Справа № 336/7893/19
пр. № 1-кп/336/856/2019
24 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м.Запоріжжі матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080080001519 від 12.06.2019, що надійшло з обвинувальним актом відносно:
відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яких повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 289 КК України, -
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_7 , з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_8 , інших учасників кримінального провадження: потерпілого ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_10 , -
Прокурором у підготовчому судовому засіданні суду були подані клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обом обвинуваченим на 60 днів.
Потерпілий ОСОБА_9 та представник потерпілого ОСОБА_10 підтримали клопотання прокурора.
У судовому засіданні захисник заперечив на клопотання, посилаючись на те, що прокурором не долучено матеріалів, що підтверджують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованість висунутої підозри. Крім того, додав, що вже більше ніж півроку особи перебувають під вартою, а тому ризики, що були враховані слідчим суддею при обранні їм під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вже не існують.
Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що подане прокурором клопотання - це купка паперу і воно не є документом, бо не завірено печаткою. Крім того, він додав, що не був ознайомлений з клопотанням та й ще відсутні достатні докази для обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечив на клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вирішуючи клопотання прокурора суд виходить з наступного.
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу (ч.3 ст. 315 КПК України).
При обранні запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Під час судового провадження та вирішення питання про обрання запобіжного заходу або його зміни чи продовження строку дії оцінка обґрунтованості підозри не може бути надана через те, що обвинуваченому висунуте обвинувачення і суд лише за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом.
Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, а тому підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу чи його обрання зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч.3 ст. 289 КК України. При цьому, санкція останньої статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12-ти років.
Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм злочинів, можуть вдатися до відповідних дій.
Наведене свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від суду.
Більш того, обвинуваченим, які хоча натепер і не мають судимостей, ставиться за провину вчинення кількох злочинів - тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
Наведене свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити і дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, вчинити інше кримінальне правопорушення.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії»).
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії»).
У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
Беручи до уваги фактичні обставини злочинів, які ставляться за провину обвинуваченим, які не можуть не свідчити про істотний суспільний інтерес до даного кримінального провадження, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вищевказаним ризикам, а значний суспільний резонанс даної справи дає підстави вважати, що звільнення обвинувачених реально порушить публічний порядок, тому обирає кожному з обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обрання обвинуваченим тримання під вартою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та викладеними правовими позиціями у вищенаведених рішеннях.
Відповідно до положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розміру застави, оскільки обвинувачені обвинувачуються у кримінальних правопорушеннях, вчинених із застосуванням насильства.
При цьому, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що обвинувачені відмовилися отримувати свої примірники клопотань про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а їх захисник свій примірник клопотання отримав завчасно, тобто не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання, що свідчить про наявність у сторони захисту можливості ознайомитися із матеріалами, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність обрання обвинуваченим запобіжного заходу.
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про дотримання вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Подання ж клопотань про продовження строку тримання під вартою з порушенням строку, визначеного ст. 199 КПК України, саме по собі не дає підстави відмовити у задоволенні клопотань за наявності обґрунтованих підстав для подальшого тримання обвинувачених під вартою.
Крім того, посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на відсутність печатки у клопотаннях не впливає на висновок суду, адже КПК України не передбачає завірення печаткою клопотань прокурора про обрання запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 55, 61, 62, 183, 197, 199, п.4 ч.3, ст. ст. 331, 392, КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити та обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши строк дії цієї ухвали по 21 лютого 2020 року включно.
Клопотання прокурора задовольнити та обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши строк дії цієї ухвали по 21 лютого 2020 року включно.
Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченим, захиснику обвинувачених та прокурору.
Повний текст ухвали буде проголошено 25 грудня 2019 року о 13-45 годині.
Ця ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
24.12.19