Справа№ 953/25182/19
н/п 1-кп/953/1290/19
26.12.2019 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220490005067 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст.. Скураново, Чернського району, Тульської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід - не обирався,
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, -
15 жовтня 2019 року, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи поблизу магазину «НЛО», розташованого за адресою: м. Харків вул. Шевченка 271, побачивши раніше знайомого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив повз нього, покликав його та між останніми виникла словесна сварка, під час якої у ОСОБА_5 виник раптово злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в область лівої частини шиї.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №09-1677/2019 від 08 листопада 2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми гортані з посттравматичною гематомою гортані та функціональною фонастенією (осиплість голосу) без порушення функції зовнішнього дихання з садном на лівій боковій поверхні шиї, що за ступенем тяжкості належить до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3 тижнів (21 день).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та дав суду правдиві показання про обставини вчинення ним злочину, а саме, що він, у час, який зазначено в обвинувальному акті наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в область лівої частини шиї. Пояснив, що зробив це через злість та образу на потерпілого. У скоєному щиросердно розкається, просить суворо не карати.
Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому просив призначити покарання на розсуд суду, цивільний позов не заявляв.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_5 спричинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілому і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесене до злочину невеликої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий, на період скоєння інкримінованого ним злочину офіційно не працював, має постійне місце проживання, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліку не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.
На підставі ст. 66 КК України як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття обвинуваченого у вчиненому, яке виразилось в усвідомленні ним своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки.
Обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно з положеннями статті 67 КК України, судом не встановлені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді обмеження волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому іншого покарання з огляду на те, що ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, що унеможливлює призначення йому покарання у вигляді штрафу, а також з урахуванням наявності обставин, що пом'якшують покарання, недоцільність призначення покарання у вигляді арешту.
Проте, зважаючи на те, що потерпілий не наполягав на призначенню обвинуваченому суворої міри покарання, а сам обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.
Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Цивільний позов, який відповідає положенням ч. 4 ст. 128 КПК України потерпілим заявлено не було, а тому суд роз'яснює потерпілому, що він має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства на загальних підставах.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченогоч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Застосувати ст. ст. 75, 76 КК України та у відповідності з цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді обмеження волі, призначеного за цим вироком з випробуванням на строк 1 (один) рік, зобов'язавши його періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з пробації, повідомляти уповноважений орган з пробації про зміну місця проживання.
Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України не обирався.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його оголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суд роз'яснює обвинуваченому, потерпілому право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.
Суддя
Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1