Справа № 357/11224/19
2-а/357/336/19
іменем України
26 грудня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до капрала поліції старшого інспектора батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Терещенко Юрія Ігоревича про скасування постанови, -
В жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до капрала поліції старшого інспектора батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Терещенко Юрія Ігоревича про скасування постанови, посилаючись на наступні обставини.
23 вересня 2019 року об 18 годині 04 хвилини, інспектором батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області, капралом поліції Терещенко Юрієм Ігоровичем було складено та винесено стосовного нього, ОСОБА_1 , постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1550538.
Згідно даної постанови складеної відносно нього відповідачем « 23.09.2019 року 18 год. 02. Хв., на автомобілі Мерседес, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме встановлено додаткові місця для сидіння, чим порушив п. 31.1 ПДР, керування водієм ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиногю першою цієї статті, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 121 КУпАП. Постановив накласти штраф у розмірі 680 грн.».
Доказом, що підтверджує його правопоруцшення є постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1550538 від 23.09.2019 року.
Так, дійсно 23.09.2019 року, він знаходився за кермом належного йому автомобіля марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався ним зі сторони м. Києва в м. Біла Церква. В салоні його автомобіля знаходилися пасажири. На посту поліції при під'їзді до м. Біла Ііерква ( 78 км. автодороги м. Київ - м. Одеса ), він був зупинений працівниками поліції, для перевірки документів. Він поцікавився, що стало підставою для того, щоб він надав перераховані ним документи, і що ним було зроблено чи що він порушив. Без будь-яких пояснень скоєного ним правопорушення, Відповідач по справі почав складати на нього вище вказану Постанову, яку він оскаржує в суді.
На його пояснення, що будь-яких порушень ПДР України, він не скоював Відповідач не реагував, в його автомобіль не заходив, будь яких пояснень стосовно порушення ним ПДР України від Відповідача він не отримав. Крім цього, він просив Відповідача, роз'яснити йому права передбачені КУпАП, на що отримав відповідь, що в суді йому їх роз'яснять. Консультацією юриста - адвоката йому не дали можливості скористатися. Він повідомив Відповідачу, що він буде оскаржувати дану постанову і його дії у суді, на що отримав відповідь - оскаржуй. Також хоче додати, що під час " процесу його спілкування з Відповідачем " ( чи навпаки ), в салоні його автомобіля були свідки цих подій, яких він записав і які можуть посвідчити ці події.
Свою вину у інкримінованому йому Відповідачем правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 121 КУпАП він не визнає, так як його автомобіль обладнаний кількістю сидінь, які передбачені свідоцтвом про реєстрацію його транспортного засобу, а саме 19 сидінь.
Таким чином, він наполягає на тому, що в його діях під час керування автомобілем 23.09.2019 року об 18 год. на посту поліції поблизу м. Біла Церква не було скоєно будь-яких порушень вимог ПДР України, а його автомобіль марки Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_2 був обладнаний сидіннями для пасажирів в кількості 19 сидінь, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Просив суд скасувати постанову інспектора Батальйону патрульної поліції м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, капрала поліції Терещенка Ю.І., серія ЕАК № 1550538 від 23.09.2019 року, про накладення на нього, ОСОБА_1 ( мешканця АДРЕСА_1 ), адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити відносно нього, ОСОБА_1 , провадження по вище вказаній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП ( а. с. 5-10 ).
Ухвалою судді від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( виликом ) сторон ( а. с. 15-16 ).
05 листопада 2019 року за вх. № 40603 судом отримано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд у позові ОСОБА_1 до поліцейського батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Терещенка Ю.І. відмовити в повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до Постанови, водій ОСОБА_1 , керував транспортним забом Mercedes-Benz SPRINTER 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , 01.03.2019 о 23 год 11 хв. за адресою: Київська область, А/Д М-05 «Київ - Одеса», 78 км, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств- виробників та іншої нормативно-технічної документації, а саме були встановлено додаткові місця для сидіння, не передбачені в реєстраційному талоні на транспортний засіб, що є порушенням п. 31.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП у відповідності з якою на позивача, було накладено стягнення, у вигляді штрафу 680 грн.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися іституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Статтею 35 Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення, передбачені ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Слід зауважити, що 23.09.2019, Відповідач, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи патрулювання визначеної території, безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення та під час розгляду справи позивачу було вказано на факт переобладнання транспортного засобу не передбаченого конструктивною характеристикою такого, а водій в свою чергу погодився з тим, що таке переобладнання не зазначене в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, і таким чином не погодженне у встановленому законом порядку з органами Національної поліції. Отже вина особи є доведеною, а твердження Позивача не відповідають дійсності ( а. с. 22-25 ).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представником позивача - адвокатом Мелашенко О.П. надано до суду заяву, яка отримана 26.12.2019 року за вх. № 47250, в якій просив справу слухати без участі ОСОБА_1 , та його. Позовні вимоги підтримує та просить скасувати постанову, а провадження закрити.
Відповідач капрал поліції старший інспектор батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Терещенко Юрій Ігоревич в судове засіданні не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, яке було отримано уповноваженою особою ще 08.12.2019 року.
Жодних заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 03.10.2019 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 5 ), щодо оскарження постанови від 23.09.2019 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 23 вересня 2019 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
В оскарженій позивачем постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним забом Mercedes-Benz SPRINTER 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , 23.09.2019 о 18 год. 02 хв., 78 км, встановив додаткові місця для сидіння, чим порушив п. 31.1 ПДР - керування водієм ТЗ, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першої ст. 121 КУпАП та накладено стягнення, у вигляді штрафу 680 грн. ( а. с. 11 ).
Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАК № 1550538 була винесена 23.09.2019 року капралом поліції старшим інспектором батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Терещенко Юрієм Ігоревичем.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладеннястягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обовязковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач не заперечує той факт, що дійсно 23.09.2019 року він керував транспортним засобом Mercedes-Benz SPRINTER 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , 23.09.2019 о 18 год. 02 хв., 78 км.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Позивач, звертаючись до суду з вищевказаним адміністративним позовом, вказував на те, що ним не було зроблене переобладнання та встановлення додаткові місця для сидіння.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з якого вбачається, що кількість сидячих місць - 19 ( а. с. 12 ).
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.
Направляючи відзив на адміністративний позов, відповідачем крім викладення своїх міркувань стосовно адмінстративного позову позивача, не додано жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачаем правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, відповідачем у відзиві на адміністративний позов позивача зазначено, що водій ОСОБА_1 , керував транспортним забом Mercedes-Benz SPRINTER 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , 01.03.2019 о 23 год 11 хв. за адресою: Київська область, А/Д М-05 «Київ - Одеса», 78 км, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств- виробників та іншої нормативно-технічної документації, а саме були встановлено додаткові місця для сидіння, не передбачені в реєстраційному талоні на транспортний засіб, що є порушенням п. 31.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП у відповідності з якою на позивача, було накладено стягнення, у вигляді штрафу 680 грн. ( а. с. 22 на звортному листі ) хоча в оскаржуваній постанові, яка мається в матеріалах справи ( а. с. 11 ) зазначено, що подія мала місце 23 вересня 2019 року о 18 годині 02 хвилини.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії інспектора при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 121 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до капрала поліції старшого інспектора батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Терещенко Юрія Ігоревича про скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК № 1550538 від 23.09.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач - капрал поліції старший інспектор батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області Терещенко Юрій Ігоревич ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Привокзальна, буд. 3 ).
Повний текст судового рішення складено 26 грудня 2019 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов