2/312/9/2019
312/244/18
17.12.2019
№ 312/244/18
№ 2/312/9/2019
17 грудня 2019 року с. Велика Білозерка
Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Рогоза А.Ю.
при секретарі Біряк І.В.
за участю представника позивача адвоката Мартиненка А.В.
представника відповідача ОСОБА_1 Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Велика Білозерка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, зазначивши, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 8.5733 га з кадастровим номером 2321188400:04:0040055, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №075524.
23.06.2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі б/н. За п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - 3871 (три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня). Відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься один раз на рік до 20 грудня поточного року.
Також п. 8 договору оренди землі б/н від 23.06. 2011 року передбачено, що останній укладено на 49 (сорок дев'ять років), тобто до 2060 року. Договір був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Великобілозерському районі, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 05.03.2012 року №232110003000894.
Відповідач, порушуючи умови, зазначені в п. 9 вищевказаного договору, не сплачує орендну плату за земельну ділянку починаючи з 2012 року по теперішній час.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору. У зв'язку з викладеним позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки б/н від 23.06.2011 року.
Ухвалою Великобілозерського районного суду Запорізької області 10 вересня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2018 року провадження у справі зупинено до надходження відповіді від іноземного суду на судове доручення про надання правової допомоги.
25 вересня 2019 року провадження у справі поновлено за заявою представника відповідача.
14 жовтня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог через їх необґрунтованість та безпідставність. Так, представник відповідача зазначає, що сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_5 передала грошову суму у розмірі 50 00 (п'ятдесят тисяч грн.) ОСОБА_2 в рахунок майбутньої орендної плати за землю за відсутності ОСОБА_3 на території України. Про це свідчить укладений 12.06.2009 року Договір позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області Кошкіною В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3007. Також у відзиві зазначено, що ні з усним проханням, ні з письмовою заявою, ані до відповідача, ані до його сестри з факту виниклої заборгованості та її несплати по орендній платі позивач протягом шести років не зверталась.
Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про виклик та допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача адвокат Мартиненко А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, наголосивши, що стороною відповідача не спростовано твердження позивача про систематичну несплату відповідачем орендної плати.
Представник відповідача Бєлоусов ОСОБА_8 в судовому засіданні, крім викладеного у відзиві, зазначив, що позивачем не доведено обставин, викладених у позові, тоді як допитані судом свідки підтвердили, що ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 увесь обсяг орендної плати одноразово.
Допитана в судовому засіданні в порядку ст. 234 ЦПК України позивач ОСОБА_2 пояснила, що вона перебувала у дружніх стосунках із сестрою відповідача - ОСОБА_5 , яка попросила здати належну їй земельну ділянку в оренду. А у 2011 році до неї приїхав особисто ОСОБА_3 з документами щодо оренди, які вона не прочитавши підписала. При цьому відповідач завірив її, що буде виплачувати оренду плату як потрібно, але орендну плату вона не отримувала з 2012 року. Разом з тим, у 2009 році вона отримала від ОСОБА_5 25 000 гривень за договором позики.
Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що у 2009 році при оформленні договору позики у нотаріуса Стапай Л.М. писала розписку, що отримала суму орендної плати за 49 років одноразово, але розписки на теперішній час у неї немає. Також ОСОБА_2 жодного разу не зверталася за орендною платою, оскільки отримала всю суму одноразово.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що у 2009 році ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір оренди належної їй земельної ділянки в оренду на 49 років, на що останній погодився. При цьому, ОСОБА_2 при укладенні договору позики у нотаріуса написала розписку про отримання нею орендної плати за 49 років.
Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що на прохання ОСОБА_3 двічі обробляв земельну ділянку, яку останній взяв в оренду у ОСОБА_2 .
Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За визначенням ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За вимогами ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1.ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В порядку ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем, доказів виконання зобов'язання за вищезазначеним договором до суду не надано. Також відповідачем не надано до суду доказів, що ним вчинялись заходи на належне виконання зобов'язання за договором.
За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Як свідчить системний аналіз наведених положень законодавства, оскільки до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, суд, вирішуючи питання про розірвання договору оренди землі у разі систематичного невнесення орендної плати, застосовує також і положення частини другої статті 651 ЦК України.
При цьому застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Комплексний аналіз наведених норм Закону України «Про оренду землі», ЗК України та ЦК України дає підстави для висновку, що систематична (два випадки або більше) несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання договору оренди, натомість разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Відповідну правову позицію викладено у постановах ВП ВС: від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідач повинен був спростувати належними доказами твердження позивача про несплату орендної плати, однак суду таких доказів не надано.
Так, судом встановлено, що 23.06.2011 року позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі б/н. Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Великобілозерському районі, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 05.03.2012 року №232110003000894.
За п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - 3871(три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня). За письмовою заявою орендодавця орендна плата може бути виплачена за майбутній рік (роки) оренди землі.
Відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься один раз на рік до 20 грудня поточного року.
Пунктом 8 договору оренди землі б/н від 23.06. 2011 року передбачено, що останній було укладено на 49 (сорок дев'ять років), тобто до 2060 року.
Також судом досліджено договір позики грошей, укладений 12 червня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , за умовами якого ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_5 гроші в сумі 50 000 гривень.
Однак суд вважає, що представник відповідача в порушення вимог ст.12,81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження отримання позивачем орендної плати одноразово за весь період оренди землі.
Показання свідків з боку відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд не приймає до уваги при ухваленні рішення, оскільки вважає їх неналежними доказами на підтвердження тих обставин, на які посилається представник відповідача, враховуючи до цього відсутність інших належних та допустимих доказів, таких як заява позивача про виплату орендної плати за майбутній рік (роки) оренди землі, що передбачено п.9 Договору оренди землі, розписки про отримання орендної плати. Крім того, вони є близькими родичами відповідача, в силу чого можуть давати необ'єктивні пояснення.
Отже, дослідивши всі надані докази, суд встановив що відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати систематично не виконуються. Доказів вжиття заходів, направлених на належне виконання зобов'язання сплати орендної плати з боку відповідача до суду не надано.
У зв'язку з вищезазначеним суд приходить до висновку про істотне порушення договору з боку відповідача, обґрунтованість позову та його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-80, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі - задовольнити.
Розірвати договір оренди земельної ділянки б/н укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.06.2011 року, зареєстрований відділом Держкомзему у Великобілозерському районі, про що у Державному реєстрі земель 05.03.2012 року вчинено запис за № 232110003000894.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : А.Ю. Рогоза