Справа № 450/1074/19 Провадження № 2/450/990/19
"26" листопада 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Кукси Д.А.
при секретарі Оленич О.І.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Львівське» про предмет спору : стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 6 132, 78 грн.,-
суд постановив таке рішення :
підстава позову (позиція позивача): позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у відповідності до Державного акту на землю серії ЯЛ № 078038 від 20.12.2010 року площею 1,2557 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради за межами с. Гаї в урочищі «За опарів». Відповідач починаючи з 2014 року користується згаданою земельною ділянкою без укладення договору оренди земельної ділянки, тобто ним вчинено самозахоплення та нанесено позивачу збитки. Просив стягнути з відповідача збитки у розмірі 6 132,78 грн.
Позиція відповідача: у судове засідання на виклик суду представник не з'явився та не повідомив суд про причини своєї неявки.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
01.04.2019 року ухвала про залишення без руху; 18.04.2019 року ухвала суду про відкриття провадження у справі; 12.06.2019 року заява позивача про відкладення розгляду справи; 19.07.2019 року ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, 19.08.2019 року оголошено перерву для виклику відповідача.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у відповідності до Державного акту на землю серії ЯЛ № 078038 від 20.12.2010 року площею 1,2557 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради за межами с. Гаї в урочищі «За опарів».
Відповідач починаючи з 2014 року користується згаданою земельною ділянкою без укладення договору оренди земельної ділянки, тобто ним вчинено самозахоплення та нанесено позивачу збитки.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини 1 статті 156 Земельного кодексу України).
У випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, за процедурою, передбаченою «Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок.
За змістом п.г ч.3 ст.152, ст.157 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють, у тому числі, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу.
Відповідно до п.п.1, 2, 3, 5 «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій та громадян, що їх заподіяли, не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.
Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені ст. 157 ЗК України.
Тому суд вважає необґрунтованою позовну вимогу ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь суми завданих збитків у розмірі 6 132, 78 грн., оскільки належними засобами доказування такої суми не обґрунтовано. Позивач в судовому засіданні не зміг пояснити, яким чином ним була нарахована сума збитків у розмірі 6 132,78 грн.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 152, 153, 157 ЗК України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.
Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальність «Львівське», Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Б. Хмельницького, 144.
Повний текст рішення складено 06.12.2019 року.
СуддяД. А. Кукса