24 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12747/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Кедик М.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У серпні 2019 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому із урахування заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП номер НОМЕР_1 ) до спеціального трудового стажу період роботи на посаді вихователя у колгоспі XX з'їзду КПРС з 01.07.1989 по 31.08.1989, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, за заявою від 19.11.2018 та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 19.11.2018 звернулась до відділу з питань призначення та перерахунку пенсії № 13 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із завою про призначення пенсії за вислугу років згідно з ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак листом від 04.02.2019 № 149/03.14 відповідач відмовив у призначені пенсії за вислугу років згідно з ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вважає, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугу років порушує право позивача. Також стверджує, що суб'єкт владних повноважень незаконно покликався на розбіжність записів в трудовій книжці та назв професій затверджених списками та незаконно послався на відсутність документів, які підтверджують право ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років, оскільки документи, які на думку позивача підтверджують стаж роботи, подані одночасно з заявою від 19.11.2018. Просив позов задоволити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржила ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою у якій просила, призначити пенсію за вислугу років, як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 04.02.2019 № 149/03.14 відділу з питань призначення та перерахунку пенсії № 13 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовив у призначені пенсії за вислугу років згідно з ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю необхідного стажу (25 років 6 місяців) для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку станом на 01.01.2016 року.
Відповідно до п. 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (із наступними змінами) (далі - Закону №1058) особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» і мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 9 ст. 52 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для - престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону.
До досягнення віку, встановленого абз. 1 цього пункту (55 років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абз. 1 (станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати) та абз. 2 цього пункту (з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Особам, які на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52,54,55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення": станом на 01.04.2015 року - 25 років; станом на 01.01.2016 року - 25 років 6 місяців; станом на 10.10.2017 року - 26 років 6 місяців, особи після досягнення відповідного віку.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя дитячого садка в колгоспі XX з"їзду КПРС Городоцького району з 04.07.1989 по 30.09.1991, з 01.10.1091 по 26.08.1998 на посаді вихователя дитячого садка в дитячому садку, на посаді виховалетя Великолюбінської шкоди інтернату з 15.08.1998 по 31.08.2018.
Тому, відповідно до записів трудової книжки позивача, спеціальний стаж позивача станом на 01.04.2015 становить 24 роки 8 місяців 18 днів, а станом на 31.12.2015 року 25 років 5 місяців 29 дні.
Таким чином, у позивача на 01.01.2016 був відсутній визначений п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.
У Законі №1788, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Водночас, згідно частини 3 цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються, зокрема, періоди, коли особа не працювала, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
У той же час, згідно положень пенсійного законодавства України, під спеціальним стажем слід розуміти період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.
Отже, вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №643/11758/16-а.
Так, згідно трудової книжки, ОСОБА_1 з 01.09.1988 року по 03.07.1990 року навчалася у Львівському педагогічному училищі №1 та з 04.07.1990 року прийнятя на роботу по спеціальності.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що станом на 01.01.2016 року позивач набула право на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України ).
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Апеляційний суд вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального трудового стажу період навчання у Львівському педагогічному училищі №1 з 01.09.1988 року по 03.07.1990 року, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 19.11.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити.
Крім цього, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. за подання адміністративного позову та 1152,60 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 цієї статті встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду задоволено заявлені позовні вимоги, то таким чином, на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 921 грн. (768,40 + 1 152,60) сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.003956 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального трудового стажу період навчання у Львівському педагогічному училищі №1 з 01.09.1988 року по 03.07.1990 року, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 19.11.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. понесених судових витрат у вигляді сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 26.12.2019р.