18 грудня 2019 р.Справа № 480/1739/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 03.10.19 року по справі № 480/1739/19
за позовом ОСОБА_1
до Командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
17 травня 2019 року ОСОБА_1 ( далі по тексту позивач ), звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , командира військова частина НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії відповідачів при виданні наказу № 95 від 29.03.2019 (з основної діяльності) про звільнення з військової служби за службовою невідповідністю водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення ОСОБА_1 ; скасувати наказ № 95 командира частини НОМЕР_1 від 29.03.2019 (з основної діяльності) як незаконний; визнати протиправними дії відповідачів при виданні наказу № 59-РС від 18.04.2019 (по особовому складу) про звільнення з військової служби за службовою невідповідністю водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення ОСОБА_1 у відповідності з підпунктом «д» пункту 2 ст. 26 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2019р. № 59-РС (по особовому складу) як незаконний; скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2019р. № 89 (по стройовій частині) як безпідставний. Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 з виплатою грошового та матеріального забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків. Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.04.2019р. про припинення контракту за станом здоров'я.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що проходив військову службу за контрактом, на посаді водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення. Згідно з наказом № 95 від 29.03.2019р. (з основної діяльності) за неналежне виконання службових обов'язків, систематичне порушення вимог ст.ст.11, 49, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо дисциплінованості, підтримання порядку і дисципліни, зразкової високої культури, скромності й витримки, збереження військової честі, додержання правил військової ввічливості та поведінки, недопущення негідних вчинків та утримання від шкідливих звичок (алкоголю), наказу МОУ від 20.04.2017р. № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у ЗСУ», ОСОБА_1 звільнено у зв'язку зі службовою невідповідністю. Відповідно до наказу № 89 від 19.04.2019р. (по стройовій частині) ОСОБА_1 , звільненого наказом від 18 квітня 2019р. № 59-РС з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 19 квітня 2019 року.
Позивач зазначив, що командиром військової частини НОМЕР_1 при накладенні на нього дисциплінарного стягнення, особиста бесіда не проводилась, тобто не було з'ясовано чи вживав він спиртні напої під час виконання службових обов'язків, чи це вже було в позаслужбовий час. Відповідачем не взято до уваги, що вислуга років ОСОБА_1 на військовій службі складає на час звільнення 21 рік. За час перебування на посаді він зарекомендував себе як відданий військовослужбовець, має ряд заохочень, брав участь в АТО. Жодних негативних наслідків для держави та інших осіб від дій старшини ОСОБА_1 та старшого солдата ОСОБА_4 не настало.
Також, позивач зазначив, що 04.04.2019р. ним на адресу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 направлений рапорт про звільнення за станом здоров'я, однак вказаний рапорт відповідачем не розглянуто. До рапорту було додано свідоцтво про хворобу № 336 від 28.11.2018р., згідно якого ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби.
Позивач стверджує, що згідно з п. 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України «контракт припиняється (розривається) у день зазначений у наказі командира військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту. Таким чином, станом на 05.04.2019р., тобто на час отримання командиром військової частини НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 про припинення контракту за станом здоров'я, контракт припинений не був, і командир військової частини НОМЕР_1 зобов'язаний був його(рапорт) розглянути, чого не відбулось.
Представник відповідачів проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначив, що 14.03.2019 ОСОБА_1 , виконуючи службові обов'язки поза межами пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння. Наказом від 18.03.2019 № 219 було призначено проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців частини, в т.ч. і ОСОБА_1 , за фактом перебування у службовий час у стані алкогольного сп'яніння.
За результатами проведеного службового розслідування був складений Акт результатів службового розслідування, на підставі якого був виданий наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.03.2019 № 95. Факт перебування в нетверезому стані позивача у службовий час повністю підтверджується матеріалами службового розслідування. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду командиром військової частини НОМЕР_1 враховувались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовців, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Щодо рапорту ОСОБА_1 про звільнення його за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу № 336 від 28.11.2018, відповідач зазначає, що начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 було відпрацьовано доповідну на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , за змістом якої вказано, що відповідно до пункту “б” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, в умовах дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається, рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом звільняються з військової служби в запас за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час. Висновок військово-лікарської комісії старшини ОСОБА_1 не підлягає під дію зазначеного підпункту Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
23 вересня 2019 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії відповідачів при виданні наказу від 29.03.2019 № 95 (з основної діяльності), скасування наказу командира частини НОМЕР_1 від 29.03.2019 № 95 (з основної діяльності), визнання протиправними дії відповідачів при виданні наказу від 18.04.2019 № 59-РС (по особовому складу), скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2019 № 59-РС (по особовому складу), скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2019 № 89 (по стройовій частині), зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 з виплатою грошового та матеріального забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків, зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.04.2019 року про припинення контракту за станом здоров'я відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача про те, що останній в стані алкогольного сп'яніння знаходився у відрядженні в м. Ромни Відповідачем не надано доказів того, що військова частина НОМЕР_1 дислокується окрім АДРЕСА_1 .
