26 грудня 2019 р.Справа № 520/3318/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 04.10.19 року по справі № 520/3318/19
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича
третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ), як вкладника Акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 199500,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язано Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ), як вкладника Акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 197646,14 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що кошти, що надійшли на рахунок позивача у сумі 199500,00 грн. «є фінансовою позикою» від юридичної особи - TOB «РІСТАР».
Обставини перерахування коштів у розмірі 199500,00 грн. на рахунок позивача дали підстави Банку для проведення перевірки вказаної операції (правочину) по рахунку позивача на предмет наявності ознак нікчемності, передбачених ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
На підставі наказу уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації АТ «ВТБ БАНК» №45-од від 10.12.2018 було тимчасово обмежено здійснення Банком банківських операцій з виплати коштів за рахунками вкладників.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за виявленими нікчемними договорами про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
За результатами перевірки операції по рахунку позивача від 15.11.2018 року з перерахування коштів в сумі 199500,00 грн. з рахунку кредитора Банку на рахунок позивача встановлено наявність ознак нікчемності вказаної операції, у зв'язку з чим Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» повідомлено позивача у справі та вкладника (сторони операції) про нікчемність вказаної операції.
Позивач не був включений до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з нікчемністю правочину щодо перерахування коштів для подальшого відкриття депозитного договору з рахунку кредитора на рахунок позивача.
В даному випадку, фактично штучно утворено умови для збільшення розміру відшкодування за рахунок укладання угод з фізичними особами, оскільки кошти від кредитора були зараховані позивачу з метою отримання останнім відшкодування коштів за рахунок Фонду, що в результаті було спрямовано на збільшення видатків ФГВФО та є безумовною перевагою для кредитора.
Тобто, укладення вказаних правочинів призвело до виникнення підстав для збільшення розміру вимог, заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що могло призвести до отримання вказаним кредитором (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що підпадає під ст. 38 Закону.
В розумінні Закону України, позивач не є владником, оскільки грошові кошти не залучені банком від позивача, є такими, що надані як «фінансова позика» та, відповідно, позивач не має банківського вкладу, що, як наслідок, не підпадає під дію Закону в частині визначення особи як вкладника банку.
Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 р. та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 р. - без змін.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року №3180 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ “ВТБ БАНК” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”, розпочату процедуру виведення АТ “ВТБ БАНК” з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28.11.2018 по 27.12.2018.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 №849-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ “ВТБ БАНК” та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2018 №3392 “Про початок процедури ліквідації АТ “ВТБ БАНК” та делегування повноважень ліквідатора банку”, розпочато процедуру ліквідації АТ “ВТБ БАНК” строком на 2 роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ “ВТБ БАНК”, визначених Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку, відповідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Шевченка Олександра Володимировича строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно.
На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.12.2018 було розміщено оголошення про початок виплати коштів вкладникам АТ “ВТБ БАНК” наступного змісту: “З 21 грудня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає відшкодування коштів вкладникам АТ “ВТБ БАНК” за першою частиною Загального реєстру. Відшкодування коштів вкладникам здійснюються через відділення банків-агентів Фонду, підключених до Автоматизованої системи виплат Фонду. Для отримання коштів за зазначеними договорами вкладникам необхідно звернутися до будь-якого із вказаних банків-агентів з паспортом або іншим документом, що посвідчує особу. Фізичні особи - резиденти додатково пред'являють документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує їх реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.”
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відкритий в АТ “ВТБ” банківський рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується заявою-договором на оформлення банківських продуктів № 25164933 від 03.05.2018 (а.с.44).
15 листопада 2018 року на банківський рахунок позивача № НОМЕР_2 було зараховано грошові кошти в сумі 199500,00 грн.
Станом на 18.12.2018, момент виведення АТ “ВТБ БАНК” з ринку, залишок коштів на рахунку № НОМЕР_2 становив 197646,14 грн. (фінансова позика згідно договору № 02101 від 02.10.2018 - 199500,00 грн. за мінусом нарахованої комісії за поповнення рахунку - 1995,00 грн.).
Позивач 24.01.2019 звернувся до банку-агенту Фонду - АТ КБ "ПРИВАТБАНК" для отримання гарантованої Фондом гарантування фізичних осіб суми відшкодування.
