Справа № 755/13138/19 Суддя першої інстанції: Марфінова Н.В.
26 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря - Денисюк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта поліції дільничного офіцера поліції Франківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шпика Ігоря Євгеновича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову старшого лейтенанта поліції дільничного офіцера поліції Франківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шпика І.Є. (далі - дільничний офіцер поліції) про притягнення до адміністративної відповідальності серії АПО18 № 221447 від 10 серпня 2019 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник зазначила, що ч. 2 ст. 135 КУпАП, за якою її притягнуто до адміністративної відповідальності - не існує.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від дільничного офіцера поліції не надходив.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року - скасувати та ухвали постанову про задоволення позову виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що дільничний офіцер поліції 10 серпня 2019 року склав протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 073370, у якому зазначив, що: « ОСОБА_1 10 серпня 2019 року близько 11 год. 05 хв. на площі Кропивницького, 3 в м. Львові в трамваї № 1 перебувала без квитка в електротранспорті та здійснювала проїзд, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 135 КУпАП».
На підставі вказаного протоколу дільничний офіцер поліції виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 221447 від 10 серпня 2018 року, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення . 2 ст. 135 КУпАП і наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач підтвердила факт проїзду в тролейбусі без квитка. Доводи позивача про те, що вона одразу після посадки в тролейбус намагалася пройти до кабіни водія та придбати квиток суд першої інстанції визнав необґрунтованими, адже відповідно до Правил користування міським електротранспортом м. Львова пасажири, які мають намір купити квиток, зобов'язані входити тільки через передні двері.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.
У відповідності до ст. 135 КУпАП безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років:
- у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
- в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду;
- в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
- в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду;
- на суднах водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п'ятикратному розмірі від вартості проїзду.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів враховує, що протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності склав дільничний офіцер поліції, а вчинене позивачем правопорушення було кваліфіковане за ч. 2 ст. 135 КУпАП.
Разом з тим, виключний перелік випадків, у яких посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, визначений у абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП. Вчинення правопорушення, передбаченого ст. 135 КУпАП, до таких випадків не належить.
Положеннями ч. 1 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого 135 КУпАП, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оспорила допущене правопорушення та у протоколі серії АПР18 № 073370 від 10 серпня 2019 року зазначила, що хотіла сплатити за проїзд, однак контролер підійшов одразу після посадки до трамваю.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає особу, уповноважену на складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 135 цього Кодексу, у зв'язку з чим колегія суддів виходить із того, що такими повноваженнями наділена особа, яка виявила правопорушення та накладає адміністративне стягнення.
Як раніше зазначалося, позивач була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 135.
Разом з тим, на час виникнення спірних правовідносин ст. 135 КУпАП складається з однієї частини та не містить частини другої.
Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності колегія суддів встановила, що вони фактично не містять нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, адже містять посилання на норму, яка відсутня в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Також складених дільничним офіцером поліції документах належним чином не зафіксований опис обставин, які є суттєвими для кваліфікації правопорушення, а саме - не зазначено на якому із зазначених у ст. 135 КУпАП виді транспорту було виявлено правопорушення.
Разом з тим, зазначена інформація є важливою для встановлення органу, уповноваженого накладати адміністративне стягнення та визначення санкції.
Зі змісту адміністративного позову та відзиву на нього вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у міському транспорті.
Відтак, у разі підтвердження факту проїзду без квитка, позивач могла бути притягнута до адміністративної відповідальності, передбаченої абз. 4 ч. 1 ст. 135 КУпАП.
Зазначена норма права передбачає, що безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років в міському транспорті тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду.
Разом з тим, відповідно до ст. 229 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом розглядають органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай).
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 229 КУпАП від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) мають право керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).
Натомість у дільничного офіцера поліції відсутні повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені абз. 4 ч. 1 ст. 135 КУпАП.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута не уповноваженою на те особою, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містять інформації, достатньої для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, а норма права, посилання на які міститься у зазначених документах - відсутня в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасувати постанови дільничного офіцера поліції про притягнення до адміністративної відповідальності серії АПО18 № 221447 від 10 серпня 2019 року є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати таке рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що постанову серії АПО18 № 221447 від 10 серпня 2019 року слід скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року - скасувати та ухвали постанову про задоволення позову.
Згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 77, 242, 268, 271, 272, 286, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову старшого лейтенанта поліції дільничного офіцера поліції Франківського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шпика Ігоря Євгеновича по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 № 221447 від 10 серпня 2019 року - скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Є.В. Чаку