Справа № 320/181/19 Головуючий у І інстанції - Панова Г.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
24 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в здійсненні законного перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ч. 3 ст. 59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.01.1991 року;
- зобов'язати Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ч. 3 ст. 59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.01.1991 року, тобто з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, є інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також, Позивач вважає, що відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, тому звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії. Позивач стверджує, що Відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної робітної плати, посилаючись на те, що умови, порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання отриманого під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано відмову Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, викладену у листі від 28.08.2018 року № 147/К-01 в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.01.1991 року.
Зобов'язано Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ЄДРПОУ 37583191; місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнко,10) здійснити перерахунок та виплату основної державної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на підставі ч. 3 ст. 59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.01.1991 року, тобто з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 01.10.2017 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначає, що судом першої інстанції взагалі не було з'ясовано той факт, що та заява ОСОБА_1 від 14.08.2018 року, стосувалась вже здійсненого раніше перерахунку. В порушення норм матеріального права суд першої інстанції в рішенні не зважив на те, що втрата працездатності може бути неповною, а відтак в ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно враховувати термін «з розрахунку», на виконання якого і прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 1210, а відтак нарахування Відповідачем пенсії Позивачу є арифметично вірними. Натомість, суд першої інстанції не зважив на застосування коефіцієнту втрати працездатності та дійшов невірного висновку про розмір нарахованої пенсії за викладених в позовній заяві умов.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 від 24.01.2012 року, виданого Київською облдержадміністрацією та вкладки до вказаного посвідчення № НОМЕР_3 від 24.01.2012 року (а.с. 16).
Відповідно до відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 , у період з 27.11.1984 року по 07.11.1986 року, та з 16.08.1989 року по 26.08.1992 року ОСОБА_1 проходив службу в рядах Радянської армії, військовий квиток НОМЕР_5 .
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач проходив строкову службу у військовій частині НОМЕР_6 у період з 29.11.1984 року по 04.11.1986 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_5 (а.с.18-19).
З 03 травня по 10 травня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, де внаслідок впливу іонізуючого випромінювання втратив здоров'я. Вказане також підтверджується відомостями довідки № 43 виданої Київським міським військовим комісаріатом 14.02.2012 року.
Позивачу з 29.12.2011 року встановлено довічно ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить довідка МСЕК серії КИО № 0397137 (а.с. 20).
Згідно відомостей експертного висновку Київської міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 720 захворювання ОСОБА_1 зв'язане з виконанням військових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.14).
Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО № 0397137 Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії позивачу визначено 80% втрати професійної здатності довічно у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач має статус інваліда війни другої групи, що підтверджується посвідченням від 20.05.2016 року серії НОМЕР_7 (а.с. 17), що дає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
Також, судом першої інстанції встановлено, що Позивач перебуває на обліку в Фастівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 14.08.2018 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року.
За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення № 147/К-01 від 28.08.2018 року (а.с. 23-24), яким відмовлено у перерахунку пенсії, з посиланням на те, що позивачу вже проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», та вказано, що розмір пенсії позивача з 01.01.2018 року складає 11760,20 грн. (розпорядження № 149851 від 14.07.2018 року).
На думку Позивача, Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи йому у перерахунку пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відмова Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, викладена у листі № 147/К-01 від 28.08.2018 року в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.01.1991 року, не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а спірна відмова скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII; в редакції чинній до 01.10.2017 року) передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону № 796-XII військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Частиною 3 статті 59 Закону № 796-XII визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2017 року), визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» статтю 59 Закону № 796-ХІІ викладено в наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Закон № 2148-VIII в частині внесених змін згідно Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності 01.10.2017 року.
Тобто, Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме: 1) особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань; 2) особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що з 01.10.2017 року право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону № 796-ХІІ з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мають особи наступної категорії:
- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;
- особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Згідно з вимогами статті 10 Закону № 796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
У період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII «Про загальний військовий обов'язок».
Відповідно до статей 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-X) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами статей 7 - 9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
У цьому рішенні Конституційний Суд України наголошує, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені в конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначає, що аналіз положень статей 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України наголошує, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при виконанні військового обов'язку, мають різний рівень соціального забезпечення. Такий підхід законодавця до визначення рівня соціального забезпечення вказаних категорій осіб не відповідає принципу справедливості та є порушенням конституційного принципу рівності.
Таким чином, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 27.11.1984 року по 07.11.1986 року, та з 16.08.1989 року по 26.08.1992 року ОСОБА_1 перебував на військовій службі. Під час проходження дійсної військової служби, у період з 03.05.1986 року по 10.05.1986 року Позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.18-19).
Згідно з експертним висновком Київської міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 720 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії КИО № 03971737, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 0397137 встановлено, що захворювання позивача пов'язані з його участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та ступінь професійної втрати працездатності у відсотках ОСОБА_1 становить 80% та позивачу встановлену ІІ групу інвалідності (а.с. 14, 20, 21).
Оскільки, Позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби, а вказані обставини не заперечувались відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , який виявив таке бажання, має право на перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме станом на 01.10.2017 року, з чим погоджується колегія суддів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 « Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова 1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що додається.
Відповідно до п. 9-1 вказаної Постанови № 1210, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс+Кзс* Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). В свою чергу, середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс= Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Суд першої інстанції правомірно не прийняв доводи Відповідача про те, що перерахунок пенсії Позивачу був проведений з 01.10.2017 року згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки фактично розрахунок розміру пенсії Позивача здійснено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210, що підтверджується листом № 147/К-01 від 28.08.2018 року, з чим погоджується колегія суддів.
Розрахунок пенсії на підставі п. 9-1 Постанови № 1210 передбачає обчислення розміру пенсії за відповідною формулою, а не в розмірі п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, як це передбачено ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Так, як вже зазначалось вище, частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, яка не містить будь-яких відсилочних норм, прямо передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за бажанням пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відтак, застосуванню в даному випадку, підлягають саме норми частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, викладена у листі № 147/К-01 від 28.08.2018 року в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі ч. 3 ст. 59 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.01.1991 року, не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а спірна відмова скасуванню.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-VІІІ встановлено, що мінімальна зарплата на 01.01.2017 року складає 3200 грн.
За приписами частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основний розмір пенсії позивача у період з 01.10.2017 року має скласти 5х3200,00 = 16 000 грн.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., PressosCompaniaNaviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції жодних пояснень та доказів, які б спростували всі доводи Позивача.
Отже, Відповідач протиправно відмовив Позивачу у перерахунку пенсії на підставі норм частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняв рішення № 147/К-01 від 28.08.2018 року.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що порушені права Позивача підлягають відновленню, шляхом зобов'язання Відповідача провести Позивачу з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 прямої дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням вже виплачених сум.
Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Відповідача про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано тай факт, що заява ОСОБА_1 від 14.08.2018 року стосувались вже здійсненого раніше перерахунку і у вказаній заяві позивач просив «видати копії розпорядження про перерахунок, призначення, нарахування та виплати поточних платежів по пенсії, з повним роз'ясненням нарахованих виплат основної державної та додаткової пенсій».
Оскільки в заяві від 14.08.2018 року Позивач просив Фастівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок призначення, нарахування та виплат основної державної пенсії, виключно, згідно до приписів ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Видати йому копії розпорядження про перерахунок, призначення, нарахування та виплати поточних платежів по пенсії, з повним роз'ясненням нарахованих виплат основної державної та додаткової пенсії.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко