28 грудня 2019 р. Справа № 520/6996/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків по справі № 520/6996/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі по тексту - Харківське міське відділення УВД ФССУ в Харківській області в особі Харківського міського управління, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, адреса: 61200, м. Харків, м-н Конституції, б. 1, Палац праці, 3 під., 4 пов.) в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726, адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року;
- зобов'язати Управління Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, адреса: 61200, м. Харків, м-н Конституції, б. 1, Палац праці, 3 під., 4 пов.) в особі - Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726, адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) страхові виплати за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року негайно після проголошення судового рішення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.
В обґрунтування позову пояснив, що перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України з 01.04.2001, у зв'язку зі страховим випадком (професійним захворюванням), зареєстрованим 24.05.1994, є отримувачем щомісячних страхових виплат у зв'язку з частковою втратою працездатності. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою. Зазначив, що Чугуївським відділенням УВД ФССУ в Харківській області позивачу не виплачені страхові виплати у зв'язку з втратою працездатності за період з 01.01.2016 по 31.10.2017. Вказав, що 20.05.2019 ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області щодо підстав нездійснення страхових виплат за вказаний період. Відповідачем було повідомлено, що суми, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігалися справи про страхові виплати до початку АТО та тимчасової окупації українських територій, та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу наявності передбачених законом підстав для припинення ОСОБА_1 страхових виплат. Вважає, що право позивача на отримання страхових виплат не повинно ставитися у залежність від наявності або відсутності у нього довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та від прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку здійснення таких виплат. З посиланням на ч.7 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стверджує про наявність у нього права отримати страхові виплати за період з 01.01.2016 по 31.10.2017.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 520/6996/19, прийнятим в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зобов'язано Управління Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928, адреса: 61200, м. Харків, м-н Конституції, б. 1, Палац праці, 3 під., 4 пов.) в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726, адреса: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 1, 3 пов.) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) страхові виплати за період з 01.01.2016 року по 31.10.2017 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), виплати страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнуто на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41313928) в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (код ЄДРПОУ 41433726) судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 520/6996/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про правомірність дій відповідача у спірних відносинах, оскільки Харківським міським відділенням УВД ФСС у Харківській області було продовжено виплату позивачу страхових виплат відразу після звернення до відповідача та надання довідки внутрішньо переміщеної особи (далі по тексту - ВПО) - з 10.11.2017. Оскільки позивач здобув статус ВПО і звернувся до Харківського міського відділення із заявою про продовження страхових виплат з листопада 2017 року, доказів проживання у м. Харкові за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 ОСОБА_1 не надав, а відтак, підстави для здійснення Харківським міським відділенням УВД ФССУ в Харківській області страхових виплат за цей період відсутні. Пояснив, що в силу ч.3 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365, страхові виплати за минулий період можуть бути виплачені позивачу лише після набрання чинності відповідною Постановою Кабінету Міністрів України про затвердження окремого порядку здійснення таких виплат. Однак, наразі такого порядку не прийнято. Водночас, стверджує, що жодної заборгованості у відповідача перед позивачем не існує, оскільки відповідачем нарахування та виплати були розпочаті своєчасно та в повному обсязі з листопада 2017 року за зверненням позивача, на підставі заяви та довідки ВПО, однак, це не було взято судом до уваги. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що Чугуївським відділенням УВД ФССУ в Харківській області, де раніше перебував на обліку позивач, вже було виплачено ОСОБА_1 страхові виплати за січень 2016 року. Також, судом першої інстанції не взято до уваги, що в силу ч. 4 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим провадяться не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Позивач звернувся до суду у липні 2019 року, а виплати вимагає за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 року, однак, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги про стягнення коштів у повному обсязі. Крім того, стверджує, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про припинення страхових виплат у зв'язку з відсутністю позивача за місцем обліку ВПО позивач був обізнаний ще при зверненні до відповідача 10.11.2017.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин України, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, отриманого 24.05.1994, перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України з 01.04.2001.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки МСЕК від 19.05.1994 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 25% безстроково (а.с.17).
ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що свідчить довідка Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Основ'янського району Харківської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000395563 від 07.11.2017 (а.с.18).
Матеріалами справи підтверджено, що 10.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області із заявою, в якій просив виплатити раніше призначену страхову виплату за період, в якому не проведено платежі відділенням виконавчої дирекції Фонду у м. Ровеньки Луганської області та продовжити раніше призначену виплату безстроково.
У зазначеній заяві вказано, що раніше позивач отримував страхові виплати як тимчасово переселена особа, у відділенні виконавчої дирекції Фонду м. Чугуїв Харківської області (а.с.41).
Постановою Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області від 22.11.2017 № 2012/28307/1232/12 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну страхову виплату в розмірі 2607,07 грн, ухвалено проводити виплати з 01.11.2017 безстроково (а.с.21).
