Справа №463/10668/19
Провадження №1-кс/463/5762/19
судового засідання
27 грудня 2019 року Личаківський районний суд міста Львова в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду справи №463/10668/19, провадження №1-кс/463/5547/19 за скаргою ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання потерпілого, а також зобов'язання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 до вчинення дій, -
у провадження слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 надійшла скарга ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання потерпілого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62019140000000609 від 19 червня 2019 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, а також зобов'язання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 до вчинення дій.
Слідчий суддя ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні заявив самовідвід від розгляду скарги з тих підстав, що особа, яка подала скаргу, - ОСОБА_4 просить скасувати постанову слідчого, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про проведення обшуку у службовому приміщенні Галицького ВП ГУ НП у Львівській області, яке займає слідча ОСОБА_6 . Особа, яка звернулася зі скаргою, вважає, що в даному кримінальному провадженні керівником злочинної організованої групи, яка здійснює пограбування, є слідча Галицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 , а організатором пограбування є суддя Личаківського районного суду ОСОБА_7 , з яким суддя ОСОБА_3 перебуває у трудових та дружніх відносинах. Відтак, з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо безсторонності суду під час розгляду даної скарги, ним подано заяву про самовідвід.
У судове засідання скаржник ОСОБА_4 та представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Львові, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду такого, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Оглянувши матеріали скарги та заяву про самовідвід, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, зах/исник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
З матеріалів скарги та заяви про самовідвід вбачається, що скарга, з якою звернувся ОСОБА_4 , стосується судді Личаківського районного відділу м. Львова ОСОБА_7 , який, на думку скаржника, є організатором пограбування, та який є колегою по роботі слідчого судді ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду скарги незалежним і безстороннім судом, суд приходить до висновку, що заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 слід задовольнити.
Керуючись, ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -
заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 - задовольнити.
Відвести слідчого суддю ОСОБА_3 від розгляду справи №463/10668/19, провадження №1-кс/463/5547/19 за скаргою ОСОБА_4 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання потерпілого, а також зобов'язання слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_5 до вчинення дій.
Слідчий суддя: ОСОБА_1