Справа № 461/9965/19
27.12.2019 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, українки, не працюючої, раніше судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 01.11.2019 року близько 21 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу кафе-бару «Експрес», на вул. І.Франка, 22 у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно, шляхом вільного доступу, діючи повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних нею дій, передбачаючи шкідливі наслідки і бажаючи настання таких наслідків, викрала з кишені куртки ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Xioami redmi 5а», імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , вартість якого на момент купівлі становила 2 824 гривень, після чого ОСОБА_4 розпорядилася викраденим майном на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю. Дала покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Зазначила, що в обвинувальному акті вірно відображені її дії, які полягали в тому, що вона перебуваючи поблизу кафе-бару «Експрес», на вул. І.Франка, 22 у м. Львові таємно викрала у потерпілого майно. Пояснила, що дійсно події відбувалися у період часу, у спосіб, які зазначені в обвинувальному акті. Вказала, що мотиви і мета вчинення злочину, також перелік викрадених предметів відповідають дійсності. У вчиненому розкаюється. Спричинену шкоду відшкодувала.
Зважаючи на повне визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясував в обвинуваченої, а також інших учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив сторонам кримінального провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини даної справи у апеляційному порядку.
Даючи оцінку показанням ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, підстав для самообмови судом не встановлено.
Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечних діянь останньої, особу обвинуваченої, її спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення нею нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого нею злочину, те, що злочин вчинено обвинуваченою повторно, мотив вчинення злочину, спрямований на заволодіння чужим майном, спосіб вчинення злочину, те що заподіяна потерпілому шкода відшкодована, а тому факт щирого каяття знайшов своє підтвердження в процесі судового розгляду. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченої, яка раніше судима, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Пом'якшуючими покарання ОСОБА_4 обставинами суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Обтяжуючих покарання ОСОБА_4 обставин судом не встановлено.
Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченої.
При призначенні покарання обвинуваченій, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченої ОСОБА_4 , вищенаведені обставини справи, зокрема наведені дані про особу обвинуваченої, суд приходить до висновку, що виправлення засудженої можливе без відбування покарання, і відповідно до ст.75 КК України, вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на останню обов'язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченої та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченій по даній справі не обирався.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді 1(одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, призначивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України, покласти на засуджену ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1