24 грудня 2019 р.Справа № 440/1005/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
представника позивача Губарькової Н.Л.,
представника відповідача Прокопчука О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.10.19 року по справі № 440/1005/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0017031402 від 05.12.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" укладало договори безповоротної фінансової допомоги з іншими суб'єктами господарської діяльності з метою залучення нових клієнтів у галузі страхування на загальну суму 157 332 978,66 грн. Згідно вимог підпункту 140.5.9 пункту 140.5, підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України суму безповоротної фінансової допомоги в розмірі 124 497 551,26 грн. відображено відповідно до положень бухгалтерського обліку у складі інших витрат в періоді їх понесення. ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" у звітних періодах своєчасно та в повному обсязі сплатило задекларований податок на прибуток в сумі 99 494 грн., податок на дохід за договорами страхування в сумі 1 181 790 грн. Вважає податкове повідомлення - рішення № 0017031402 від 05.12.2018 року протиправним, оскільки розділом 3 Податкового кодексу України, що має назву "Податок на прибуток підприємств" не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами у вигляді безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток. Крім того, суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали безповоротну фінансову допомогу від ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", як платники податку на прибуток самостійно виконали свої податкові зобов'язання.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0017031402 від 05.12.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій за податковим зобов'язанням в сумі 22152757,22 грн. та за штрафними санкціями в сумі 83935,74 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 24.12.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Залізничні шляхи" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 15.11.1994 року та є платником податку на прибуток страхових організацій.
З 27.09.2018 року по 05.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Залізничні шляхи" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, про що складений акт від 12.11.2018 року № 1522/16-31-14-02-08/22523595.
Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, частини 14 статті 2 Закону України "Про страхування", в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 22409559,23 грн., в тому числі по періодах: 2015 рік - 21984885,74 грн., 2016 рік - 153470,98 грн., 2017 рік - 242 852,50 грн., 1 півріччя 2018 року - 28350 грн.
Згідно акту, надання безповоротної фінансової допомоги було здійснено за рахунок продажу цінних паперів, а саме інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «Прогресивні інвестиційні стратегії», які обліковувались станом на 01.01.2015 року в сумі 217330 тис.грн. та придбані в 2015 році на суму 54956 тис.грн. Продаж цінних паперів відбувся на загальну суму 274476 тис.грн. Дана операція не була прибутковою для страхової компанії, податок на прибуток не сплачувався. В подальшому отримані кошти були виведені на надання іншим СГД у вигляді безповоротної фінансової допомоги.
Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону України "Про страхування" предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Згідно реєстраційних документів основним видом діяльності ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" є «Інші види страхування, крім страхування життя», КВЕД 65.12.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
На підставі акту перевірки від 12.11.2018 року №1522/16-31-14-02-08/22523595 Головним управлінням ДФС у Полтавській області 05.12.2018 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0017031402, яким Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Залізничні шляхи" (далі - ПрАТ "СК "Залізничні шляхи") збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій на загальну суму 22621895,96 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 22409559,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 212336,74 грн.
Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0017031402 від 05.12.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій за податковим зобов'язанням в сумі 22152757,22 грн. та за штрафними санкціями в сумі 83935,74 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до акту перевірки від 12.11.2018 року № 1522/16-31-14-02-08/22523595 під час перевірки встановлено включення ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" до складу інших витрат (р.2270 Звіту про фінансові результати Ф№2 "Інші витрати") наданої іншим суб'єктам господарської діяльності безповоротної фінансової допомоги. За період з 01.01.2015 року по 31.06.2018 року страховою компанією здійснювалось надання безповоротної фінансової допомоги іншим суб'єктам господарської діяльності на загальну суму 157332978,66 грн. (без ПДВ). Частина безповоротної фінансової допомоги ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" у сумі 32835427,40 грн. здійснена за рахунок фонду розвитку товариства (прибутку). Сума 124497551,26 грн. за рахунок витрат страхової компанії, що мало вплив на визначення фінансового результату до оподаткування (том 2, а.с. 185).
Матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" укладені з суб'єктами господарювання згідно переліку (том 2 а.с. 177 зворот-185) ряд однотипних договорів безповоротної фінансової допомоги (том 3 а.с. 10-115, том 4 а.с. 206-251, том 5 а.с. 1-33).
