Справа № 357/6998/19
1-кп/357/1151/19
27.12.2019 Білоцерківський міськрайонний суду Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 5 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження № 12019110030001607 від 06.06.2019 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Озерне Житомирської області, працюючого на посаді слюсаря ПАТ «Білоцерківський автобусний парк», одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-
Так, 06.06.2019 близько 02 год. ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вирішив незаконно заволодіти автомобілем марки «ГАЗ-24» бежевого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_7 та яким користувався ОСОБА_8 , який був припаркований на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою помсти ОСОБА_8 , через зачинену хвіртку проник на подвір'я за вищевказаною адресою, після чого відчинивши ворота, викотив вказаний автомобіль на дорогу вулиці Польова та в подальшому відкотив до в'їзду в гаражний кооператив по вулиці Лесі Українки в м. Біла Церква Київської області.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ГАЗ-24», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 зі свого мобільного телефону викликав евакуатор, водієві якого повідомив, що пробив колесо на вказаному автомобілі. В подальшому, за допомогою евакуатора вказаний автомобіль було доставлено до автостоянки гаражного кооперативу «ЮТА», що розташована по вулиці Сухоярська, 5, в м. Біла Церква Київської області, та залишив його там. Після чого ОСОБА_5 поїхав до місця свого проживання.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди у розмірі 13689,69 грн.
26 червня 2019 року між прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у порядку передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного.
Обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язався під час судового розгляду у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинений злочин, а саме за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України ОСОБА_5 звільняється від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
В угоді передбачено наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Відповідно до положень ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Вимогами ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України, є тяжким злочином та злочином середньої тяжкості.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає встановленим в судовому засіданні, що своїми умисними діями, які виразились у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, поєднаному із проникненням в інше сховище ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити укладену 26 червня 2019 року угоду про визнання винуватості між прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № № 12019110030001607 від 06.06.2019 року .
Визнати виним ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК України п'ять років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки. Іспитовий строк ОСОБА_5 встановити 2 (два) роки.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи або навчання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя: ОСОБА_1