Справа № 462/6795/19
(заочне)
18 грудня 2019 року Залізничнийрайонний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Колошкіна П.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про стягнення із ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики від 16.07.2019 року в розмірі 62775 грн., з яких 50220 грн. - сума позики (еквівалент 2000 дол. США за курсом НБУ станом на 25.10.2019 року) та 12555 грн. - відсотки згідно договору (еквівалент 500 дол. США за курсом НБУ станом на 25.10.2019 року).
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він уклав із ОСОБА_2 вказаний договір позики у вигляді розписки, згідно якої позичив відповідачу гроші в сумі 2000 дол. США, які останній зобов'язувався повернути до 21.07.2019 року. Крім цього, за користування даною позикою, відповідач зобов'язувався сплатити відсотки в сумі 500 дол. США. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення отриманих від нього коштів за договором позики не виконав - кошти в передбачений у розписці строки не повернув.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання 18.12.2019 року позивач не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення такого був повідомлений належним чином. При цьому, представник позивача подав письмову заяву в якій просить розглядати справу у його відсутності та проти заочного розгляду справи не заперечує, що суд вважає за можливе, оскільки, згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннямист.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згіднозі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 16.07.2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав від ОСОБА_3 кошти в розмірі 2000 дол. США. Відповідач у власноручно написаній розписці (а.с. 5) підтвердив факт отримання вказаних коштів від позивача та зобов'язувався повернути ОСОБА_1 суму позики до 21.07.2019 року, а також сплатити 500 дол. США відсотків за користування даною позикою.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 1046, 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що становлені договором.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно вимог ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно до ст.625 ЦК України, а ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з наведеного, враховуючи встановлені судом обставини справи та наведене їх правове регулювання, те, що оригінал розписки знаходиться у позивача, докази повернення позивачу грошей відповідачем за договором позики і сплати передбачених договором відсотків відсутні, як і відсутні докази неодержання відповідачем вказаної суми позики, тому суд вважає, що вимоги позову про стягнення з відповідача отриманої ним суми коштів за договором позики і передбачених договором відсотків є підставними і підлягають задоволенню.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 768,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову (а.с. 4).
Керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 62775 грн. боргу за договором позики від 16.07.2019 року.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768,40 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникисправи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складений 23 грудня 2019 року.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. Колодяжний