Справа № 461/3855/19
Провадження № 1-кс/461/10521/19
24.12.2019 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого слідчого відділу Галицького ВП ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про продовження строків досудового розслідування,
встановив:
слідчим відділом Галицького ВП ГУ Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019140050002299 від 24.05.2019 року, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
18.12.2019 року слідчий слідчого відділу Галицького ВП ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням заступника керівника прокуратури Львівської області, звернулась до слідчого судді з клопотанням про продовження строків досудового розслідування кримінального провадження, який, як вказує сторона обвинувачення, є необхідним для проведення повного та об'єктивного досудового розслідування.
Подане клопотання мотивує, тим що двохмісячний строк досудового розслідування закінчується 24.12.2019 року, однак, на даний час завершити досудове розслідування неможливо, у зв'язку зі складністю кримінального провадження, необхідністю проведення експертизи та проведення додаткових слідчих та процесуальних дій.
Вказує, що 24.09.2019 року органом досудового розслідування ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України. Постановою керівника Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_7 від 18.11.2019 року, на підставі ст.294 КПК України, строк досудового розслідування продовжено до 24.12.2019 року.
Розгляд клопотання призначався на 19 грудня 2019 року о 16 годині 15 хвилин, про що повідомлено учасників справи, у порядку визначеному ст.135 КПК України.
19.12.2019 року захисником ОСОБА_5 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання, з причин зайнятості в іншому судовому засіданні та проживання за межами міста Львова та Львівської області - у місті Києві.
Судом, за відсутності заперечень з боку прокурора, відкладено розгляд справи на іншу дату - 23 грудня 2019 року о 13 годині 45 хвилин, з врахуванням необхідності надання сторонам кримінального провадження часу для підготовки для участі у розгляді клопотання та прибуття за викликом, відповідно до положень ч.8 ст.135 КПК України.
23.12.2019 року адвокат ОСОБА_8 подав до суду заяву, у якій вказав, що згідно ордера від 20.12.2019 року серії КС №550562, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №20-122019 від 20.12.2019 року, він являється захисником ОСОБА_6 . Зазначив, що йому відомо про перебування у слідчого судді на розгляді клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування. Просив оповістити його про дату, час та місце проведення судового засідання, зокрема засобами зв'язку вказаними ним у клопотанні.
Слідчим суддею відкладено розгляд справи на іншу дату - 24 грудня 2019 року о 15 годині 30 хвилин, з наданням сторонам необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом, відповідно до положень ч.8 ст.135 КПК України. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено сторін кримінального провадження, у спосіб та порядку, визначеному КПК України.
24.12.2019 року захисник ОСОБА_8 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 24.12.2019 року о 15 годин 30 хвилин, покликаючись на його неналежне оповіщення про дату, час та місце проведення судового засідання.
Водночас, згідно матеріалів клопотання захисника ОСОБА_8 повідомлено про дату судового засідання 23.12.2019 року о 14 годині 41 хвилин, тобто у спосіб визначений ст.135 КПК України, шляхом скерування судового виклику на електронну пошту, яка вказана у клопотанні захисника, та з врахуванням часу необхідного для підготовки та прибуття за викликом. За вказаним захисником ОСОБА_8 номером телефону, останній на дзвінки не відповідав, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 23.12.2019 року.
Підозрюваний у судове засідання на розгляд клопотання неодноразово не з'являвся.
Слідчим суддею вживалися заходи щодо забезпечення участі підозрюваного у розгляді даного клопотання. Так, у порядку ст.135 КПК України, було неодноразово скеровано за місцем проживання підозрюваного судові виклики, в тому числі кур'єром, безпосередньо за місцем проживання підозрюваного, які не вручені підозрюваному з невідомих суду причин. Також, було здійснено виклик підозрюваного за допомогою телефонограми за номером телефону, наданим органом досудового розслідування, однак, згідно наявних у матеріалах клопотання довідок, зв'язок з абонентом відсутній.
При цьому, вбачається, що договір про надання правової допомоги захисника ОСОБА_8 з підозрюваним було укладено 20.12.2019 року, тобто вже після надходження до слідчого судді клопотання про продовження строку досудового розслідування, що в сукупності з повідомленням даного захисника про обізнаність з приводу перебування на розгляді у слідчого судді даного клопотання, у свою чергу, опосередковано вказує на обізнаність підозрюваного про перебування клопотання на розгляді в суді.
У судовому засіданні 24.12.2019 року захисник ОСОБА_5 висловила думку про неможливість розгляду клопотання за відсутності підозрюваного та іншого захисника. В процесі розгляду клопотання, просила відкласти розгляд справи, у зв'язку з відсутністю підозрюваного ОСОБА_6 та іншого захисника. Також, просила відкласти судове засідання, з причин поганого самопочуття і необхідності її невідкладної госпіталізації.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні, кожен окремо, клопотання підтримали та просили продовжити розгляд клопотання.
