Справа № 445/2062/19
провадження № 2/445/728/19
23 грудня 2019 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О. М.
секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золочеві Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням. В обгрунтування позову зазначає, що вона є власником житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у вказаному будинку за її згодою з 05.07.2007 року, у зв'язку з тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з її донькою ОСОБА_3 . Однак, шлюб між ними 06.11.2009 року розірвано та з цього часу відповідач у зазначеному будинку не проживає. Жодних відносин ні позивач, ні її дочка з відповідачем не підтримує, його фактичне місце проживання на даний час їм не відоме, він не бере участі в утриманні будинку, не допомагає по сплаті житлово-комунальних платежів, а його реєстрація є перешкодою для неї, як власника житла, у користуванні та розпорядженні своєю власністю. При цьому вказує, що відповідачу ніхто жодних перешкод у користуванні будинком не створював, а також жодних домовленостей щодо користування житлом між ними не було досягнуто. Вважає, що оскільки він не проживає у спірному будинку більше 10 років, то втратив право на користування житлом.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у випадку неявки відповідача.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується оголошенням про його виклик в судове засідання через оголошення на сайті судова влада, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання з допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснювалося.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.
Оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3849121 від 14.06.2004 року, ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 02.06.2004 року, є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із копії будинкової книги для прописки громадян, що проживають за вищевказаною адресою, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у даному будинку 05.07.2007 року.
Судом встановлено, що відповідач доводився позивачу зятем, однак шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано 06.11.2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
Згідно актів обстеження житлово-побутових умов, складених комісією Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 13.03.2017 року, 26.09.2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак тривалий час, а саме з 2009 року, там не проживає.
Крім того, факт тривалої відсутності за місцем реєстрації відповідача підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області № 991 від 23.10.2019 року.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.
За вимогами ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
За приписами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦПК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст. 150 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК УРСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч. 2 ст. 406 ЦК України, сервітут, тобто право користування, може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Власник житлового приміщення має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, що постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є власником чи співвласником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , останній не проживає в будинку понад десять років. Відомості про те, що відповідачу чинились перешкоди у користуванні будинком, відсутні.
З врахуванням того, що позивач є власником житлового будинку, її дочка зареєструвала шлюб із відповідачем, у зв'язку з чим він був зареєстрований у спірному будинку, однак шлюб між ними розірвано, відповідач не проживає у спірному будинку більше 10 років, а тому право відповідача на користування цим будинком підлягає припиненню, на вимогу власника цього майна.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, що понесені останньою по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 11, 13, 141, 247, 258, 259, 261, 263-265, 272, 273, 280-283 ЦПК України, ст. 383, 391, 405 ЦК України, ст. 150, 156 ЖК УРСР,суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) витрат по сплаті судового збору
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення , безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Золочівський районний суд Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 23.12.2019 року.
Суддя О. М. Кіпчарський