Справа № 640/17601/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Григоровича П.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
24 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г.,
при секретарі Горяіновій Н.В.
за участю
позивача: ОСОБА_1
представник позивача: Станчуляка Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про зобов'язання вчинити дії, -
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року роз'єднано в окремі провадження вимоги у справі № 640/7325/19 шляхом виділення в окреме провадження вимоги про зобов'язання Національної поліції України прийняти на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою - підполковника міліції ОСОБА_1 (М-105278), заступника начальника - начальника організаційно-аналітичного відділу Управління з боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України, на посаду, відповідно до його кваліфікації, спеціалізації, освіти, досвіду роботи на керівних посадах у сфері протидії кіберзлочинності, з врахуванням вільного володіння англійською мовою та знанням в галузі ІТ-технологій, яка відповідає посаді заступника начальника - начальника організаційно-аналітичного відділу Управління з боротьби з кіберзлочинністю Міністерства внутрішніх справ України.
22.10.2019 року Національною поліцією України через відділ документального обігу та контролю (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку на звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року дану позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Заслухавши позивача та його представника, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, дійшов висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України).
У даному випадку, ОСОБА_1 позовну заяву подано до суду 25.04.2019 року, а про порушення своїх прав останньому було відомо - 28.02.2019 року.
Тобто, позивач звернувся з порушенням строку звернення, який передбачено нормами чинного законодавства.
Для поновлення строку звернення до суду - судом вбачаються підстави виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву (клопотання). Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Водночас, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
В даному випадку, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та не долучено до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України). Основний акцент робиться на юридичному факті, тобто дії чи події, які набувають юридичного значення зі спливом строку.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строк звернення до суду є матеріально-правовим, а не процесуальним. Правова природа цього строку є аналогічною до строку позовної давності у цивільних правовідносинах.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Предметом спору в даній справі є зобов'язання Національної поліції України прийняти на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою підполковника міліції ОСОБА_1 (М-105278).
Тобто, спірні правовідносини виникли на підставі проходження позивачем публічної служби.
Як вірно встановлено осудом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я Міністра внутрішніх справ України, у якому просив звільнити його з органів внутрішніх справ, у зв'язку із переведенням до Національної поліції України.
Листом № 22/1/2-1024 від 28.02.2019 року Департаментом персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1 повідомлено про те, що відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» ним пропущений строк подання заяви про прийняття на службу в поліцію.
Зазначений лист № 22/1/2-1024 від 28.02.2019 року ОСОБА_1 отримано 28.02.2019 року, що підтверджується розпискою останнього на звороті копії вказаного листа (а.с.44).
Отже, про існування листа від 28.02.2019 року №22/1/2-1024 ОСОБА_1 дізнався в цей же день, тобто 28.02.2019 року, і саме з цієї дати розпочався перебіг строку на оскарження дій чи рішень, які позивач вважає незаконними та протиправними.
Посилання позивача на те, що безпосередньо до Національної поліції України він з будь-якими рапортами не звертався є безпідставними, адже передумовою не переведення позивача до лав Нацполіції стало порушення позивачем терміну подання відповідної заяви, про що і було повідомлено ОСОБА_1 листом від 28.02.2019 року.
Посилання апелянта на те, що до листа Міністерства внутрішніх справ України від 28.02.2019 №22/1/2-1024 не було додано листа Нацполіції від 25.02.2019 №996/12/1/2/01-2019 аналогічного змісту, також не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, адже дана обставина жодним чином не впливає на момент виникнення обставин, коли позивач дізнався про порушене право.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що з органів внутрішніх справ його було звільнено лише в квітні 2019 року, про що ознайомлено з відповідним наказом 10.04.2019 року, оскільки питання правомірності звільнення позивача з органів внутрішніх справ не є предметом розгляду даного спору.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позивачу - ОСОБА_1 було достеменно відомо про існування обставин, які стали згодом предметом позову, починаючи з 28.02.2019 року.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду з даними позовними вимогами в квітні 2019 року відбулось поза межами встановленого місячного строку.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що апелянт не скористався своїм правом та не оскаржив, на його думку, незаконні дії та рішення відповідача, у строк визначений адміністративним судочинством.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, відповідно до правових положень адміністративного судочинства та відсутність законних підстав для його поновлення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що звернення позивача до суду з позовними вимогами про зобов'язання Національну поліцію України вчинити певні дії в квітні 2019 року відбулось поза межами строку, установленого ч.5 ст. 122 КАС України, а тому даний позов необхідно залишити без розгляду.
Щодо зазначення в апеляційній скарзі про скасування ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року про роз'єднання позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що це є правом суду, яке в даному випадку, здійснено судом першої інстанції задля сприяння виконання вимог адміністративного судочинства, а також, вказана ухвала прийнята по іншій справі № 640/7325/19.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Л.О. Костюк
А.Г. Степанюк