Михайлівський районний суд Запорізької області
Справа № 321/1456/19
Провадження № 2/321/496/2019
26.12.2019 року
Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Машкіної Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Бородіної І.В.,
представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Тимошенко С.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Вікторія» до Михайлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними і скасування постанови і акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу,
В провадженні Михайлівського районного суду Запорізької області знаходиться вказана цивільна справа.
Від представника третьої особи Тимошенко С.В. надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, оскарження дій державного виконавця має здійснюватися в порядку ст. 477 ЦПК України шляхом звернення сторони виконавчого провадження зі скаргою на дії державного виконавця або в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у справі є державним органом.
Представники позивача просили суд відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що предметом спору є захист цивільних прав та позивача.
Представник відповідача ОСОБА_3 просила вирішити клопотання на розсуд суду.
Суд, заслухавши клопотання представника третьої особи та думки учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, прийшов до такого висновку.
В позовні заяві позивач зазначив, що на виконанні Михайлівського районного відділу ДВС перебуває виконавче провадження № 56649703 по примусовому виконанню виконавчого листа №321/292/15-ц виданого Михайлівським районним судом Запорізької області 3 вересня 2015 року про стягнення з ФГ «Вікторія» на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 327757,74 грн. 19 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, якою передано ОСОБА_4 ЗОУ (зерноочисну установку)-25. Актом державного виконавця від 19 вересня 2019 року вказане майно було передано ОСОБА_4 у власність. Позивач вважає, вказані постанову і акт державного виконавця незаконними і просить їх скасувати через порушення виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Позивач стверджує, що в нього взагалі відсутня ЗОУ (зерноочисну установку)-25, натомість він є власником зерноочисного комплексу - 20, що відноситься до інженерних споруд, тобто є нерухомим майном. Отже в порушення ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем реалізовано нерухоме майно до того, як було реалізоване наявне рухоме майно боржника, на які виконавець мав звернути стягнення першочергово.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач ФГ «Вікторія» посилається на незаконність дій державного виконавця та порушення ним Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, в контексті незаконності відчуження майна в рахунок погашення боргу.
Тобто вимоги, щодо скасування постанови державного виконавця незаконними заявляються саме у зв'язку з переходом права власності на майно до стягувача.
При цьому, майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев'ята статті 61 Закону № 1404-VIII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).
З огляду на зазначене, передбачена статтею 61 Закону № 1404-VIII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).
Саме такі висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 16 листопада 2016 року (провадження № 6-1655цс16) та від 14 червня 2017 року (провадження № 6-1804цс16).
Верховний Суд України у відповідності до правових висновків (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 та постанова Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 753/5007/16-ц, провадження № 61-1521св17) від 23 червня 2017 року роз'яснив, як оскаржувати постанову та акт держвиконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та вказав, що оскільки предметом оскарження у справі були дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця слід залишити без розгляду і роз'яснити заявнику можливість вирішення спору в позовному провадженні.
Велика Палата Верховного Суду 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 16 листопада 2016 року (провадження № 6-1655цс16) та від 14 червня 2017 року (провадження № 6-1804цс16), про те, що процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Отже вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому в задоволенні клопотання про закриття провадження по справі слід відмовити.
Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд -
В задоволенні клопотання представника третьої особи Тимошенко С ОСОБА_5 про закриття провадження по справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Михайлівського районного суду
Запорізької області Н.В. Машкіна