26 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11817/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Комшелюк Т.О., м. Рівне) у справі № 460/1658/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконним та скасування висновку, зобов'язання вчинення певних дій,-
11 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в якому просив визнати незаконним та скасувати висновок Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з 3 серпня 2018 року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини під час виконання військового обов'язку (пункт 30 Протоколу Комісії від 14 грудня 2018 року № 127); зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу як інваліду ІІІ групи одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму на момент встановлення ІІІ групи інвалідності, а саме 3 серпня 2018 року, у відповідності до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року позовну заяву задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене пунктом 30 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 грудня 2018 року № 127, про відмову ОСОБА_1 в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності з 3 серпня 2018 року, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини під час виконання військового обов'язку.
Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 як інваліду третьої групи одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму на момент встановлення групи інвалідності, а саме 3 серпня 2018 року, відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що первинно втрату працездатності 25% позивач отримав 20.05.2015, а третю групу інвалідності призначено 03.08.2018 року, тобто більше ніж через два роки, відтак підстав, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням останнім III групи інвалідності не має, що відповідає положенням ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що У березні 2015 року Костопільським районним військовим комісаріатом Рівненської області позивач був призваний у Збройні Сили України.
Із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 4 липня 2015 року № 394, виданої Військовою частиною - польова пошта НОМЕР_1 , слідує, що 4 липня 2015 року позивач отримав мінно-вибухову травму, контузію головного мозку та перелом кута правої лопатки під час виконання робіт з обладнання взводного опорного пункту в районі села Новогородське Дзержинського району Донецької області.
20 травня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності позивача внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджено довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотка серії АГ № 0000340.
Позивачу з 3 серпня 2018 року встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з отриманням травми, що пов'язана із захистом Батьківщини, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0954455.
У зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності (вищої), позивач звернувся до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, через відповідний військовий комісаріат, із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності. Вказане не заперечується учасниками справи відповідно до змісту заяв по суті.
Згідно з рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним у пункті 30 протоколу від 14 грудня 2018 року № 127, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що застосування норми абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, відтак враховуючи те, що ІІІ група інвалідності встановлена позивачу вперше, відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно положень п.4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Пунктом б частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи (п. 4 ч. 2 ст. 16 цього Закону).
Згідно з п. 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до положень п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
У свою чергу, ч. 2 п. 3 Порядку № 975, визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, позивачу ступінь 25% втрати професійної працездатності встановлено 20.05.2015, а третю групу інвалідності встановлено 03.08.2018 первинно.
Згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що у редакції до 01.01.2017 вона не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема, після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що позивачу в даному випадку ІІІ група інвалідності встановлена вперше, а застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги, а тому, з врахуванням зазначених правових норм, відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція вкладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 28.02.2018 у справі № 806/694/16, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18.
Враховуючи встановленні обставини справи та законодавчі норми, Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, відтак слід скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України оформлене пунктом 30 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 14.12.2018 року № 127, яким відмовлено в призначенні пенсії та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Поряд з цим, саме по собі судове рішення про визнання рішення відповідача протиправним та його скасування не відновлює порушеного права позивача на отримання такої допомоги, тому застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, необхідно зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає повному задоволенню.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі № 460/1658/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська