повноваженнях органів управління при здійсненні ними управлінських функцій призначати на посаду відповідних керівників підприємств; укладати та розривати з ними контракти; наймати на роботу керівників відповідних підприємств шляхом укладання з ним контракту відповідно до Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203.
Проте, суд вважає таку позицію хибною, оскільки спір у цій справі виник з приводу оскарження рішення Мінагрополітики та продовольства України, як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним управлінських функцій, а тому ця справа підлягає розгляду за правилами КАС України з огляду на наступне. Про те, що відповідач у відповідних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень наголосив і суд першої інстанції.
Крім того,станом на момент подачі ОСОБА_1 заяви від 15 березня 2017 року про допуск його до участі у конкурсному відборі керівника державного підприємства, він перебував на посаді заступника Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що убачається із біографічної довідки позивача, що вказує про його статус державного службовця станом на березень 2017 року.
Як правильно встановлено судом, 17 березня 2017 року на засіданні комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери Мінагрополітики ОСОБА_1 визнано переможцем конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції», що відображено у протоколі № 2.
Отже суд першої інстанції зробив правильний висновок, що спір у даній справі пов'язаний з питаннями публічної служби, її проходженням, а тому клопотання відповідача є необґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваного наказу.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку