27.12.2019
Матеріал № 1-кс/331/4867/19
ЄУН № 331/5577/19
«27» грудня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянувши клопотання слідчого Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шугаївка Лозівського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу 89 КК України раніше не судимого,
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019080020002104 від 06.12.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -
Слідчий в клопотанні вказує на те, що 06.12.2019, в період часу з 16 години 44 хвилини до 16 години 52 хвилини, ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні супермаркету «Варус-45», який розташований за адресою - пр. Соборний, 83/85 в м. Запоріжжі, переконавшись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу з торгових полиць зазначеного супермаркету, таємно викрав майно, що належить, ТОВ «Омега», сховавши його до себе під верхній одяг, а саме:
- Вермут «Мартіні россо», об'ємом 1 л, артикул 5010677915007, у кількості однієї одиниці товару, вартістю 224 гривні 20 копійок за одиницю товару без урахування ПДВ, чим намагався спричинити матеріальну шкоду ТОВ «Омега» на вказану суму, але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони супермаркету з викраденим товаром після проходження касової зони та в подальшому переданий працівникам поліції.
Тим самим, встановлена достатня кількість доказів для підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, який кваліфікується як: закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно, шід час якого особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин ше було закінчено з причин, що не залежали від його волі.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 06 грудня 2019 року, за адресою: АДРЕСА_2 , та вилученими в ході огляду речовими доказами, записом з камер відео спостереження, протоколами допитів свідків правопорушення.
Встановлено, що в даний час триває розгляд кримінальних проваджень за раніше скоєні корисливі злочини,але, незважаючи на це, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_6 вчинив новий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років. Тому, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства, оскільки не має стійких соціальних зв'язків, не має засобів зв'язку, крім того ОСОБА_6 ніде офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходів. Тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, може без перешкод залишити м. Запоріжжя, та вчинити новий корисний злочин.
Крім того, згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування також встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 2, З, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може:
- незаконно впливати на свідків;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, відсутності в останнього стійких соціальних зв'язків, відсутність постійного джерела доходу, є ризик того, що підозрюваний ОСОБА_6 буде переховуватися від органів досудового розслідування;
- особи, які заслуговують на довіру та які можуть взяти на поруки підозрюваного ОСОБА_6 - відсутні. Відсутність таких осіб, а також враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_6 не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Посилаючись на вищенаведені обставини, слідчий просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 проти клопотання заперечували, просили суд не обирати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні прийшов до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
В обґрунтування клопотання зазначено, що відносно ОСОБА_6 маються ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Частиною 1 ст. 183 КПК передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У своєму листі № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання пор застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначає, що згідно з п. З ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
В ч. 1 листа суд наголошує, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані Конвенцією, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Окрім цього, необхідно зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження його застосування має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК). Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.
В судовому засіданні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Суспільна небезпека скоєного ОСОБА_6 злочину (замах на крадіжку пляшки вермуту) не відповідає тяжкості запобіжного заходу.
Наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду не доведено прокурором відповідними доказами, а тому розцінюються судом як припущення.
Разом з цим, на переконання суду, існує ризик, що ОСОБА_6 може вчинити новий злочин.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає доцільним застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який сприятиме запобіганню вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, а також забезпечить високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів громадян України.
Керуючись вимогами ст. ст., 131, 132, 176-179, 184, 194, 196 КПК України, -
Відмовити в задоволенні клопотання слідчого Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися із АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Зазначені обов'язки покладаються на строк два місяці до 27.02.2020 року.
Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1