Провадження № 2/317/32/2019
Справа № 335/15528/17
16.12.2019 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Громової І.Б.,
при секретарі Коваль В.В.,
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Третя Запорізька державна нотаріальна контора про стягнення грошових коштів,-
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Третя запорізька державна нотаріальна контора про стягнення грошових коштів у розмірі 605796,75 грн. та судовий збір.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що 20 грудня 2014 року між ним і ОСОБА_5 було укладено договір позики грошових коштів, на підтвердження укладення якого ОСОБА_5 була написана розписка, згідно якої він взяв в борг на господарські потреби 255000 доларів США, які він зобов'язався повернути 20.05.2016 року. При передачі коштів були присутні свідки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
26 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою-претензією до спадкоємців ОСОБА_5 .
Державний нотаріус Третьої Запорізької державної нотаріальної контори листом від 30.09.2016 року за №1790/02-14 повідомила про відкриття на підставі заяви-претензії позивача спадкової справи № 263 за 2016 рік після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Позивач зазначає, що спадкоємицею ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, оскільки на момент її відкриття проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем за однією адресою.
З огляду на викладене сума заборгованості ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 складає 255000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 13.12.2017 року складає 6930900 гривень.
Позивач зазначає, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить: 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 . Згідно звіту про оцінку майна ринкова вартість 1/4 частини квартири складає 256329,75 гривень.; 1/2 частка садового будинку АДРЕСА_2, ринкова вартість якої складає 134251 гривень.; 1/2 частка земельної ділянки площею 0,054 га, кадастровий номер 2322184600:06:002:1012, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої складає 66 605 гривень.; 1/2 частка земельної ділянки площею 0,054га, кадастровий номер 2322184600:06:002:1013, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої складає 66605 гривень.; 1/2 частка транспортного засобу ХАЗ 325001, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якої складає 82006 гривень.
Таким чином, оскільки спадкоємець зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, стягненню з відповідачки, на думку позивача, підлягає 605796,75 гривень.
Від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого позов вона не визнає в повному обсязі з наступних підстав.
Її покійний чоловік від позивача грошові кошти в сумі 255000 доларів США 20.12.2014 р. не отримував. Станом на 2014 р. рік від чоловіка вона не отримувала коштів на утримання родини. Таким чином, вона безумовно заперечує факт отримання її покійним чоловіком вищевказаної суми від позивача і відповідно факт укладання договору позики. На який посилається позивач.
На її думку, розписка, копія якої додана до позовної заяви її чоловіком не підписувалася, а якщо підписувалася то або під тиском або під погрозами.
Зауважує, що в розписці вказано, що ОСОБА_5 взяв у ОСОБА_1 . 255 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США , тобто сама розписка на її думку містить суперечні данні та остаточно не встановлює суму так званого договору позики.
Позивачем не вірно та необґрунтовано вказано обсяг та вартість спадкового майна, отриманого у спадщину після смерті чоловіка в натурі.
Так ніяк та не чим не доведено, того що земельні ділянки та садовий будинок на одній з них є сумісним майном подружжя, і їх частка є спадковим майном. Зазначає, що це майно було придбано за її особисті кошти, які їй подарували батьки. Грошових коштів її чоловіка на придбанні цього майна вона не отримувала, оскільки він в цей час з прибутків мав лише зарплату старшини у пожежній частині, та витрати від невдалих намагань займатися підприємництвом. Зарплати чоловіка вистачало лише на утримання родини.
Крім того, оцінка вказаних земельних ділянок та садового будинку, що зроблена за замовленням позивача не відповідає їх дійсної вартості та є неналежним доказом. Так оцінка зроблена восени 2016 р.. Вважає, що оцінка є недійсною за строком виконання, необхідно було оцінювати вартість спадкового майна на дату його отримання тобто на дату смерті її чоловіка, без технічних характеристик об'єктів оцінювання, крім того, оцінювачем для встановлення ціни об'єктів відбиралися завідомо дорожчі земельні ділянки та будинки. Особливо вважає слід відмітити , що вартість садового будинку визначалася окремо від земельної ділянки, а варіанти вартості схожих земельних ділянок відбиралися для оцінювання з урахуванням наявності на них садових будинків. Дійсна вартість вказаної нерухомості на момент смерті ОСОБА_5 становить: вартість земельної ділянки кадастровий № 2322184600:06:002:1013, що складає - 53500 грн.; вартість земельної ділянки кадастровий № 2322184600:06:002:1012, що складає - 53500 грн.; вартість садового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_4 , що складає - 150586 гри.
1/ 4 частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що дійсно є спадщиною, що залишилася після смерті її чоловіка, але оцінка вказаної квартири, зроблена за замовленням позивача не відповідає її дійсної вартості. Так оцінка зроблена у 2016 р. Оцінювачем для встановлення ціни об'єкта відбиралися завідомо дорожчі кварти: більшої площі за гарним ремонтом в кращих будинках. Дійсна вартість вказаної кварти становить: вартість 1/ 4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 156070,75 грн.
Транспортний засіб автобус пасажирський марки ХАЗ модель 325001, випуску 2007 року, номер шасі НОМЕР_2 об'єм двигуна - 3857 реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований РЕВ МРВ ДАІ № 1,2 при УМВС України в Запорізькій області не входить до спадкової маси, оскільки на даний час він фізично відсутній. Цей транспортний засіб її чоловік передав на підставі Довіреності від 23.02.2015 р. ОСОБА_8 за свої борги. ОСОБА_8 повідомив її, що автомобіль в нього відібрали. Таким чином, вартість цього ТЗ не може бути врахована при визначенні вартості майна, одержаного нею у спадщину після смерті чоловіка, оскільки в натурі вона цей транспортний засіб не отримала.
Відповідачка вважає, що позивачем вибраний не предбачений законом, невірний спосіб захисту свого права. Так до ст. 1282 ЦК України "Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора" встановлено :
"1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі."
Позивач після смерті ОСОБА_5 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату 30000 доларів США одним платежем, на що отримав від неї відмову, після чого пред'явив претензію через нотаріальну контору та звернувся до суду. У відповідності до вказаної норми права відповідач вважає, що позивач не має вимагати стягнення з відповідача грошових сум, а має права через суд звернути стягнення на майно, яке було отримано нею у спадщину після смерті чоловіка в натурі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу на розсуд суду без участі представника.
Суд, вивчивши надані докази, оцінивши пояснення сторін та свідків, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Позовна заява була подана до суду за вимогами ЦПК України 2014 року, а розгляд справи по суті вже відбувався за вимогами та у відповідності до ЦПК України 2018 року, про що всі учасники розгляду справи повідомлені.
У судове засідання з'явився позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Трачук Н.І., які позов підтримали, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явилась. В судове засідання з'явився представник відповідача адвокат Вельможко О.О. який позов не визнав в повному обсязі. Зазначив, що на його думку не доведений факт передачі коштів, крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка отримала спадщину.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 зазначив що він був свідком написання ОСОБА_5 розписки. В той день, він прийшов до ОСОБА_1 на квартиру, в цей час ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перераховували гроші. Він бачив, що це були долари. Момент передачі грошей не бачив. Вся процедура зайняла більше двох годин.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив що він є знайомим ОСОБА_1 оскільки вони разом працювали. З ОСОБА_5 вони майже не були знайомі. Він не знає, коли він помер. При написанні розписки бачив ОСОБА_5 останній раз. Наприкінці 2014 р. в грудні місяці він приїхав на квартиру ОСОБА_1 яка знаходиться на проспекті Соборному. Там були ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , та ще один чоловік, прізвища якого він не знає. Гроші перераховували біля години після чого, була написана розписка.
Вислухавши пояснення позивача та представників, допитавши свідків, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
На підтвердження укладення договору позики грошових коштів ОСОБА_1 було надано розписку від 20.12.2014 р., відповідно до тексту якої ОСОБА_5 взяв в борг у ОСОБА_1 на господарчі потреби 255( двісті п'ятдесят п'ять тисяч) доларів США, які зобов'язується повернути до 20.05.2016 р.
У відповідності до вимог ст.ст. 627, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості. наданій сторонам, визначати умови такого договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 було передано кошти ОСОБА_5 . Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт того що вони бачили як перераховувались гроші та як була написано розписку.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого повторно Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 03.11.2016 р. серії НОМЕР_4 .
