Провадження № 2/742/1512/19
Єдиний унікальний № 742/3689/19
24 грудня 2019 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
у складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,
при секретарі - Євтушенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Прилуки позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб Світлана Миколаївна про визнання правочинів недійсними -
за участі сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_3 /ордер серії ЧН №032991/,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - Джура С ОСОБА_4 . /ордер серії ЧН №080207/,
І. Виклад позиції учасників справи.
1. 31.10.2019 року позивач звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору купівлі-продажу Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 та договору дарування Ѕ частки житлового будинку
АДРЕСА_2 . Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані договори укладались з відповідачем без наміру створення правових наслідків щодо реального переходу права власності на об'єкти нерухомого майна. Причиною їх фіктивного відчуження стала участь позивача в дорожньо-транспортній пригоді та спробою уникнення стягнення з нього матеріальної шкоди, завданої внаслідок зіткнення транспортних засобів /а.с.2-7/.
3. Відповідач та його представник категорично заперечували щодо задоволення заявлених позовних вимог, вважаючи їх безпідставними, стверджуючи, що дійсною причиною відчуження позивачем об'єктів нерухомого майна була наявність перед ним заборгованості та відсутність реальної можливості їх повернути /а.с.114-119/. Окрім того, ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування строків позовної давності /а.с.137/.
4. Приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С.М. позицію щодо заявленого ОСОБА_2 позову не висловила, надіслала заяву про розгляд справи без її участі /а.с.171/.
ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.
5. 31.10.2019 року позивач одночасно з поданням позову надав клопотання про витребування доказів та заяву про забезпечення позову /а.с.53,62-67/.
6. 14.11.2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву та клопотання про застосування строків позовної давності /а.с.114-119,137/.
7. 25.11.2019 року позивачем надано відповідь на відзив відповідача /а.с.151-158/.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
8. Ухвалою суду від 01.10.2019 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та відмовлено в заяві про забезпечення позову /а.с.79-80,75-77/.
9. Судом, на виконання вимог п.3 ч.5 ст.12 ЦПК України, було роз'яснено учасникам судового процесу про наслідки вчинення або ж невчинення ними відповідних процесуальних дій, однак сторони, будучи представлені в судовому засіданні професійними адвокатами, скористались власними процесуальними права на власний розсуд.
IV. Пояснення учасників справи /позивача та відповідача/.
10. Позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні. Позивач і в судовому засіданні підтвердив, що саме відповідач ініціював та наполягав на укладенні оспорюваних договорів, підтвердивши бажання останнього в настанні реальних наслідків - визнання за ним права власності на об'єкти нерухомого майна /див. п.2/.
11. Відповідач та його представник категорично заперечували на задоволенні позовних вимог /див. п.3/.
V. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
12. З обставин, які згідно з ч.1 ст.82 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, з огляду на відсутність обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25.02.2010 року було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 11.03.2010 року договір дарування Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_3 а.с.87,103/.
13. 25.02.2010 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів належні йому на праві власності: Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_3 позивачеві по справі - ОСОБА_1 /а.с.109/.
14. Постановою Голосіївського районного суду м. Київ від 20.05.2009 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП /а.с.127/.
15. Рішенням Голосіївського районного суду м. Київ від 27.04.2010 року в частині задоволення позову ТОВ «Агротранссервіс» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди до ОСОБА_1 - відмовлено.
16. Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
17. Позивач в обґрунтування підстав заявленого позову посилається на фіктивність оспорюваних договорів, оскільки вони укладались з метою уникнення стягнення з нього матеріальної шкоди, завданої внаслідок зіткнення транспортних засобів.
18. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
19. Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч.5 ст.203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину.
Фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.
VІ. Оцінка Суду.
20. В судовому засіданні встановлено, що оспорювані договори були укладені сторонами, а визначені ними об'єкти нерухомого майна належали на праві власності ОСОБА_1 , який мав беззастережне право розпоряджання ними.
Як вбачається з вступної частини договорів купівлі-продажу та дарування, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при укладенні договорів усвідомлювали значення своїх дій та правові наслідки укладених правочинів. Окрім того, нотаріус роз'яснив останнім і наслідки вчинення фіктивного правочину, жодних застережень договори не містять.
Відчуження ОСОБА_1 відповідачеві нерухомого майна відбулось (05.02 та 11.03.2010 року відповідно), тобто ще до моменту ухвалення 27.04.2010 р. рішення Голосіївським районним судом м. Київ цивільній справі про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
21. Частиною 3 ст.2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.12 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
22. Враховуючи підстави заявленого позову, позивач має процесуальний обов'язок належними та допустимими доказами довести фіктивність оскаржуваних договорів, оскільки в протилежному випадку - їх недоведеність є підставою для відмови від позову.
Як вбачається з матеріалів справи та позиції відповідача, останній стверджує, що укладення оспорюваних договорів було зумовлено наявністю в ОСОБА_1 перед ним значних грошових боргів, які він не мав фінансової можливості повернути.
