1Справа № 335/11457/19 2/335/2752/2019
20 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участі секретаря судового засідання Якимової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 22.09.2008 в розмірі - 26 334,19 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1966,34 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 19711,42 грн., заборгованість за пенею та комісією - 3 164,33 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна складова) - 1242,10 грн.; та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 22.09.2008, згідно якої отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між нею та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Проте відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по сплаті відсотків та інших витрат і станом на 31.08.2019 має заборгованість перед позивачем - 26 334,19 грн., яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало АТ КБ «ПриватБанк» звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 01.11.2019 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено розгляд справи на 26.11.2019, яке відкладалось через неяку учасників справи на 20.12.2019 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від відповідача відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де також не заперечує проти заочного розгляду справи. За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
22.09.2008 ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Наразі змінено найменування ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами надання банківських послуг та тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд приходить до висновку, що між сторонами укладений кредитний договір від 22.09.2008, який по своїй суті є договором приєднання, відповідно до ст.634 ЦК України.
Відповідно до кредитного договору відповідач взяв на себе обов'язок повернути кредит, виплатити відсотки на суму залишку заборгованості по кредиту в розмірі та в строки, передбачені заявою, Умовами та правилами.
Згідно п. 6.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість по Кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідач отримав кредитні кошти, однак своєчасно не сплатив позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами згідно з умовами договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.08.2019 у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 26 334,19 грн., яка складається з сум: тіла кредиту - 1 966,34 грн., відсотків за користування кредитом - 19 711,42 грн.; пені та комісії - 3 164,33 грн.; штрафу (фіксована частина) - 250,00 грн.; штрафу (процентна складова) - 1 242,00 грн.
У відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Вимогами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.
Як вбачається з положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст.ст.526, 530, 611, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст.546, 549, 551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та задатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Щодо вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з позичальника штрафів суд виходить з наступного.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.
Умовами спірного договору, а саме Довідкою про умови кредитування передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожен день прострочення сплати заборгованості, а також при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. та 5% від суми заборгованості.
Враховуючи зміст вказаних умов договору, неустойка у вигляді штрафів і пені, нарахована в один і той же період, є одним і тим же видом цивільно-правової відповідальності, а тому одночасне застосування пені та штрафу є неправомірним. Оскільки за цей же період необхідно стягнути штраф в сумі 1 492,10 грн., пеня у розмірі 3 164,33 грн. стягненню не підлягає.
Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що відповідач не сплатив своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими зобов'язаннями згідно з умовами договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором, який відповідачем не спростовується, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 23 169,86 грн., яка складається з сум: тіло кредиту - 1 966,34 грн., заборгованість по нарахованими відсотками за користування кредитом - 19 711,42 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна складова) - 1 242,10 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 690,17 грн. (1 921,00 грн. х 23 169,86 грн. / 26 334,19 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 223 ч. 4, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 612, 623, 1054 ЦК України, суд -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 22.09.2008 у розмірі 23 169 (двадцять три тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір у розмірі 1690 (одна тисяча шістсот дев'яносто) грн. 17 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.В.Гашук