Згідно з ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємцям, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.
Порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст.1281,1282 ЦК України.
У зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
ОСОБА_1 надіслав претензію кредитора 24.09.2016 р. до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, в якій повідомив, що йому стало відомо про смерть ОСОБА_5
Отже ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори через 4 місяці з моменту, коли йому стало відомо про смерть боржника ОСОБА_5 .
За положеннями ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
А тому, виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.
У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.
Відповідно до копії спадкової яка міститься в матеріалах справи ОСОБА_9 (відповідно до заяви від 01.11.2016 р., яка посвідчена консулом посольства України у Королівстві Норвегія за реєстровим номером 572/388) та ОСОБА_10 (відповідно до заяви від 03.11.2016 р. посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вельможко Н.О.) відмовились від прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_5 .
Відповідно до документів що містяться в матеріалах справи відповідач ОСОБА_4 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась.
Проте, представник позивача в своїй позовній заяві як на підставу задоволення позову посилається на те, що відповідачі постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.
Відповідно до ч.2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак доказів фактичного проживання відповідача ОСОБА_4 із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.
Крім того, позивачем не доведена вартість спадкового майна, яке на його думку було отримано відповідачем ОСОБА_4 .
На думку позивача після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входить: 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 , з ринковою вартістю 256329,75 гривень.;
1/2 частка садового будинку АДРЕСА_2, ринкова вартість якого складає 134251 гривень.;
1/2 частка земельної ділянки площею 0,054 га, кадастровий номер 2322184600:06:002:1012, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої складає 66 605 гривень.;
1/2 частка земельної ділянки площею 0,054 га, кадастровий номер 2322184600:06:002:1013, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої складає 66605 гривень.;
1/2 частка транспортного засобу ХАЗ 325001, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ринкова вартість якої складає 82006 гривень
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позивачем на надано жодного належного та допустимого доказу про те, що після смерті ОСОБА_5 спадкова маса складається саме з зазначеного майна.
Крім того, звіти про незалежну оцінку вартості майна складено не на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця. Звіт про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 складено станом на 22.11.2016 р., звіт про незалежну оцінку земельної ділянки площею 0,054 га, кадастровий номер 2322184600:06:002:1012 складено 07.09.2016 р., звіт про незалежну оцінку земельної ділянки площею 0,054 га, кадастровий номер 2322184600:06:002:1013 складено 07.09.2016 р.; звіт про незалежну оцінку садового будинку АДРЕСА_2 складено 07.09.2016 р.; звіт про незалежну оцінку транспортного засобу ХАЗ 325001, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 складено 22.09.2016 р.
Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, що вказане як спадкова маса майно було придбано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в шлюбі. Зазначення представником позивача, що ОСОБА_4 в апеляційній скарзі та в позові зазначає та визнає, що перебувала з ОСОБА_5 в шлюбі, а тому вказаний факт не потребує доказування та підтвердження, не може бути прийнятий судом, оскільки на час розгляду справи так і не було надано доказів коли саме було укладено шлюб між ОСОБА_4 та коли виникло право сумісної власності на майно подружжя. В копії наданої спадкової справи відсутня копія свідоцтва про одруження та заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини.
Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняла у спадок відповідач та яка його вартість, що унеможливлює стягнення з них заявлених позивачем грошових коштів.
Окрім того, позивачем на власний розсуд було визначено коло осіб-спадкоємців, діти померлого, хоча вони і відмовилися від прийняття спадщини, надавши заяву нотаріусу - не були залучені до участі у справі. Судом вказане питання з'ясовувалося, але позивач заперечував та наполягав саме на визначеному ним колі учасників.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, а саме відсутності підстав для стягнення боргу за позикою спадкодавця, позов ОСОБА_1 являється безпідставним, не доведеним в судовому засіданні, а тому не підлягає до задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 253-257, 261, 267, 608, 1216, 1218, 1219, 1281-1282, 1268, 1270 ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Третя Запорізька державна нотаріальна контора про стягнення грошових коштів - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст рішення буде виготовлено 27.12.2019 р.
Суддя І.Б. Громова