Справа № 462/4701/19
21 грудня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Кирилюк А.І.
з участю секретаря судового засідання - Гула М.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Попович Я.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , /треті особи: Львівська міська рада, Залізничний районний відділ ДМС України/ про розірвання договору піднайму та зняття з реєстрації,
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір піднайму квартири АДРЕСА_1 , укладений 10 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зняти ОСОБА_3 з реєстрації проживаючим за адресою АДРЕСА_2 , та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 має у приватній власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності на квартиру №11434-3 від 19.03.1997 року. 10 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір про здачу у піднайом житлової площі у вищевказаній квартирі. 13.12.2010 року відповідач був зареєстрований проживаючим в даній квартирі у якості піднаймача.
З початку 2018 року відповідач не здійснює взагалі ніякі платежі, тому що ніде не працює, не стоїть на обліку у Залізничному районному Центрі зайнятості населення м. Львів, не сплачує єдиний соціальний внесок, почав зловживати спиртними напоями. Відповідач перестав оплачувати за отримані комунальні послуги і плату за користування житловою площею квартири позивача. Внаслідок цього утворилася заборгованість, тільки за газопостачання станом на 01 липня 2019 року, згідно довідки №586 від 08.07.2019 року АТ «Львівгаз», в сумі 4062 грн. Позивача повністю не влаштовує відсутність оплати за комунальні послуги відповідачем, оскільки існує практика відключення води, газу та постачання тепла, або ж примусового стягнення заборгованості за надані послуги, що пов'язано з розглядом відповідних цивільних справ в суді загальної юрисдикції. У зв'язку із наведеним позивач змушений був звернутись до суду із позовом, який просить задовольнити.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали покликаючись на викладені вище обставини, просили суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило. Тому згідно з ст. 223 ЦПК України суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, можливо слухати у його відсутності.
У судовому засіданні представник третьої особи - ОСОБА_4 , заперечив проти позову, оскільки у позивача відсутні передумови для розірвання договору піднайму.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 12, 81 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та надавши їм належної правової оцінки, суд приходить до переконань про те, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, ОСОБА_1 має у приватній власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 19.03.1997 року./а.с.11/
10 грудня 2010 року між Позивачем, та ОСОБА_3 був укладений договір про здачу у піднайом житлової площі у вищевказаній квартирі./а.с.10/
13.12.2010 року відповідач був зареєстрований проживаючим в даній квартирі у якості піднаймача.
Як зазначає позивач, з початку 2018 року відповідач не здійснює взагалі ніякі платежі, тому що ніде не працює, не стоїть на обліку у Залізничному районному Центрі зайнятості населення м.Львів, не сплачує єдиний соціальний внесок, почав зловживати спиртними напоями. Відповідач перестав оплачувати за отримані комунальні послуги і плату за користування житловою площею квартири позивача. Однак в судовому засіданні на запитання головуючого, ОСОБА_1 не зміг подати суду належних та допустимих доказів вказаним вище обставинам, пояснивши, що усі заборгованості, що виникли у нього за комунальні та платежі по утриманні квартири, результат несплати позивачем жодних коштів. Однак документального такого підтвердження не має.
За таких обставин, суд критично ставиться до тверджень, що заборгованість за газопостачання станом на 01 липня 2019 року, згідно довідки №586 від 08.07.2019 року АТ «Львівгаз», в сумі 4062 грн. утворилась лише внаслідок недобросовісних дій відповідача та вини відповідача у відмові ОСОБА_1 в наданні житлової субсидії.
Крім того, з пояснень позивача також було встановлено, що докази про несплату коштів відповідно до договору піднайму теж відсутні.
Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст. 774ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Положення ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Положенням ст. 782 ЦП України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Однак ні під час подання позову, ні під час розгляду справи, стороною позивача не було представлено суду доказів, що відповідач не вносить плату за користування житлом протягом трьох місяців підряд, та не пред'явлено доказів про повідомлення наймодавця про відмову від договору. Поза як, самим ж позивачем у судовому засіданні повідомлено суду, що такі докази у нього відсутні.
Окрім того, відповідно до ч.4 ст. 825 ЦК України, якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення цих порушень. Якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла.
Твердження позивача, про те, що ОСОБА_3 свариться з сусідами та зловживає алкогольними напоями не може вважатись як порушення прав, інтересів та сусідів та наймодавця, оскільки, як сам стверджує позивач, конфлікт і справді мав місце, що підтверджено відповідним протоколом, долученим до матеріалів справи, однак доказів притягнення відповідача до відповідальності не було надано, а сам по собі факт зловживання спиртними напоями ОСОБА_3 не може свідчити про порушення прав інших мешканців будинку.
Крім того, сама лише наявність у відповідача нерухомого майна не може слугувати підставою для розірвання спірного договору та зняття його з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, суд приходить до переконань про те, що викладені в позові обставини, не знаходять свого підтвердження, сам факт порушенням ОСОБА_3 будь яких прав позивача та сторонніх осіб жодним чином не підтверджуються. Позивачем не вжито відповідних та належних законних способі для розірвання спірного договору, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд приходить до переконань про необхідність покладення судових витрат понесених сторонами на їх рахунок.
Керуючись ст. 259, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , /треті особи: Львівська міська рада, Залізничний районний відділ ДМС України/ про розірвання договору піднайму та зняття з реєстрації- відмовити.
Судові витрати понесені сторонами віднести на їх рахунок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Львівська міська рада, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1.
Третя особа: Залізничний районний відділ ДМС України, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Я. Мудрого, 12а.
Повний текст рішення виготовлено 26.12.2019 року.
Суддя (підпис). З оригіналом згідно.
Суддя