Справа №523/19708/19
Провадження №1-кс/523/6196/19
про повернення клопотання про арешт майна
28 грудня 2019 року
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , отримавши внесене у кримінальному провадженні №12019160490004687 від 26.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, клопотання слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 27.12.2019 року про арешт майна, -
27.12.2019 року до Суворовського районного суду м.Одеси від слідчого СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 надійшло погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна, за яким 26.12.2019 року приблизно о 20:40 годині на розі вул.Заболотного й Кримської алеї м.Одеси працівниками полії зупинено ОСОБА_4 , із порошкоподібною речовиною білого кольору.
Як слідує з клопотання, за рапортом НВП, СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області розпочате кримінальне провадження №12019160490004687 від 26.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а у внесеному клопотанні слідчий ОСОБА_2 просить слідчого суддю накласти арешт на згорток з порошкоподібною речовиною невідомого походження, та в обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що «…метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні…».
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
В силу ч.ч.1, 5 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 зазначеного Кодексу встановлено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Між тим, за ст.132 цього Кодексу, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчий суддя у контексті ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
Статтями 276, 277 КПК України регламентовано, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст.278 цього Кодексу, а письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Згідно зі ст.171 наведеного Кодексу, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, наряду з іншим, повинні бути зазначені підстави і мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право на власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За ч.3 ст.172 означеного Кодексу, слідчий суддя чи суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк для усунення недоліків в сімдесят дві години, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Попри те, матеріали клопотання не містять відповідних документів в розумінні вимог ст.ст.36-37, 110, ст.ст.38-40, 214 КПК України, якими мають бути підтверджені процесуальні повноваження прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 та слідчого Суворовського ВП ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12019160490004409, адже доданий до клопотання витяг з ЄРДР від 28.11.2019 року, згідно з «Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» (затверджено наказом Генерального прокурора України №69 від 17.08.2012 року), є лише витягом з електронної бази даних щодо реєстрації відповідного кримінального провадження і не може вважатися належним документом, яким підтверджуються процесуальні повноваження означених осіб.
Разом із тим, всупереч приписам ч.2 ст.170, ч.2 ст.171 КПК України, у внесеному клопотанні належним чином не викладено значення цього майна для потреб кримінального провадження у конкретному випадку, а пропонуючи у клопотанні накласти арешт на майно, яке є речовим доказом, сторона обвинувачення взагалі не надала в розпорядження суду жодного документу в розумінні ст.ст.98-100, 104, 110 цього Кодексу, на підтвердження визнання такого майна речовим доказом, його огляду з докладним описом та фотофіксацією.
Разом із тим, матеріали клопотання в порушення ч.3 ст.132 КПК України не містять відомостей щодо існування обґрунтованої підозри про вчинення відповідною особою кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування у конкретному випадку такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а матеріали означеного клопотання не містять відомостей щодо повідомлення в порядку ст.276 зазначеного Кодексу певній особі про підозру у вчиненні злочину в даному кримінальному провадженні.
Між тим, зі змісту матеріалів внесеного клопотання слідує, що під час патрулювання працівниками поліції біля будинку 72б по вул.Ак.Заболотного в м.Одесі було помічено невідомого громадянина, який при виді наряду змінив напрямок руху, внаслідок чого буз зупинений та у якого в ході поверхневої перевірки, проведеної на підставі ст.34 Закону України «Про Національну поліцію», виявлено порошкоподібну речовину у поліетиленовому згортку чорного кольору.
Положеннями ч.1 ст.9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
За ст.34 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров'ю такої особи або інших осіб.
Однак, ані матеріали внесеного клопотання, ані рапорт працівника НВП ОСОБА_6 , не містять відомостей, що вказують на існування підстав для проведення такого превентивного поліцейського заходу, як поверхнева перевірка, адже описані в означеному рапорті дії виявлених працівниками поліції особи, не уявляють підстав для такої перевірки.
Разом із тим, як вбачається з наведеного рапорту працівника НВП ОСОБА_6 , останнім після проведення перевірки відповідної особи, було здійснено виклик слідчо-оперативної служби.
Втім, частиною 1 ст.209 КПК України регламентовано, що особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою, а за ч.5 ст.208 зазначеного Кодексу, про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, який підписується особою, яка його склала, і затриманим.
Однак, матеріали внесеного до суду клопотання взагалі не містять відповідних відомостей щодо оформлення уповноваженою службовою особою будь-яких процесуальних документів про вищеописане затримання виявленої особи, яка фактично змушена була залишатися з працівниками поліції до приїзду слідчо-оперативної групи, що у свою чергу свідчить про обмеження прав вказаних осіб на свободу і особисту недоторканість за ст.5 Європейської Конвенції з прав людини та суперечить встановленим ст.ст.208-210 КПК України вимогам.
Слід також відмітити, що додані до означеного клопотання й надані до суду копії матеріалів оформлені слідчим ОСОБА_2 всупереч вимогам «Інструкції з діловодства в органах Національної поліції», затвердженої наказом Голови Національної поліції України №414 від 20.05.2016 року (непрошиті, не пронумеровані, не складений опис та засвідчувальний напис є неповним, оскільки копії не містять дати їх створення, відсутній супровідний лист на матеріали клопотання та реєстраційний номер вихідної кореспонденції), що у свою чергу не надає слідчому судді можливості пересвідчитись у ідентичності таких копій документів та у дотриманні встановленого порядку надання таких матеріалів до суду.
Аналогічні висновки містяться в Розділі 1, п.6 Розділу 2.5 та у п.п.6, 9 Розділу 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014 року, затвердженого Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 07.02.2014 року.
Оскільки з наданих до суду клопотання і доданих до нього матеріалів вбачається, що внесене до суду слідчим СВ Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 і погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 клопотання про арешт майна є необґрунтованим й безпідставним, зміст якого до того ж не відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України та процесуальні повноваження означених осіб не підтверджені доданими до клопотання матеріалами, внаслідок чого та у контексті ст.ст.132, 172 цього ж Кодексу слідчий суддя доходить висновку про повернення клопотання до вказаної прокуратури для усунення недоліків, зі встановленням строку для їх усунення протягом 72-х годин з часу отримання копії цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.2-3, 9, 13, 26, 36-40, 110, 132, 167, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Суворовського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 від 27.12.2019 року, погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 та подане у кримінальному провадженні №12019160490004687 від 26.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, про арешт майна, - повернути вказаному прокурору.
Надати Одеській місцевій прокуратурі №4 строк для усунення недоліків, наведених у мотивувальній частині цієї ухвали, - протягом 72-х годин з часу отримання цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1