Справа № 461/185/17
23.12.2019 року. м. Львів.
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рава Руська, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого у ПП «Галчак», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судженого, -
за ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України, -
обвинувачений ОСОБА_4 22 серпня 2016 року, у період часу з 20.30 год. по 21.00 год., перебуваючи поблизу буд. 33 на вул. Шептицьких у м. Львові, в процесі конфлікту, умисно, на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, наніс потерпілій ОСОБА_7 удар рукою по обличчю, чим завдав фізичного болю і не спричинив тілесного ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, пояснивши, що 22.08.2016 року близько 20.30.год. він, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , вийшов порозмовляти з хлопцями і допомогти врегулювати конфлікт, що виник з ОСОБА_8 . Там він побачив потерпілу ОСОБА_7 , з якою на місці події було ще троє хлопців. Під час розмови ОСОБА_7 раптово спершу нанесла удар рукою в обличчя, а пізніше в пах, нахилилася, і в неї впали окуляри. Він потерпілу не бив, не штовхав, не тягнув, нападу не вчиняв, був знервований, були переживання, він говорив голосніше тому, що має проблеми зі слухом, емоцій не було, він йшов спочатку спокійно, емоції вже з'явились, коли приїхали працівники поліції.
Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, винуватість ОСОБА_4 у визначеному судом у цьому вироку обсязі повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів. Зокрема:
Показаннями потерпілої ОСОБА_7 котра у судовому засіданні пояснила суду, що 22.08.2016 року, перебувала разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 . Приблизно о 20.30год. до них вибіг ОСОБА_8 разом з обвинуваченим ОСОБА_4 . Обвинувачений правою рукою схопив її за шию, почав здавлювати, і наніс їй удар правою рукою в ліву частину обличчя. Наносив удар долонею, в результаті чого впали її окуляри. Далі ОСОБА_9 викликав поліцію. Після цього вибігла жінка ОСОБА_8 . Коли прибула машина патрульної поліції, вона написала заяву та поїхала в лікарню. Додала що, при нанесенні ударів обвинувачений нічого не казав, проте раніше неодноразово погрожував їй фізичною розправою та спаленням автомобіля. Момент побиття тривав менше хвилини. Не заперечує, що при самозахисті могла копатись ногами.
Щодо протоколу слідчого експерименту, пояснила, що помилково вказувала сторону нанесення удару обвинуваченим в її обличчя, оскільки сконцентрувалась на самому факті удару, перед проведенням слідчого експерименту їй не було роз'яснено правил проведення слідчого експерименту, слідчий не уточняв цієї деталі, не зясовував конкретно якою рукою обвинувачений наносив удар і в яку частину обличчя, розгубилася коли їй було поставлено ряд запитань через значний час після події злочину.
Показаннями свідка ОСОБА_9 , який ствердив суду, що обвинувачений схопив ОСОБА_7 за шию та вдарив її один раз по обличчю. Коли ОСОБА_4 здавив потерпілій шию вона відштовхнулася від нього Після цього ними було викликано наряд поліції. При нанесенні удару обвинувачений стояв до нього повернутий обличчям. Потерпіла відштовхувалась від нього, коли він схопив її за шию.
Показаннями свідка ОСОБА_11 котра показала суду, що 22 серпня 2016 року, близько 20.30 год. почувши крики, вибігла на подвір'я буд. АДРЕСА_2 . На подвір'ї вже нічого не відбувалося, потерпіла ОСОБА_7 була в збудженому стані, оскільки, з її слів її вдарив обвинувачений ОСОБА_4 .
Показаннями свідка ОСОБА_10 , в судовому засіданні, який суду пояснив, що 22 серпня 2016 року, у період часу з 20.30 год. по 21.00 год., поблизу буд. 33 на вул. Шептицьких у м. Львові, між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_7 , виник конфлікт, очевидцями якого були сусіди. На дворі була добра видимість попри те, що вже сутеніло.
Показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_12 в судовому засіданні, яка підтвердила достатність і обґрунтованість висновку судово-медичної експертизи. Зазначила, що висновок складено на підставі медичної документації, є об'єктивний. Зазначені в висновку травми можуть зникнути за два тижні.
Випискою № 12139 від 22.08.2016 року, з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 , згідно якої у потерпілої ОСОБА_7 діагностовано забій м'яких тканин лівої половини обличчя.
Висновком експерта №1762 від 05.09.2016 року згідно якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_7 , згідно медичної довідки /виписки № 12139 від 22.08.2016 року, з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_7 / травмпункту № 3 м. Львова 22 серпня 2016 року, було встановлено діагноз: «Забій м'яких тканин лівої половини обличчя. Забійна гематома середньої третини лівого плеча...». Гематома - синець утворився від дії тупого предмета або при ударі до такого, міг виникнути 22 серпня 2016 року та за ступенем тяжкості відносні до легкого тілесного ушкодження. ( а.с. 220, т. 1).