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що , ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом, перебуваючи на посаді водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення, військова частина НОМЕР_1 , яка дислокується в м. Суми.
29.03.2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 95 (з основної діяльності) за неналежне виконання службових обов'язків, систематичне порушення вимог ст.ст.11, 49, 128, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо дисциплінованості, підтримання порядку і дисципліни, зразкової високої культури, скромності й витримки, збереження військової честі, додержання правил військової ввічливості та поведінки, недопущення негідних вчинків та утримання від шкідливих звичок (алкоголю), наказу МОУ від 20.04.2017р. № 233 «Про заходи щодо попередження пияцтва у ЗСУ», водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби за службовою невідповідністю (а.с. 9 -12).
19.04.2019 року наказом командира А 1476 № 89 (по стройовій частині) старшину ОСОБА_1 , водія відділення зберігання та транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира 27 реактивної артилерійської бригади (по особовому складу) від 18 квітня 2019р. № 59-РС з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з 19 квітня 2019 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з 22 квітня 2019 року (а.с. 13).
Вищезазначені накази були прийняті за наслідками службового розслідування стосовно військовослужбовців частини, в т.ч. і ОСОБА_1 , за фактом перебування у службовий час у стані алкогольного сп'яніння (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.03.2019 №219 а.с. 35).
За результатами проведеного службового розслідування був складений Акт результатів службового розслідування (вх. № 505 від 28.03.2019), в якому встановлено, що 14.03.2019 військовослужбовці частини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вживали алкогольні напої та перебували на військовій службі в нетверезому стані, що підтверджується висновками комунального закладу Сумської міської ради «Перша обласна спеціалізована лікарня м.Ромни» (а.с. 30 -34).
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами, зібраними під час службового розслідування, підтверджено факт перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння 14 березня 2019 року під час виконання обов'язків військової служби. Зокрема, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом препаратів, знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2019 № 20, що видав комунальний заклад Сумської обласної ради “Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни”, встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння станом на 16 год. 45 хв. 14 березня 2019 року (а.с. 38). Факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 14 березня 2019 року під час виконання обов'язків військової служби також підтверджений поясненнями опитаних під час проведення службового розслідування військовослужбовцями та поясненням самого ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Проходження військової служби здійснюється, зокрема: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV. Даним статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Відповідно до п.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни. Пунктом п.49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно п.26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Статтею 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби) можуть бути накладені такі стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь; пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду; позбавлення сержантського (старшинського) звання; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Крім того, відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Судом встановлено, що в ході службового розслідування підтверджено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 14 березня 2019 року під час виконання обов'язків військової служби. Зокрема, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом препаратів, знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2019 № 20, що видав комунальний заклад Сумської обласної ради “Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни”, встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння станом на 16 год. 45 хв. 14 березня 2019 року (а.с. 38), а також поясненнями опитаних під час проведення службового розслідування військовослужбовцями та поясненням самого ОСОБА_1 (а.с.40 - 43).
Крім того, факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 14 березня 2019 року під час виконання обов'язків військової служби також підтверджений постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.05.2019, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172- 20 КУпАП (а.с. 160).
З огляду на вищезазначені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було скоєно дисциплінарний проступок, а саме вживання спиртних напоїв під час виконання обов'язків військової служби, що є порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та є безумовною підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Щодо позовних вимог про звільнення за станом здоров'я колегія суддів зазначає.
04.04.2019 позивачем ОСОБА_1 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 було направлено рапорт з проханням про звільнення його за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу № 336 від 28.11.2018, яким ОСОБА_1 був визнаний обмежено придатним до військової служби (а.с. 15).
Відповідач не заперечує факт надходження поштовим зв'язком 05.04.2019 зазначеного рапорту до військової частини НОМЕР_1 на ім'я командира частини.
Згідно пункту “б” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, в умовах дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається, рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом звільняються з військової служби в запас за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час.
Відповідно до висновку військово-лікарської комісії, викладеному у свідоцтві про хворобу № 336 від 28.11.2018, старшина ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах (а.с. 17 - 18).
Оскільки позивача не визнано непридатним до військової служби, суд вважає ОСОБА_1 не підпадає під дію зазначеного підпункту Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, позивач помилково ототожнює поняття «особливий період» та «воєнний стан».
В ході судового розгляду встановлено, що начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду вищевказаного рапорту позивача було складено доповідну на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої старшина ОСОБА_1 , насамперед, порушив вимоги статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також той факт, що наданий висновок ВЛК не підпадає під дію пункту “б” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (а.с. 132).
Позивач не заперечував, що про результати розгляду зазначеного рапорту командуванням військової частини НОМЕР_1 його проінформував начальник відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 та йому було роз'яснено , що наданий висновок ВЛК не підпадає під дію пункту “б” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, відтак підстави для його звільнення за станом здоров'я відсутні.