Пунктом 2 абзацу 3 ч.1 ст.219 КПК України передбачено, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно ч. 2 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому, загальний строк досудового розслідування не може перевищувати шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості.
Згідно п.2 ч.3 ст. 294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 абзацу третього частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора.
Відповідно до ч.1 статті 295-1 КПК України, у випадках, передбачених ст.294 цього Кодексу, продовження строку досудового розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за відповідним клопотанням прокурора або слідчого.
Відповідно до ч.3 ст.295-1 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування протягом трьох днів з дня його одержання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування, за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Таким чином, участь підозрюваного у розгляді вказаного клопотання є обов'язковою , що є імперативною нормою КПК України.
Як встановлено з матеріалів клопотання заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжні заходи, до підозрюваного не застосовувались.
Водночас, ч.7 ст.42 КПК України визначено, що підозрюваний зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Частиною 6 ст.22 КПК України закріплено обов'язок суду створити, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Так, статтею 20 КПК, України закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.
Забезпечення обвинуваченому права на захист, згідно ст. 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КПК України, віднесено до загальних засад кримінального провадження.
Частиною першою статті 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Кримінально-процесуальне законодавство регулює як реалізацію підозрюваним своїх процесуальних прав, так і їх охорону. Реалізація прав - це правомірна діяльність самого підозрюваного з використання ним своїх прав у кримінальному провадженні. Зміст діяльності, спрямованої на усунення перепон у реалізації прав підозрюваного, на запобігання їх порушенню і подолання неналежного виконання своїх обов'язків слідчими органів досудового розслідування, прокурорами та іншими суб'єктами процесуальних відносин, являє охорону прав зазначеного учасника кримінального провадження. Кожний підозрюваний, який безпосередньо й особисто бере участь у процесуальних діях, які проводять уповноважені суб'єкти сторони обвинувачення чи слідчий суддя або суд на стадії досудового розслідування, має процесуальні права, закріплені у ст. 42 та в інших статтях КПК України, що регулюють проведення таких процесуальних дій.
Процесуальні права певного суб'єкта кримінального процесу є предметом кримінально-процесуальних гарантій цих прав. Під процесуальними гарантіями, на відміну від процесуальних прав, слід розуміти передбачені кримінальним процесуальним законом правові вимоги, за допомогою яких суб'єкту процесуальних відносин забезпечується реальна можливість використання наданих йому прав та їх охорона. Процесуальні гарантії діють і в тих випадках, коли процесуальні права не були чи не можуть бути реалізовані.
Звідси вбачається, що гарантіями прав сторони кримінального провадження виступають не самі права, а спеціально закріплені в законі правові вимоги, призначення і мета яких полягає в охороні прав цього суб'єкта. Ігнорування дії вказаних гарантій здатне призвести до порушення як процесуальних прав сторони кримінального провадження, так і основних прав людини. Це своєю чергою спричинить важливі правові наслідки у вигляді неприпустимості отриманих стороною обвинувачення даних як доказів, скасування ухвалених судових рішень, тощо.
Відповідно ч.1 ст. 28 цього ж Кодексу, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Зважаючи на наведене, враховуючи неможливість забезпечення участі підозрюваного в судовому засіданні для розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування у строки визначені ч.3 ст.295-1 КПК України, вжиття всіх передбачених КПК України засобів для забезпечення його участі в судовому засіданні, відсутність відомостей про отримання підозрюваним викликів за місцем проживання наведеним у клопотанні органом досудового розслідування, вимоги КПК України щодо обов'язкової участі підозрюваного у розгляді даного клопотання, а також те, що останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є 24.12.2019 року, враховуючи імперативні положення КПК України щодо обов'язку розгляду клопотання до закінчення строку досудового розслідування, слідчий суддя не вбачає законних підстав проводити розгляд клопотання за відсутності підозрюваного, а тому, з метою недопущення порушення права на захист підозрюваного, вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання слідчого.
Поряд з цим, слідчий суддя звертає увагу на положення ч.7 ст.295-1 КПК України, якими передбачено, що у разі відмови слідчим суддею у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов'язаний протягом п'яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу.
Статтею 283 КПК України визначено загальні положення закінчення досудового розслідування.
Відповідно до ч.2 даної статті, прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, відмова у задоволенні даного клопотання не є перешкодою для вчинення прокурором дій, передбачених п.п.2, 3 ч.2 ст.283 КПК України.
Керуючись ст. ст.219,294,295-1 КПК України , -
постановив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1