Окрім того, відповідач усвідомлював юридичні наслідки укладення вказаних договорів та бажав настання їх цивільно-правових наслідків, категорично заперечуючи власну обізнаність щодо участі позивача в ДТП та судового провадження про стягнення з нього матеріальної шкоди, завданої внаслідок зіткнення транспортних засобів.
23. Відповідно до ч.ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем та його представником, всупереч процесуального обов'язку, в розпорядження суду належних та допустимих доказів не надано, намагаючись перекласти тягар доведення обставин, які є предметом доказування на відповідача, що не узгоджується з принципом змагальності.
24. Доводи позивача та його представника про те, що за оспорюваними договорами майно відчужувалось з метою унеможливлення виконання у майбутньому судового рішення про стягнення заборгованості є непереконливими.
Так, як вбачається з доводів позовної заяви, саме відповідач був ініціатором укладення договорів, тобто, його дії були спрямовані на набуття права власності на об'єкти нерухомого майна /абз.4-6 арк.2 позовної заяви/, однак в подальшому позивач вказує про усвідомлення ОСОБА_2 в момент їх підписання фіктивності правочинів /абз.2 арк.4 позовної заяви/, що є взаємовиключним.
Більше того, в даному випадку власне сам позивач констатує активні дії відповідача в частині його переконання щодо доцільності укладення спірних договорів, тим самим визнаючи усвідомлення ним правових наслідків оспорюваних правочинів та бажання їх настання.
Згідно відповіді позивача на відзив, останній також вказує на помилкове усвідомлення ним дійсних намірів ОСОБА_2 , що також вказує на реальність волевиявлення його як покупця, так і обдарованого /а.с.157/.
25. Слід також звернути увагу і на достатньо тривалий строк з моменту укладення договорів до моменту подання позову до суду, що також в сукупності з іншими доказами спростовує доводи позивача про їх фіктивність.
Відсутність спору як підстава не звернення до суду в даному випадку є нерелевантною, оскільки як стверджує позивач оспорювані договори укладались саме з метою унеможливлення стягнення матеріальних збитків на підставі рішення суду, однак з моменту його ухвалення (27.04.2010 р.) минуло більше 9 років і жодних дій щодо відновлення власника майна сторонами не вчинено.
Окрім того, на момент укладення договорів в позивача не існувало жодних зобов'язань зі сплати матеріальної шкоди, завданої внаслідок зіткнення транспортних засобів, тобто відчуження майна відбулось ще до ухвалення судового рішення /див. п.15/.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно актуальної на момент розгляду справи, право власності на об'єкти нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_2 , що свідчить про виконання останнім умов оспорюваних договорів купівлі-продажу та дарування /а.с.169-170/.
26. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.
27. Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 після відчуження вище вказаних об'єктів нерухомо майна продовжував ним володіти та користуватись, не є визначальним за фактичних обставин справи, оскільки реальне бажання настання цивільно-правових наслідків у відповідача за оспорюваними договорами не спростовано. Понад те, як вбачається з відповіді на відзив, позивач вказує, що відповідач фактично вимусив його укласти правочини, а відтак твердження про відсутність в учасників правочинів намірів створити юридичні наслідки є безпідставним /а.с.154 абз.4/.
28. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14 та постанові Верховного суду від 30.10.2019 року у справі №563/1449/16-ц. Підстав для відступлення від висновків, що викладенні постановах касаційної інстанції, суд не вбачає.
29. Враховуючи недоведеність позивачем фіктивності оскаржуваних договорів, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
VІІ. Розподіл судових витрат.
30. Відповідно до положень ст.265 ЦПК України, суд, під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі. Згідно вимог ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
31. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 11.11.2019 року уклав договір №164 про надання правничої допомоги з АО «Логос» /а.с.120-122/. Повноваження адвоката Джури С.П. у суді підтверджується ордером серії ЧН № 080207 /а.с.124/. Згідно з квитанцією від 13.11.2019 року ОСОБА_2 перерахував АО «Логос» 5000 грн з в рахунок оплати за надання правничої допомоги /а.с.110/.
Суд, визначаючи розмір витрат на оплату послуг адвоката, керуючись вимогами ст.137 ЦПК України, враховує складність справи та виконані адвокатом послуги, а саме - опрацювання вимог законодавства та судової практики, підготовка відзиву на позовну заяву та загальний час представництва в судових засіданнях, а також значення справи для сторони, з огляду на принцип обґрунтованості та пропорційності, вважає за доцільне стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Керуючись 2,5,10-13,18,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб Світлана Миколаївна про визнання правочинів недійсними - відмовити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат понесених на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
3. Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Прилуцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_4
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
в/ АДРЕСА_5 ;
Третя особа: приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу
Колодуб Світлана Миколаївна
вул. Земська 18, м. Прилуки, 17500
Суддя Прилуцького міськрайонного суду
Чернігівської області В.Г.Павлов