Справа № 357/12999/19
3/357/5250/19
26.12.2019 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ларіна О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративного стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП,
10.11.2019 о 09 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись в м. Біла Церква Київської області по вул. Долинського, 1 а, керував транспортним засобом марки Yamaha, державний номерний знак відсутній, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. В протоколі про адміністративне правопорушення зазначив, що вживав 1 літр пива, вказане засвідчив власним підписом. Суддя, виходячи з норм статтей 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності. ЇЇ неявка навіть в одне судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Суддя, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.
Згідно Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини й механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів, у тому числі і мотороллер.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі за № 278/3362/15-к, від 01.03.2018.
п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З викладеного слідує, що інспектор поліції повинен запропонувати водієві пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу за місцем зупинки транспортного засобу в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі.
Згідно з п. 8, п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Вина ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5. Правил дорожнього руху встановлена матеріалами адміністративної справи, а саме: відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 10.11.2019 серії ОБ № 184292, поясненнями свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , направленням на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, рапортом, розпискою ОСОБА_1 про зобов'язання не керувати транспортним засобом до повного витверезіння, диском з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Суддя розглянувши протокол та додані до нього документи, вважає, що ОСОБА_4 своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суддя зазначає, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено умисно та є грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, а саме відмова від проходження освідування на стан сп'яніння є грубим порушенням та має підвищену спільну небезпеку, а також враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суддя вважає, що обране стягнення буде мірою відповідальності, поваги до правил співжиття, та у майбутньому зможе забезпечити запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Отже суддя вважає, що ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, слід піддати адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, статтями 130 ч. 1, 221, 284, 40-1 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 10200 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. в дохід держави.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження»
СуддяО. В. Ларіна