24 грудня 2019 року
Київ
справа №705/1186/13-а
адміністративне провадження №Зі/9901/405/19
Суддя Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Желєзний І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М., Саприкіної І.В. та Шарапи В.М. у справі № 705/1186/13-а за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним рішення та скасування свідоцтва про право власності,
24 жовтня 2019 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржниця), у якій скаржниця просить скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2013 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року і закрити провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження, звільнено скаржницю від сплати судового збору та відкрито касаційне провадження за її касаційною скаргою.
19 грудня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява про відвід суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Чиркіна С.М., Саприкіної І.В. та Шарапи В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Чиркіну С.М., Саприкіній І.В. та Шарапі В.М. у цій справі та на підставі положень частини 4 статті 40 КАС України заяву про відвід передано на розгляд судді, який не входить до складу суду у цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М., Саприкіної І.В. та Шарапи В.М. у справі №705/1186/13-а передано для вирішення судді Желєзному І.В.
В обґрунтування заявленого відводу ОСОБА_1 зазначає, що судді Чиркін С.М., Саприкіна І.В. та Шарапа В.М. не можуть брати участь у розгляді справи, оскільки останніми проігноровано заяви ( ОСОБА_1 та представника Коркіяйнен Д.Д.) про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного суду, а тому зазначені обставини викликають сумнів у їх об'єктивності та неупередженості.
Відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до частини 3 статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Так, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) існування безсторонності суду для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. При вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
ЄСПЛ в п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Аргументи, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про відвід суддям Чиркіну С.М., Саприкіній І.В. та Шарапи В.М., не є підставами для висновку, що судді, визначені для розгляду цієї справи, можуть проявити упередженість при її розгляді. При цьому, доводи заявника щодо відводу суддів ґрунтуються виключно на суб'єктивній оцінці вищезазначених обставин.
На підставі викладеного, обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ'єктивності суддів Чиркіна С.М., Саприкіної І.В. та Шарапи В.М., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цих суддів з погляду «суб'єктивного критерію».
У зв'язку з наведеним вище, підстави для задоволення заяви про відвід суддів Верховного Суду Чиркіна С.М., Саприкіної І.В. та Шарапи В.М. у справі № 705/1186/13-а відсутні.
Керуючись статтями 36, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна Сергія Миколайовича, Саприкіної Ірини Валентинівни та Шарапи Василя Миколайовича від участі у справі № 705/1186/13-а.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І.В. Желєзний