Справа №2ц-7-1566/10р.
24 лютого 2010 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Подзігун Г.В.
при секретарі Майстренко О.М.
за участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління держкомзему у м. Миколаєві про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акту та скасування запису, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління держкомзему у м. Миколаєві про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1406га, яка розташована по АДРЕСА_1 При цьому позивачка просила визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку, що виданий Матвіївською селищною радою народних депутатів Центрального району м. Миколаєва на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_6, та скасувати запис № 903 від 31.03.1994 року в Книзі актів на право приватної власності на землю.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 вимоги позову підтримали, та суду пояснили, що право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_1 при купівлі у відповідачів розташованого на ній домоволодіння.
Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову визнала.
Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явився, направив свого представника ОСОБА_7, яка представила суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову визнала.
Відповідач Управління держкомзему у м. Миколаєві свого представника до суду не направив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав.
Ухвалою суду справа розглянута за відсутності відповідачів та їх представників, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається із Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.07.2000 року, що видане державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстроване КП ММБТІ за №545 31.07.2000 року, ОСОБА_4 належить на праві власності 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 Право власності на 73/100 частини вказаного домоволодіння зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.1993 року, що видане державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстроване КП ММБТІ за р. № 545 від 19.10.1993 року.
ОСОБА_4 є громадянином Росії, постійно проживає в АДРЕСА_2 ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в спірному домоволодінні.
Для обслуговування вказаного домоволодіння була виділена земельна ділянка площею 0,1406га, право власності на 73/100 частин якої зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю від 31.03.1994 року, зареєстрованого в Книзі актів на право приватної власності на землю за № 903, а право власності на 27/100 частин вказаної земельної ділянки - за ОСОБА_4 на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.07.2009 року.
15.10.2009 року сторони в простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.12.2009 року вказаний договір визнаний дійсним. При цьому за ОСОБА_1 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 яке зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.12.2009 року за № 545.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120 ЗК України, суд дійшов висновку, що вимоги позову обґрунтовані та підлягають задоволенню. Тому за ОСОБА_1 слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,1406га, яка розташована по АДРЕСА_1
Також суд вважає за необхідне визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю від 31.03.1994 року, зареєстрований в Книзі актів на право приватної власності на землю за № 903, виданий на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_6 та скасувати запис № 903 від 31.03.1994 року в Книзі актів на право приватної власності на землю.
Згідно зі ст. ст.81, 88 ЦПК України судові витрати сплачені при подачі позову.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Управління держкомзему у м. Миколаєві про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акту та скасування запису - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1406га, яка розташована по АДРЕСА_1
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, що виданий 31.03.1994 року на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_6 та скасувати запис № 903 від 31.03.1994 року в Книзі актів на право приватної власності на землю.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після.
Суддя Подзігун Г.В.