Справа № 758/6107/19
04 грудня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Васильченка О. В.,
за участю секретаря судового засідання- Ковальчук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Сівоздрава Артема Сергійовича, за участю третьої особи - Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом інспектора Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Сівоздрава Артема Сергійовича, за участю третьої особи - Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що постановою ЕАВ № 732707 від 15.11.2018 року, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, та накладено штраф у розмірі 510 грн. 00 коп.
Позивач вважає, що зазначена постанова не відповідає чинному законодавству України та підлягає скасуванню, оскільки постанова складена з порушенням вимог КУпАП.
До початку судового засідання позивач подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. До суду подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа також свого права на участь у судовому засіданні не використала, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В подану позові позивач зазначив, що 15.11.2018 року, виїжджаючи з вул. Дегтярівська, 7 його було зупинено працівниками поліції, а саме відповідачем. Отримавши від позивача всі документи, відповідач пішов до автомобіля, повернувшись сказав що надішле якийсь документ поштою на адресу позивача. Після цього відповідач дозволив позивачу їхати далі. Згодом позивачу стало відомо, у зв'язку з надходженням постанови про відкриття виконавчого провадження, що відносно нього було складено оскаржувану постанову та відповідно притягнуто до адміністративної відповідальності. Відтак, позивач вважає дії відповідача незаконними, адже йому не було роз'яснено суті правопорушення, не було взагалі повідомлено, що відносно нього відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення тощо. Дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства щодо порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження ДВ Подільського РВДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві від 11.03.2019 року, на підставі постанови ЕАВ № 732707 від 15.11.2018 року з позивача підлягає стягненню 510 грн. 00 коп. штрафу, стягував - Управління патрульної поліції.
В матеріалах справи відсутня оскаржувана позивачем постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності. Разом з тим, відповідач у подану до суду відзиві фактично визнав той факт, що ним було складено щодо позивача постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 255 грн. (у зв'язку з його несплатою у добровільному порядку його розмір було подвоєно).
Позивачем в якості доказу по справі надано диск з відеозаписом. Очевидно, що даний запис здійснений з відео реєстратора автомобіля. Однак, суд не приймає цей відеозапис у якості доказу в даній справі з огляду на те, що ним хоча і зафіксовано факт вчинення правопорушення, однак з нього не можливо встановити жодні інші фактичні дані, а саме: які конкретно події ним зафіксовано, хто перебував за кермом та якого автомобіля, чи було складено відносно водія постанову про притягнення до відповідальності тощо.
Причиною спору між сторонами стало, на думку позивача, незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач посилається на порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленого ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, крім іншого, справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Проте, відповідачем жодним доказом не було доведено факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП.
Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.
Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
Беручи до уваги вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ч. 2 ст. 122, ст.ст. 251, 252, 268, 276, 278, 279, 283 Кодексу України про адміністративне правопорушення, Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 та керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 72-77, 241, 246, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Сівоздрава Артема Сергійовича, за участю третьої особи - Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про скасування постанови, задовольнити.
Скасувати постанову серія ЕАВ № 732707 від 15.11.2018 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Суддя О. В. Васильченко