Однак, позивачу було повідомлено про невключення його до Реєстру відшкодувань вкладників АТ “ВТК БАНК”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За телефоном гарячої лінії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачу повідомили, що не мають ніякої інформації стосовно його вкладу, оскільки його не включено до Реєстру відшкодувань вкладників АТ “ВТБ БАНК”.
Лесик С ОСОБА_2 , вважаючи протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича щодо невключення його (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та зобов'язання Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ), як вкладника Акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 197646,14 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин нікчемним, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом №4452-VI, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В свою чергу, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо суми коштів, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 1995,00 грн., оскільки зазначена сума була списана в день надходження фінансової позики згідно договору № 02101 від 02.10.2018 у загальному розмірі 199500,00 грн., як комісія за поповнення рахунку.
Також, суд звернув увагу, що представник позивача в ході судового розгляду справи погодився з тим, що 1995,00 грн. списано, як нарахування комісії за поповнення рахунку, внаслідок чого зазначив, що позивач має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі саме 197646,14 грн .
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем та третьою особою рішення суду в частині позовних вимог, які були залишені без задоволення, в апеляційному порядку оскаржено не було.
Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі по тексту - Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Статтею 27 Закону №4452-VI визначено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує загальний реєстр вкладників.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснювалась перевірка правочину з перерахування коштів на поточний рахунок позивача, відкритий в Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК”, на предмет наявності ознак нікчемності.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно з ч.3 ст.38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 Цивільного кодексу України).
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог статті 228 ЦК України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахування коштів з рахунку ТОВ "Рістар" на рахунок позивача було здійснено 15.11.2018 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення від 27 листопада 2018 року №796-рш/БТ “Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ВТБ БАНК” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 листопада 2018 року № 3180 “Про запровадження тимчасової адміністрації в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ “ВТБ БАНК” та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку”.
Банк, у даному випадку, виконував лише розрахунково-касове обслуговування рахунків.
Окремо, колегія суддів зауважує, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 13.12.2018 р. по справі №804/2068/15.
Договір, укладений позивачем з Банком, не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, як і не містить ознак штучного створення зобов'язань Фонду по відшкодуванню вкладів за рахунок Фонду.
Тобто, в розумінні ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач є вкладником Банку, а кошти, які надійшли для нього як вкладника за договором банківського рахунку, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції АТ "ВТБ БАНК" щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з АТ "ВТБ БАНК".
При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”) незалежно від того, чи була проведена, передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону, перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 р. по справі № 826/1476/15, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року по справі № 826/1251/16.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено наявність правових підстав вважати правочин щодо переказу коштів від 15.11.2018 року на рахунок позивача нікчемним, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Таким чином, Уповноваженою особою неправомірно не було включено позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позову в частині визнання протиправною бездіяльність Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов'язання Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Олександра Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у Акціонерному товаристві “ВТБ БАНК” за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом включення інформації про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО НОМЕР_1 ), як вкладника Акціонерного товариства “ВТБ БАНК”, який має право на одержання відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 197646,14 грн., оскільки позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка була викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 р. по справі № 825/504/17.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на відсутність порушеного зі сторони банку права позивача, яке підлягає судовому захисту, оскільки позивача не було включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, саме з причини перевірки операцій за вказаним рахунком позивача на предмет ознак нікчемності, колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки відповідачем по справі не було доведено наявності правових підстав вважати правочин щодо переказу коштів від 15.11.2018 року на рахунок позивача нікчемним, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявлені позивачем вимоги є передчасними, оскільки триває перевірка правочинів укладених між банком і фізичними особами, а також те, що позивачу не відмовлено у виплаті, а лише призупинено порядок виплати до закінчення перевірки, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки приписами ч.2 ст.38 Закону №4452-VI визначено строк, протягом якого підлягають перевірці правочини на предмет ознак нікчемності.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі “Золотас проти Греції” стаття 1 Протоколу №1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі “Капітал Банк АД проти Болгарії” (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, №68385/10 та №71378/10).
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його дій, що оскаржуються.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнанння їх протиправними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і пра-вильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ВТБ БАНК" Шевченка Олександра Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі № 520/3318/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський
Повний текст постанови складено 27.12.2019 року