Додатковим висновком експерта №2384 від 16.12.2016 року, з якого вбачається, що при проведенні первинної судово-медичної експертизи, вивченні медичної документації видно, що ОСОБА_7 лікарями травмпункту №3 м. Львова 22 серпня 2016 року встановлено діагноз: «Забій м'яких тканин лівої половини обличчя. Забійна гематома середньої третини лівого плеча...». Вказані тілесні ушкодження могли виникнути 22 серпня 2016 року і відносяться до легкого ступеня тяжкості.
Частково даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 15.12.2016 року та фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту, згідно яких потерпіла ОСОБА_7 , за участі спеціаліста ОСОБА_13 у присутності понятих та за допомогою статиста вказала на обставини скоєння злочину ( а.с. 243-247, том 1).
Оглянутим в судовому засіданні відеозаписом з телефону LG G2 mins D618 на якому зафіксовано, що потерпіла ОСОБА_7 неодноразово повідомляє працівників поліції про факт заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , що обвинувачений перебуває в агресивному стані.
Таким чином, висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях свідків, інших процесуальних доказах, здобутих судом під час судового провадження, яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
Заперечення своєї винності обвинуваченого у скоєнні злочинних дій передбачених ч. 1 ст.126 КК України, суд відхиляє, оскільки вони є способом захисту обвинуваченого, спростовуються об'єктивними доказами у справі, показаннями свідків, іншими матеріалами справи.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
Показання потерпілої та свідків узгоджуються з іншими доказами у справі: висновком судово-медичної експертизи №1762 року від 05.09.2016 року та додатковим висновком експерта № 2384 від 16.12.2016 року, даними протоколу проведення слідчого експерименту.
Разом з тим, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме: висновку судово-медичної експертизи №1762 року від 05.09.2016 року та додаткового висновку експерта № 2384 від 16.12.2016 року щодо неспівпадіння показань потерпілої згідно протоколу слідчого експерименту оскільки такі є безпідставними, не можуть суттєвим чином впливати на права та обов'язки сторін. В судовому засіданні цю обставину потерпіла спростувала, покликаючись на те, що помилково вказувала сторону нанесення удару обвинуваченим в її обличчя, оскільки сконцентрувалась на самому факті удару, перед проведенням слідчого експерименту їй не було роз'яснено правил проведення слідчого експерименту, слідчий не уточняв цієї деталі, не зясовував конкретно якою рукою обвинувачений наносив удар і в яку частину обличчя, розгубилася коли їй було поставлено ряд запитань через значний час після події злочину, що суд приймає до уваги оскільки дійсно до та після проведення даної слідчої дії потерпіла чітко та детально вказувала на механізм заподіяння удару в ліву частину її обличчя, також між подією злочину та проведенням слідчого експерименту пройшов значний час. Крім того, медична документація та висновки експерта містять конкретні відомості щодо локалізації слідів удару саме на лівій частині обличчя потерпілої, що підтверджено в судовому засіданні експертом, яка вказала що кожен із її висновків підтверджує сліди удару саме на лівій частині обличчя потерпілої. Інших, спростовних дані обставини справи, доказів суду не представлено та судом не здобуто.
Суд не приймає до уваги також показання свідка ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_15 , та свідка ОСОБА_16 про те, що 22.08.2016 року у період часу з 20.30 год. по 21.00 год., на вул. Шептицьких, 33, у м. Львові, вони не бачили, що обвинувачений ОСОБА_4 наносив удари рукою потерпілій ОСОБА_7 оскільки такі є неконкретними, не деталізованими, спростовуються іншими об'єктивними доказами справи, в тому числі частково їхніми ж показаннями про те, що факт конфлікту між сторонами дійсно мав місце у досліджуваний судом час.
Таким чином суд вважає що факт скоєння злочину та вина обвинуваченого у вчиненні злочинних дій доведені повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки він завдав потерпілій умисного удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Обставин, які обтяжують чи пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину не визнав, раніше не суджений, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, тому покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочин у виді штрафу, що буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
На підставі ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_4 слід звільнити від кримінального покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу слід залишити необраним.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та обрати покарання п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850, 00 грн. штрафу.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити необраним.
На підставі ч.1 ст. 49, ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_4 звільнити від кримінального покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України у виді пятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 850, 00 грн. штрафу у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою у цей же строк, з моменту вручення їй копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1 .