Справа № 357/13718/19
3/357/5568/19
23.12.2019 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дубановська І. Д. ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з БПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого БУВР р. Рось, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, за ст.124 КУпАП,-
Згідно протоколу серії ОБ №181756 від 05 грудня 2019 року про адміністративне правопорушення:
05 грудня 2019 року о 16 год. 00 хв. в м. Біла Церква по Павліченко 28, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «KIA CLARUS» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою відповідно нереагував на її зміну недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем марки «MAN» д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.10.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши надані до справи матеріали, оцінивши в сукупності наявні докази, суд дійшов наступного висновку.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення передбаченого КУпАП, характеризується наявністю дій спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності у разі вчинення порушення нею як учасником дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто зазначений перелік є вичерпним, не було спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій, тому не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Крім цього, ЄСПЛ підкреслив, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №181756 від 05 грудня 2019 року відсутні прізвища, адреси свідків; виправлення адреси правопорушника, невірно вказано дату народження ОСОБА_1 .
Будь-які інші докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, суду не представлено.
Оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011[2] зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ, в т. ч. кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №181756 від 05 грудня 2019 року, у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія НОМЕР_3 від 07 грудня 2004 року та знаходиться у БПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП, яке підлягає поверненню ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.247, 283, 284, 287-289, 291 КУпАП, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області І. Д. Дубановська