27 грудня 2019 року справа №200/9614/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Міронова Г.М., розглянувши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року у справі №200/9614/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування вимоги та рішення,
До Першого апеляційного адміністративного суду 13 листопада 2019 року надійшла адміністративна справа № 200/9614/19-а з апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року залишено без руху з підстав не сплати судового збору (а.с. 144).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - 10 днів з дня вручення ухвали (а.с. 157).
26 грудня 2019 року до суду від представника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що сплата судового збору всіма регіональними підрозділами з 01.11.2016 року відповідно до листа № 6251/7/28-10-05-01-34 від 26.10.2016 року здійснюється тільки Офісом великих платників податків ДВС. Територіальними підрозділами на адресу Офісу ВПП ДФС надсилається відповідна записка про сплату судового збору, після сплати платіжне доручення надсилається до територіального підрозділу Офісу, а вже потім направляється до суду.
Ознайомившись із заявленим клопотанням, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, відстрочення сплати судового збору є правом суду, а заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.
З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.
Держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Виконання відповідачем покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.
Наведене кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, за змістом яких штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене, апелянт не був позбавлений можливості протягом усього 2018, так і 2019 бюджетного року, здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Також, суд зазначає, що Верховний Суд України в своїй ухвалі від 01.02.2017 року зазначив, що пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для органів державної фіскальної служби пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не надано доказів того, що він не має можливості сплатити судовий збір та останній не відноситься до переліку осіб, зазначеному у частині 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Предмет позову у справі № 200/9614/19-а також не відноситься до предмету позову, передбаченого ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
На переконання суду, оскільки на апелянта не поширюються пільги щодо сплати судового збору, то він не може посилатися на незадовільний майновий стан не підтверджуючи при цьому документально своє клопотання. Суд не може вчиняти процесуальні дії на припущеннях сторони у справі
Таким чином, суд вказує на те, що, оскільки органи державної фіскальної служби не звільняються від сплати судового збору, то в даному випадку наявні всі підстави для відмови апелянту у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволені клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18 листопада 2019 року, відповідно до ст.169 КАС України, апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Міронова Г.М.