Зазначене спростовує твердження позивача про те, що його рапорт з проханням про звільнення за станом здоров'я на підставі свідоцтва про хворобу № 336 від 28.11.2018, відповідачем не був розглянутий. Крім того, судом встановлено, що висновки військово-лікарської комісії, викладені в свідоцтві про хворобу № 336 від 28.11.2018, були реалізовані командиром військової частини в січні 2019 року. Так, на підставі Постанови військово-лікарської комісії, викладеній в даному свідоцтві про хворобу, 14.01.2019 командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ (по особовому складу) № 8-РС, відповідно до якого старшину ОСОБА_1 було призначено на посаду водія відділення зберігання транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Тобто, фактично переведено на посаду в підрозділ забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що не суперечило Постанові військово-лікарської комісії, викладеній в свідоцтві про хворобу № 336 від 28.11.2018. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2019 № 10 старшина ОСОБА_1 справи та посаду водія відділення зберігання транспортування взводу зберігання та транспортування роти матеріального забезпечення прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за даною посадою (а.с. 85 - 86).
Таким чином, судом встановлено, що позивачем було допущено порушення законодавства України, відтак, скоєно дисциплінарний проступок, наслідком якого є притягнення до дисциплінарної відповідальності. Виходячи із тяжкості вказаного проступку, обставин, за яких його скоєно, ставлення до виконання службових обов'язків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було обґрунтовано обрано стосовно позивача такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів не було враховано вислугу років старшини ОСОБА_1 , рівня його знань та попередню поведінку, судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (на даний час - військова частина НОМЕР_1 ) від 02.12.2016 № 1316 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” старшина ОСОБА_1 за перебування на військовій службі в стані алкогольного сп'яніння був притягнений командиром військової частини до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення на останнього дисциплінарного стягнення “сувора догана”. Крім того, наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (на даний час - військова частина НОМЕР_1 ) від 22.06.2017 № 748 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” за вчинення старшиною ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останній був притягнений командиром військової частини до дисциплінарної відповідальності у вигляді накладення на нього дисциплінарного стягнення “зауваження”. За змістом характеристики за 2018 рік, яка складається за підсумками діяльності військовослужбовців, старшина ОСОБА_1 деякі завдання виконував з незначними порушеннями, потребував при цьому втручання прямих командирів; теоретичних знань при виконанні обов'язків іноді йому не вистачало; потребував додаткового контролю та уваги з боку командування в питаннях утримання зброї, техніки тощо в справному стані; в питаннях бойової підготовки потребував підвищення показників; не завжди робив правильних висновків після зауважень; у складних обставинах орієнтувався повільно (а.с. 152 - 155). Отже, суд вважає, що відповідно до вимог ст.. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду командиром військової частини НОМЕР_1 були враховані характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця ОСОБА_1 , а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази прийняті відповідачем з урахуванням всіх обставин що мають значення для прийняття рішень та з дотриманням вимог законодавства, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що він вжив спиртні напої, не при виконанні службових обов'язків (після передання своїх обов'язків по управлінню машиною іншим військовослужбовцям), а під час знаходження у відрядженні в м. Ромни, колегія суддів вважає безпідставним. Так, з матеріалів службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 автомобільним транспортом не керував, а виконував обов'язки старшого машини, та вжив спиртні напої ще до того моменту, як водія транспортного засобу було замінено на іншого військовослужбовця.
Крім того, статтею 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено службовий час і час відпочинку військовослужбовців. Так, встановлено, що загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених пунктом 5 цієї статті. Розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування. Для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, навчальних центрів (частин) - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.
Такі ж норми містить і Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. Відповідно до ст. 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування. Для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом. Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів. Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань, покладених на військову частину, та залежно від пори року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №84 від 11.03.2019, введено в дію розпорядок дня на 2019 навчальний рік (а.с. 170 - 172). Враховуючи, що факт знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння 14 березня 2019 року близько 16 год. підтверджений матеріалами службового розслідування та не заперечується позивачем, суд вважає безпідставним твердження ОСОБА_1 про те, що він вживав спиртні напої, не при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, відрядження це направлення військовослужбовців Збройних Сил України з наказом командира на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза межами постійної (тимчасової) дислокації військової частини (п.2 Інструкції). Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, на момент скоєння позивачем дисциплінарного проступку, тимчасова дислокація військової частини НОМЕР_1 була в м. Ромни (зазначений факт позивач не заперечував). Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 не направлявся в іншу місцевість для виконання службових завдань поза межами тимчасової дислокації військової частини, рішення про його відрядження не приймалося.
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача ОСОБА_1 про те, що командиром військової частини НОМЕР_1 при накладенні на нього дисциплінарного стягнення особиста бесіда не проводилась, оскільки ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якою передбачена така вимога, виключена на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб” від 16 березня 2017 року № 1952-VІІІ.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року по справі № 480/1739/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 26.12.2019 року