За умовами вказаних договорів ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" (сторона - 1) передає у власність іншій стороні грошові кошти у розмірі, визначеному у пункту 2.1 Договору з метою забезпечення іншої сторони оборотними коштами, необхідними для організації її діяльності (пункт 1.1 Договору).
Умовами Договору не передбачено повернення отриманих стороною - 2 грошових коштів, а також не передбачено будь - якого виду компенсації з боку сторони - 2за отримані від сторони -1 грошові кошти (пункт 1.2 Договору).
Безповоротна фінансова допомога передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони (пункт 3.2 Договору).
Безповоротна фінансова допомога вважається переданою стороні -2 в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони -2 (пункт 3.3 Договору).
На підтвердження виконання умов договорів та перерахування грошових коштів як безповоротної фінансової допомоги на рахунки інших сторін за договорами ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" надані суду копії платіжних доручень (том 1, а.с. 221-250; том 2, а.с. 1-132).
Факт перерахування грошових коштів ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" як безповоротної фінансової допомоги у звітних періодах представником відповідача не заперечується.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу щодо нікчемності договорів про надання безповоротної фінансової допомоги.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 по справі №904/6639/17.
Згідно висновку експерта судової економічної експертизи № 702 від 16.07.2019 року Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса порядок видачі та списання безповоротної фінансової допомоги ПрАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи" на суму 157332978,66 грн. за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року підтверджується документально та відповідає правилам бухгалтерського обліку. Згідно наданих для дослідження матеріалів (оборотно - сальдових відомостей, договорів про надання безповоротної фінансової допомоги, платіжних доручень, податкових декларацій) встановлено, що відображення ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" обліку безповоротної фінансової допомоги за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року відповідає правилам бухгалтерського обліку та податкового законодавства.
Старший судовий експерт ОСОБА_1 по першому питанню прийшов до висновку, що у відповідності до вимог Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку порядок видачі та списання безповротної фінансової допомоги ПрАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи" на суму 157 332 978,66 грн. за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року підтверджується документально та відповідає правилам бухгалтерського обліку. По другому питанню - відображення ПрАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи" обліку безповоротної фінансової допомоги за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року при складанні оборотно - сальдових відомостей, договорів про надання безповоротної фінансової допомоги, платіжних доручень, податкових декларацій відповідає правилам бухгалтерського обліку та податкового законодавства. По третьому питанню - згідно наданих документів та в межах компетенції експерта економіста проведеним дослідженням встановлено, що висновки акту перевірки № 1522/16-31-14-02-08/22523595 від 12.11.2018 року "Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи" податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року" про заниження податку на прибуток на загальну суму 22 409 559,23 грн., в тому числі по періодах: 2015 р. - 21984885,74 грн., 2016 р. - 153470,98 грн., 2017 р. - 242852,50 грн., 1 півріччя 2018 року - 28350 грн., документально не підтверджуються.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
Щодо врахування суми наданої безповоротної фінансової допомоги у складі витрат ПрАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи" за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, то при визначенні фінансового результату до оподаткування розділом ІІІ Податкового кодексу України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за витратами у вигляді безповоротної фінансової допомоги, крім перерахування коштів на користь неприбуткової організації.
Зауважень щодо перерахування ПрАТ "Страхова компанія "Залізничні шляхи" безповоротної фінансової допомоги на користь неприбуткових організацій від представника відповідача не надходили та судом вказані обставини не встановлені.
Слід також зазначити, що представник відповідача не висловлював заперечень щодо не сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток контрагентами позивача - платниками податку на прибуток за договорами про надання безповоротної фінансової допомоги.
Згідно пояснень представника відповідача операція з надання безповоротної фінансової допомоги не є операцією, спрямованою на отримання доходу та виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а тому ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" здійснювало господарську діяльність, яка суперечить предмету безпосередньої діяльності страховика та не може суміщатися зі страховою діяльністю.
Відповідно до частини 14 статті 2 Закону України "Про страхування" предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
Тобто, вказаною нормою прямо передбачено право страховика вчиняти будь - які операції для забезпечення власних господарських потреб.
Представником позивача надані пояснення, що ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" укладало договори безповоротної фінансової допомоги з іншими суб'єктами господарської діяльності з метою залучення нових клієнтів у галузі страхування.