При цьому, як вказано позивачем та підтверджено відповідачем, за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 страхові виплати позивачу не виплачувались.
20.05.2019 представник позивача звернувся до Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області з адвокатським запитом щодо підстав невиплати страхових виплат ОСОБА_1 , за наслідками розгляду якого відповідачем була надана відповідь листом від 24.05.2019 №15.02-14/35673, яким повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та отримує страхові виплати у Відділенні з 01.11.2017 (з місяця звернення). Вказано, що страхові виплати позивачу продовжено згідно з Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 та Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.06.2016 № 365. Зазначено, що суми, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігалися справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На сьогодні окремий порядок Кабінетом міністрів України не затверджений (а.с.19-20).
Судом першої інстанції встановлено, що до моменту взяття на облік у Харківському міському відділенні УВД ФССУ в Харківській області (07.11.2017) позивач отримував страхові виплати у Чугуївському управлінні відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звертався з подібним запитом до Чугуївського відділення УВД ФСС у Харківській області.
Листом Чугуївського відділення УВД ФСС у Харківській області №26.01-07/518 від 05.07.2019 повідомлено, що позивач одержував щомісячні страхові виплати у відділенні як внутрішньо переміщена особа. ОСОБА_1 були нараховані та повністю виплачені страхові виплати з серпня 2015 року по січень 2016 року. Виплати були припинені в зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. До відділення Фонду щодо поновлення страхових виплат потерпілий більше не звертався. Заборгованість за 2014 рік згідно довідки про суми страхових виплат потерпілому, наданої управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Луганській області, виплачена (а.с.22).
Не погодившись з відмовою Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області у виплаті страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про оскарження таких дій відповідача, зобов'язання ОСОБА_2 в Харківській області в особі Харківського міського управління виплатити позивачу страхові виплати за вказаний період.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплати страхові виплати за спірний період, суд першої інстанції виходив з наявності у Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області обов'язку виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, оскільки неприйняття Кабміном окремого порядку проведення виплат за минулий період, відсутність довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат за спірний період з 01.01.2016 по 31.10.2017.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та нездійснення страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Харківському міському відділенні УВД ФССУ в Харківській області лише з 07.11.2017, а в період з 01.01.2016 по 31.10.2017 перебував на обліку в Чугуївському міському відділенні УВД ФССУ в Харківській області.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб регламентовано Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, передбачених статтею 1 цього Закону (ч.1 ст. 5 Закону №1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Статтею 14 Закону №1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 у 1994 році здобув право на отримання страхових виплат по інвалідності та наразі перебуває на обліку в Харківському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де отримує страхові виплати.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, урегульовано Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі по тексту - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону №1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (п.1 ч.2 ст.28 Закону №1105-ХІV).
Статтею 40 Закону №1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року право на отримання щомісячних страхових виплат закріплено у статтях 36, 42, частинах 1, 5 та 6 статті 47 Закону №1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VІІІ).
Так, згідно з п.1 ч.7 ст.36 Закону №1105-XIV страхові виплати складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).
Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (ч.1 ст.42 Закону №1105-XIV).
Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання (ч.1 ст.47 Закону №1105-XIV).
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
За приписами ч.7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідкою МСЕК від 19.05.1994 позивачу встановлено ступінь страти працездатності 25% - безстроково, що визнається відповідачем.
Враховуючи викладене, незважаючи на зміну місця проживання, позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, за весь час, коли такі страхові виплати не виплачувались. Норми статті 47 Закону №1105-XIV гарантують позивачу право виплати страхової суми без обмеження строком та не ставлять в залежність від прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України.
Посилання відповідача на ч.4 ст.47 Закону №1105-XIV колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.
Згідно з ч.4 ст.47 Закону №1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Тобто, застосування цієї норми законодавець пов'язує саме з фактом неодержання особою суми призначених та нарахованих страхових виплат.
Водночас, виплати за період з 01.02.2016 по 31.10.2017, на які претендує позивач, не були йому нараховані, оскільки, як зазначалось вище, Чугуївське відділення УВД ФССУ в Харківській області, де перебував на обліку позивач до 07.11.2017, заперечує наявність у ОСОБА_1 права на отримання цих виплат, та пояснює, що виплати за період з січня 2016 року припинені у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (був чинним на час виникнення спірних відносин і до 28.12.2018, далі по тексту - Порядок № 20).
Відповідно до п.1 розділу І Порядку № 20 цей Порядок поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105) за фактичним місцем проживання (перебування) (далі - особи, які тимчасово переміщені) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).
Пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку №20 передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред'явленні оригіналів.
У випадку відсутності в особи, яка тимчасово переміщена, оригіналу справи про страхові виплати, сформованої іншим робочим органом виконавчої дирекції Фонду відповідно до вимог законодавства, робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат.
Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 20 встановлено, що щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
Отже, в розумінні норми пункту 5 розділу III Порядку № 20, щомісячні страхові виплати ВПО нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для ВПО, які вже отримували страхові виплати - з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду.
Відповідач - Харківське міське відділення УВД ФССУ в Харківській області - в апеляційній скарзі стверджує про відсутність у позивача права на отримання щомісячних страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 у зв'язку з тим, що позивачем не було надано довідки про взяття на облік як ВПО, чинної у цей період, а також у зв'язку з неприйняттям Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплат внутрішньо переміщеним особам коштів, які не виплачені ним за минулий період.
Разом з тим, за змістом відповіді Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області від 24.05.2019 на адвокатський запит представника позивача, відмовляючи у виплаті позивачеві щомісячних страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, відповідач не зазначав про ненадання ОСОБА_1 довідки про взяття на облік як ВПО.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» (заява 10441/06), яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, зазначено, що органи влади не надали обґрунтування позбавлення права заявника на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, що було визнано порушенням статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункти 51-54).
Виходячи зі змісту постанови Верховної Ради України № 462-VІІІ від 21 травня 2015 року, якою схвалено заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод», Україна від зобов'язань, визначених статями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.
Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат, гарантованих законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 425/187/17.
Як вбачається з матеріалів справи, Чугуївським відділенням УВД ФССУ в Харківській області припинено виплату позивачу щомісячних страхових виплат у зв'язку із закінченням строку дії довідки про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Статтею 46 Закону № 1105 -XIV встановлено перелік підстав для припинення страхових виплат і надання соціальних послуг:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи норми статті 14 Закону № 1706- VII щодо заборони дискримінації внутрішньо переміщених осіб, колегія суддів зазначає, що статтею 46 Закону № 1105 -XIV не передбачено такої підстави припинення страхової виплати, як закінчення строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи та непідтвердження фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи.
З приводу доводів відповідача про відсутність окремого порядку проведення внутрішньо переміщеним особам виплат за минулий період, обґрунтованим відповідачем з посиланням на п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі по тексту - Порядок № 365), та п.п.3.8, 3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (далі по тексту - Порядок № 27), колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 15 Порядку №365 встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте наведені положення Закону № 1706-VII не наділяють Кабінет Міністрів України повноваженнями на визначення випадків припинення виплати страхових виплат.
За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не має права вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на п.15 Порядку № 365, оскільки реалізація особою права на отримання страхових виплат, закріпленого у Законі № 1105 -XIV, не може бути поставлена в залежність від прийняття підзаконного нормативно-правового акту.
Крім того, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс ОСОБА_3 Адам II проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином на них поширюється режим "існуючого майна".
Також, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою № 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).
Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
З огляду на наведене, як вірно зазначив суд першої інстанції, неприйняття Кабінетом Міністрів окремого порядку проведення внутрішньо переміщеним особам виплати щомісячних соціальних виплат за минулий період не є підставою для позбавлення позивача права на отримання таких виплат, закріпленого у ч.7 ст.47 Закону № 1105 -XIV.
Колегія суддів зауважує, що за змістом вищенаведених норм Закону № 1105 -XIV, Порядку № 20 (чинного на час виникнення спірних відносин) та Порядку № 27 (чинного на даний час) виплата страхових виплат потерпілому, який є внутрішньо переміщеною особою, здійснюється органом Фонду соціального страхування за фактичним місцем проживання (перебування) такої особи.
Беручи до уваги, що позивач як внутрішньо переміщена особа наразі має зареєстроване місце проживання на території м. Харкова, що підтверджується довідкою про взяття на облік як ВПО від 07.11.2017, та звернувся за отриманням страхових виплат за період з 01.01.2016 по 31.10.2017, колегія суддів вказує, що обов'язок здійснення вказаних виплат покладено саме на Харківське міське відділення УВД ФССУ в Харківській області, незалежно від вини відповідача у своєчасному непроведенні таких виплат.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що відповідно змісту відповіді Чугуївського відділення УВД ФССУ в Харківській області від 05.07.2019 та наявної в матеріалах справи копії роздруківки з програмного забезпечення централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду, Чугуївським відділенням УВД ФССУ в Чугуївському районі проведено виплату щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 за січень 2016 року.
Однак, суд першої інстанції на це уваги не звернув, задовольнивши в повному обсязі позовні вимоги про зобов'язання Харківського міського відділення УВД ФССУ в Харківській області виплатити щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.10.2017.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 520/6996/19 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Харківського відділення УВД ФССУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ч.4 ст.229, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 520/6996/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01.01.2016 по 31.01.2016.
Прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 - відмовити.
В іншій частині рішення Хакрівського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 по справі № 520/6996/19 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова