Справа № 454/3130/19
24 грудня 2019 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю.
за участю секретаря: Кочмар Н.-Г.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №4 УПП у Львівській області лейтенанта поліції Зворського Ростислава Ігоровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача та просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою на неї 06.11.2019 року накладено штраф в розмірі 425грн. Свої вимоги мотивує наступним.
06.11.2019 року відповідачем винесено оскаржувану постанову, згідно якої позивач 06.11.2019 року о 08.57год. на 527км. автодороги сполучення Київ-Чоп, керуючи автомобілем марки «Вольцваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхала на червоний сигнал світлофора. Копію даної постанови позивачкою отримано 12.11.2019р., що підтверджується долученим конвертом. З даною постановою позивач не погоджуюсь, оскільки вміненого правопорушення не вчиняла. Зазначає, що 06.11.2019р. вона керувала належним їй автомобілем марки «Вольцваген» на автодорозі Київ-Чоп та рухалася в напрямку м. Львів. Зупинившись на світлофорі, у зустрічному до неї напрямку на обочині стояв патрульний автомобіль поліції, який вона побачила ще задовго доїжджаючи до перехрестя. Після загорання зеленого показника світлофора позивач розпочала рух та вже за перехрестям її зупинив відповідач, який припустив, що вона проїхала на червоне світло світлофора. З даного приводу позивач заперечила, так як розпочала рух на зелене світло та із всім потоком транспорту. Крім цього висловила своє здивування, так як працівники поліції знаходилися відразу за перехрестям, що бачили усі водії, а тому порушувати ПДР ніхто б не наважився. Однак її пояснення до уваги відповідачем взятими не були, та як наслідок відповідачем винесено постанову про притягнення позивачки до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. Також зазначає, що при складанні відповідачем оскаржуваної постанови нею заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи, так як вона бажала скористатися правовою допомогою та надати грунтовні пояснення з приводу виниклих обставин. Однак, її клопотання залишені без реагування, чим порушено права позивачки на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, вважає, що відповідачем протиправно притягнуто її до адміністративної відповідальності, а винесена ним постанова підлягає до скасування.
Позивач в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач будучи повідомленим про час розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи неприбуття у судове засідання сторін, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Згідно копії постанови по справі про адміністративне правопорушення від 06.11.2019року вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративний штраф у розмірі 425грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В судовому засіданні встановлено, що даних вимог закону відповідачем при винесені постанови не дотримано.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Жодних із перелічених у ст. 251 КУпАП доказів вини позивача у вміненому правопорушенні до оскаржуваної постанови відповідачем не долучено, а також відсутні у постанові будь-які посилання на їх наявність.
Крім цього встановлено, що при винесені постанови порушені права позивача, передбачені ст. 268 КпАП України, тому, що він має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката.
Як зазначила позивач і це підтверджується постановою, розгляд справи відбувся безпосередньо після фіксування адміністративного правопорушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 квітня 2013 року по справі «Вєренцов проти України» суд зазначив, що, незважаючи на відсутність чіткого зазначення точного проміжку часу між складанням протоколів про адміністративні правопорушення та розглядом справи, очевидним є те, що він не перевищував кілька годин. Навіть якщо допустити, що справа заявника не була складною, суд сумнівається в тому, що обставини, за яких проводився розгляд справи заявника, були такими, що надавали йому можливість належним чином ознайомитися з обвинуваченням та доказами проти нього, адекватно оцінити їх і розробити ефективну юридичну стратегію свого захисту.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Зважаючи на те, що повідомлений про час розгляду справи відповідач не прибув в судове засідання, проігнорував своїм правом на доказування суду правомірності свого рішення, тому суд приймає до уваги твердження позивача у справі щодо неправомірності оскаржуваного рішення та приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача підлягають до задоволення
Керуючись ст.ст. 12, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд -
Позов - задовольнити.
Скасувати постанову серії ДП 18 №555671 від 06.11.2019р. про накладення на ОСОБА_1 стягнення в справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий: Л. Ю. Фарина