Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 грудня 2019 р. Справа №200/54/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька Міжнародна Школа Григоріївська” до Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення пені за прострочення строку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 232 407 грн., -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2019 року вирішено: адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області пеню за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька Міжнародна Школа Григоріївська” (87534, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 116-а, код ЄДРПОУ 37085687) за період з 27 жовтня 2015 року по 28 грудня 2018 року в розмірі 232 407 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-й Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька Міжнародна Школа Григоріївська” (87534, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 116-а, код ЄДРПОУ 37085687) судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги в розмірі 12 523,90 грн.
14 серпня 2019 року були видані виконавчі листи.
16 грудня 2019 року до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька Міжнародна Школа Григоріївська” про встановлення судового контролю в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України. Надана заява обґрунтована тим, що виконавчий лист щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області пені за порушення строків бюджетного відшкодування був направлений для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, проте зарахування коштів не здійснено. На запит стягувача, повідомлено, що виконавчі документи направлені до Державної Казначейської служби України та для забезпечення безспірного списання коштів на користь ТОВ «Донецька Міжнародна Школа Григоріївська” необхідно надати відомості та документальне підтвердження здійснення господарської діяльності та перебування керівника на контрольованій органами державної влади території України та підтвердження сплати податків. Товариством виконано вимоги казначейської служби та направлено відповідні документи, проте зарахування коштів не відбулося, що дає підстави для висновку про ухилення ГУДКС України в Донецькій області від виконання рішення суду.
Розглянувши зазначену заяву, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю з огляду на наступне.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просив заявник, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі №823/1265/16, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, при цьому з матеріалів заяви встановлено, що виконавчий лист перебуває на виконанні у Державній казначейській службі України, яка не була стороною у справі.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецька Міжнародна Школа Григоріївська” про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №200/54/19-а, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.С. Дмитрієв