1Справа № 335/10030/19 1-кс/335/8709/2019
24 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019080190000485 від 01 вересня 2019 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новосолоне Новомиколаївського району Запорізької області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, працює в ТОВ „Спец Енерго Системи”, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженого в силу ст. 89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080190000485 від 01 вересня 2019 року за ч. 3 ст. 289; п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28 серпня 2019 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлену на незаконне збагачення, шляхом незаконного заволодіння транспортним засобом мешканця села Кам'янське Василівського району Запорізької області - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
30 серпня 2019 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_7 , зателефонував останньому та під вигаданим приводом, попрохав відвезти його та ОСОБА_5 в одне з сіл Оріхівського району Запорізької області за грошову винагороду, на що ОСОБА_7 погодився.
Того ж дня, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи у смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, зустрілись із ОСОБА_7 та на належному останньому автомобілі марки «JEELY» д.н. НОМЕР_1 направились за вказаним ОСОБА_6 та ОСОБА_5 маршрутом.
Приблизно о 21 годині, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік села Білогір'я Оріхівського району Запорізької області, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою змовою між собою, із корисливих мотивів, попросили потерпілого ОСОБА_7 зупинитись та вийти з автомобілю, після чого ОСОБА_5 обхопив шию ОСОБА_7 та став стискати, а ОСОБА_6 в цей час почав наносити удари взутими ногами в область голови та тулубу потерпілого, після чого ОСОБА_5 повалив ОСОБА_7 на землю та вдвох продовжили побиття останнього, наносячи удари взутими ногами по всім частинам тіла, в результаті чого ОСОБА_7 втратив свідомість, тим самим застосував насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого.
Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 з багажного відділення зазначеного автомобілю дістав мотузку за зав'язав руки, ноги та шию ОСОБА_7 та разом із ОСОБА_6 помістили потерпілого у багажне відділення автомобілю, після чого на автомобілі, під керуванням ОСОБА_5 направились в бік міста Запоріжжя з метою позбавлення тіла ОСОБА_7 .
Приблизно о 23 годині, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на автомобілі марки «JEELY» д.н. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_7 , прибули на поле, розташоване неподалік села Степове Запорізького району Запорізької області, де у яму скинули потерпілого ОСОБА_7 та присипали землею, після чого на автомобілі потерпілого покинули місце події.
В подальшому ОСОБА_5 продав автомобіль марки «JEELY» д.н. НОМЕР_1 , належний потерпілому ОСОБА_7 , за що отримав грошову суму у розмірі 400 доларів США, які поділили між собою.
Крім того, 28 серпня 2019 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлену на незаконне збагачення, шляхом незаконного заволодіння транспортним засобом мешканця села Кам'янське Василівського району Запорізької області - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
30 серпня 2019 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_7 , зателефонував останньому та під вигаданим приводом, попрохав відвезти його та ОСОБА_5 в одне з сіл Оріхівського району Запорізької області за грошову винагороду, на що ОСОБА_7 погодився.
Того ж дня, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи у смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, зустрілись із ОСОБА_7 та на належному останньому автомобілі марки «JEELY» д.н. НОМЕР_1 направились за вказаним ОСОБА_6 та ОСОБА_5 маршрутом.
Приблизно о 21 годині, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік села Білогір'я Оріхівського району Запорізької області, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи за попередньою змовою між собою, із корисливих мотивів, попросили потерпілого ОСОБА_7 зупинитись та вийти з автомобілю, після чого ОСОБА_5 обхопив шию ОСОБА_7 та став стискати, а ОСОБА_6 в цей час почав наносити удари взутими ногами в область голови та тулубу потерпілого, після чого ОСОБА_5 повалив ОСОБА_7 на землю та вдвох продовжили побиття останнього, наносячи удари взутими ногами по всім частинам тіла, в результаті чого ОСОБА_7 втратив свідомість, тим самим застосував насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого.
Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 з багажного відділення зазначеного автомобілю дістав мотузку за зав'язав руки, ноги та шию ОСОБА_7 та разом із ОСОБА_6 помістили потерпілого у багажне відділення автомобілю, після чого на автомобілі, під керуванням ОСОБА_5 направились в бік міста Запоріжжя з метою позбавлення тіла ОСОБА_7 .
Приблизно о 23 годині, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на автомобілі марки «JEELY» д.н. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_7 , прибули на поле, розташоване неподалік села Степове Запорізького району Запорізької області, де у яму скинули потерпілого ОСОБА_7 та присипали землею, після чого на автомобілі потерпілого покинули місце події.
Від отриманих тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_7 .
02.09.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289; п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та ухвалою слідчого судді від 03.09.2019 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання, який було продовжено до 27.12.2019 року включно.
Посилаючись на те, що для закінчення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню органу досудового розслідування потрібно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, виконання яких неможливо до закінчення строку тримання під вартою підозрюваного, а також зазначаючи, що з урахуванням тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , не зменшилися ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просить продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав на підставах, викладених у клопотанні, посилаючись на тяжкість злочинів та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків, про які зазначено у клопотанні, просили застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080190000485 від 01 вересня 2019 року за ч. 3 ст. 289; п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
01.09.2019 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 02.09.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289; п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 03.09.2019 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.10.2019 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави на підставі п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвалою слідчого судді від 29.10.2019 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів строком до 27.12.2019 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Слідчим суддею встановлено, що по даному кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено, оскільки необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, у зв'язку з чим ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29.10.2019 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019080190000485 продовжено до 01.02.2020 року.
Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що наявні обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, також слідчий суддя враховує обсяг підозри та тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Також, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, який працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, має постійне місце проживання, раніше не засуджений в силу ст. 89 КК України.
З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, ступеню участі підозрюваного у їх вчиненні, а також доказів та обставин, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, та приходить до висновку, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, є недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріалами клопотання підтверджено, що встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 на даний час продовжують існувати, та, на переконання слідчого судді, даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України” крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Так, органом досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 3 ст. 289, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких злочинів.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя враховує суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваним, ступінь участі підозрюваного у вчинені інкримінованих злочинів, а також спричинені наслідки - смерть потерпілого.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує доводи сторони захисту щодо позитивної характеристики підозрюваного ОСОБА_5 , однак з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, приходить до висновку про недостатність таких характеристик для оцінки поведінки підозрюваного належною при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту в частині недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки питання наявності зазначених ризиків, було встановлено слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу.
Таким чином, в ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено підстав для зміни запобіжного заходу, та стороною захисту не підтверджено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Беручи до уваги, що під час розгляду клопотання встановлені обставини, що перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення строку тримання підозрюваного під вартою, не зменшилися ризики, що виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою і відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який, клопотання про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню та слідчий суддя вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , з урахування положень ст. 219 КПК України, в межах строку досудового розслідування - до 01.02.2020 року включно.
Керуючись, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів строком до 01.02.2020 року включно.
Встановити строк дії ухвали про тримання під вартою - до 01.02.2020 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1