Так, згідно статуту ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" товариству в особі відповідних органів управління надано право розпоряджатися власними майном та грошовими коштами.
Також, статут ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" передбачає, що товариство є власником: - майна, переданого йому засновниками/акціонерами; - продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; - одержаних доходів; - іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. (пункт 4.8. Статуту). Товариство має право право від свого імені вчиняти будь - які правочини та укладати будь - які договори, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки (пункт 4.12. Статуту).
Згідно протоколів зборів правління ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" (том 2, а.с. 133-171) на вказаних зборах позивачем приймались рішення щодо надання безповоротної фінансової допомоги.
Таким чином, рішення про надання безповоротної фінансової допомоги приймались уповноваженими органами ПрАТ "СК "Залізничні шляхи", а господарські операції з цього приводу відповідали меті щодо забезпечення власних господарських потреб позивача.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Податковим кодексом України не передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділової мети) до операцій з надання платником податку безповоротної фінансової допомоги.
Щодо доводів апелянта про те, що фінансова установа зобов'язана дотримуватись обмежень щодо суміщення провадження видів господарської діяльності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 37 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016 року, фінансова установа зобов'язана дотримуватися обмежень щодо суміщення провадження видів господарської діяльності. Фінансові послуги, які не можуть суміщатися з іншими фінансовими послугами, крім випадків, коли таке суміщення дозволено законом, зокрема: довірче управління фінансовими активами; послуги у сфері страхування. При цьому страховики, які мають право провадити страхову діяльність із страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування; адміністрування недержавних пенсійних фондів, крім випадків суміщення з професійною діяльністю на ринку цінних паперів у частині діяльності з управління активами; управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення, крім випадків суміщення з наданням фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитною установою; адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; інші фінансові послуги, визначені законом та/або нормативно-правовими актами Нацкомфінпослуг.
Перелік фінансових послуг, які не можуть суміщатися з іншими послугами є вичерпним та в ньому відсутня така послуга як надання безповоротної фінансової допомоги.
Крім того, сама операція з надання безповоротної фінансової допомоги не є фінансовою послугою в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Слід також зазначити, що за висновками незалежного актуарія від 25.02.2016 року, від 23.02.2017 року, від 26.02.2018 року, від 23.07.2018 року, складеними ТОВ "Дослідницький центр "Евклід", загальна сума сформованих страхових резервів за перевірений період, відображена в фінансовій звітності товариства, відповідає обсягам, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (том 4, а.с. 72-75).
Представником відповідача не надано суду доказів про те, що грошові кошти, які були надані ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" іншим суб'єктам господарювання як безповоротна фінансова допомога, перераховувались із коштів, пов'язаних зі страхуванням, та впливали на формування і розміщення страхових резервів та на зобов'язання перед страхувальниками.
Водночас, відповідно до доказів наданих позивачем встановлено, що останній за перевіряємий період мав дохід від здійснення підприємницької діяльності не пов'язаний зі страховою діяльністю, а саме позивач отримував дохід від реалізації фінансових інвестицій - інвестиційних сертифікатів ТОВ «Бандурського олійно-екстраційного заводу», а також згідно договорів про розміщення банківських депозитів, укладених з наступними банками: ТОВ «Діамантбанк», ПАТ «Ощадбанк», ПРУ КБ «Приватбанк», ПАТ «Полтава банк», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «Хрещатик», ПАТ «Укрексімбанк», АТ «Таскомбанк», що підтверджується належними доказами.
Стосовно доводів апелянта щодо порушень ПрАТ "СК "Залізничні шляхи" у сфері надання фінансових послуг за наслідками надання позивачем безповоротної фінансової допомоги колегія суддів звертає увагу, що стаття 19-1 Податкового кодексу України не містить функції контролюючого органу щодо державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері, а тому висновки податкового органу з цього приводу виходять за межі його повноважень.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на протоколи допиту свідків в межах кримінального провадження №42017000000002504, відкрите за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України, як на підставу для винесення спірного рішення, з огляду на наступне.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).
У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0017031402 від 05.12.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій за податковим зобов'язанням в сумі 22152757,22 грн. та за штрафними санкціями в сумі 83935,74 грн., суд дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 440/1005/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін
Повний текст постанови складено 27.12.2019 року